#події
3 листопада 1918 року у Чернівцях відбулося Буковинське народне віче — велелюдні народні збори, на яких українці Північної Буковини ухвалили історичне рішення про приєднання цієї території до Західноукраїнської народної республіки (ЗУНР). Це рішення було висловленням волі українського населення Буковини національно визначатися після розпаду Австро-Угорської імперії. Віче проявило національну зрілість, прагнення до життя в єдиній соборній державі та водночас повагу до прав інших національностей на території краю.

На віче переважною більшістю голосів було проголошено приєднання Північної Буковини до ЗУНР, а також було висловлено побажання подальшої злуки із "Великою Україною" — Українською народною республікою, яка на той час боролася за державність на сході і півдні українських земель. Важливо, що віче засудило претензії Румунської національної ради на всю територію Буковини, окремо виділяючи волю української громади Північної частини краю.

Ця подія стала значним актом національного самоусвідомлення і політичного вибору українців Буковини, які прагнули жити в українській спільноті. 6 листопада 1918 року, за рішенням віче, українці без кровопролиття перебрали владу в Чернівцях у останнього австрійського губернатора, офіційно закріпивши приєднання.

Проте світові політичні події та міжнародні мирні угоди незабаром призвели до окупації і приєднання Північної Буковини до Румунії за Сен-Жерменським та Севрським договорами; однак ухвалене на віча рішення відіграло важливу роль у подальшій історії регіону.

Отже, Буковинське народне віче 3 листопада 1918 року стало ключовою подією у становленні української державності на Північній Буковині, вираженням волі української громади цього краю жити в єдиній українській державі зі всіма демократичними засадами поваги до національних меншин.