• #поезія
    За серце розбите справді шкода,
    І я визнаю, що вина була.
    Не повинна була без розуміння
    Казати невпевнене "так".
    Боюся, що вб'є довіру до інших,
    Вб'є характер і не тільки,
    І я знаю, що вина
    У своєму мовчанні.

    Що думаєте?
    #поезія За серце розбите справді шкода, І я визнаю, що вина була. Не повинна була без розуміння Казати невпевнене "так". Боюся, що вб'є довіру до інших, Вб'є характер і не тільки, І я знаю, що вина У своєму мовчанні. Що думаєте?
    Like
    1
    249views
  • https://youtu.be/Z12hoFesICs
    Слова і музика Марти Лозинської "Ніч над Вифлеємом".
    Виконує квартет "Баркарола"
    https://youtu.be/Z12hoFesICs Слова і музика Марти Лозинської "Ніч над Вифлеємом". Виконує квартет "Баркарола"
    Like
    Love
    5
    1Kviews 1 Shares
  • #гумор
    #гумор
    Haha
    2
    186views 16Plays
  • Верховина. Радянські часи. В центр міста привезли бочку квасу. Продавець відчіпляє
    її, готується торгувати.
    Підходить старий гуцул:
    - Скільки коштує вся бочка?
    - Ну рахуй: дев'ятсот літрів, по шість копійок за кружку. Сто вісім рублів.
    - Ось тобі гроші, йди погуляй. Увечері прийдеш за порожньою бочкою.
    - Добре!
    Продавець йде. Дід розгортає плакат "Квас безкоштовно".
    Народ спочатку здивувався. Потім стали підходити. Потім черга утворилася. Потім
    довга черга. Потім натовп. Мат, крики. Хто без черги лізе, комусь не дісталося.
    Бійка почалася. Різанина.
    Міліція приїхала. Натовп розігнали. Забіяк - в кутузку. Діда туди ж.
    Починають його пресувати:
    - З якою метою спровокував бійку?
    - В думках не мав!
    - Незаконною торгівлею займався?
    - Безкоштовно людей квасом пригощав. Є свідки.
    - Значить квас крадений!
    - На свої кровні купив. Маю право.
    - Може ти псих?
    - Нормальний. У мене і довідка є.
    - Гаразд, діду. ми тебе відпустимо. Тільки скажи, навіщо ти це зробив? Навіщо
    свої гроші витрачав? У чому фішка?
    - Гаразд, так і бути, скажу. Людина я вже не молода. До комунізму точно не доживу.
    А так хотілося подивитися, як воно буде ... При комунізмі ...

    З мережі…
    Верховина. Радянські часи. В центр міста привезли бочку квасу. Продавець відчіпляє її, готується торгувати. Підходить старий гуцул: - Скільки коштує вся бочка? - Ну рахуй: дев'ятсот літрів, по шість копійок за кружку. Сто вісім рублів. - Ось тобі гроші, йди погуляй. Увечері прийдеш за порожньою бочкою. - Добре! Продавець йде. Дід розгортає плакат "Квас безкоштовно". Народ спочатку здивувався. Потім стали підходити. Потім черга утворилася. Потім довга черга. Потім натовп. Мат, крики. Хто без черги лізе, комусь не дісталося. Бійка почалася. Різанина. Міліція приїхала. Натовп розігнали. Забіяк - в кутузку. Діда туди ж. Починають його пресувати: - З якою метою спровокував бійку? - В думках не мав! - Незаконною торгівлею займався? - Безкоштовно людей квасом пригощав. Є свідки. - Значить квас крадений! - На свої кровні купив. Маю право. - Може ти псих? - Нормальний. У мене і довідка є. - Гаразд, діду. ми тебе відпустимо. Тільки скажи, навіщо ти це зробив? Навіщо свої гроші витрачав? У чому фішка? - Гаразд, так і бути, скажу. Людина я вже не молода. До комунізму точно не доживу. А так хотілося подивитися, як воно буде ... При комунізмі ... З мережі…
    Haha
    1
    224views
  • https://youtu.be/cAFUgehbQsY?si=9oVbkl8Wi9U39JdS
    https://youtu.be/cAFUgehbQsY?si=9oVbkl8Wi9U39JdS
    64views
  • НЕНАЧЕ СПОВІДЬ

    Твої́ слова́ були́, неначе сповідь,
    Що линула з зболілої душі́,
    Вони були́, немов бурхлива повінь…
    В ту мить вони були́, немов куші́.

    Твої́ слова́ так трепетно звучали,
    Вони торкались всіх душевних струн,
    А очі, наче про́щення благали,
    Якими керував якийсь чаклун.

    Твої́ слова́ нечуваної сили,
    В них магія, і щирість, й каяття,
    Вони тебе немов сповна́ відкрили,
    Немов було́ душевне вишиття.

    Твої́ слова́ інтриги додавали,
    Ти в них вплітав усе своє́ єство,
    Вони по-особливому звучали…
    Вони були́, немов душі́ питво́.

    Твої́ слова́ були́ такі незвичні,
    Вони лили̃сь, чеканились, пливли́,
    Вони були́ глибокі і величні,
    І всі вони, неначе ожили́.

    Твої́ слова́ були́, неначе сповідь,
    Немов Причастя з ними ти прийняв,
    Вони були́, немов весняна повідь,
    З душі́, мов зерна, кожне вибирав.

    06.09.2024 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
    ID: 1021699
    НЕНАЧЕ СПОВІДЬ Твої́ слова́ були́, неначе сповідь, Що линула з зболілої душі́, Вони були́, немов бурхлива повінь… В ту мить вони були́, немов куші́. Твої́ слова́ так трепетно звучали, Вони торкались всіх душевних струн, А очі, наче про́щення благали, Якими керував якийсь чаклун. Твої́ слова́ нечуваної сили, В них магія, і щирість, й каяття, Вони тебе немов сповна́ відкрили, Немов було́ душевне вишиття. Твої́ слова́ інтриги додавали, Ти в них вплітав усе своє́ єство, Вони по-особливому звучали… Вони були́, немов душі́ питво́. Твої́ слова́ були́ такі незвичні, Вони лили̃сь, чеканились, пливли́, Вони були́ глибокі і величні, І всі вони, неначе ожили́. Твої́ слова́ були́, неначе сповідь, Немов Причастя з ними ти прийняв, Вони були́, немов весняна повідь, З душі́, мов зерна, кожне вибирав. 06.09.2024 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024 ID: 1021699
    498views
  • ❤️‍🩹🫂Рух "Жовта Стрічка" влаштував акцію до Дня Державного Прапора України.

    Українські прапори знову з'явились у тимчасово окупованих містах Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської областей і Криму
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    ❤️‍🩹🫂Рух "Жовта Стрічка" влаштував акцію до Дня Державного Прапора України. Українські прапори знову з'явились у тимчасово окупованих містах Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської областей і Криму #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    Congratulation
    1
    37views
  • Такі жахіття творились в Одесі відразу після прильоту

    Стало відомо про 1 поранену людину.
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news
    Такі жахіття творились в Одесі відразу після прильоту Стало відомо про 1 поранену людину. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news
    83views 10Plays
  • 🔄 Мапу оновлено

    ⚔️ Ворог окупував Ялту, а також просунувся біля Воскресенки, Перебудови, Толстого, Полтавки, у Мирному та Кам'янському.

    💬 У випадку неточностей, можете повідомити нам про це через бот @newsdeepstatebot.

    🗺 deepstatemap.live

    Мапа🛑Блог🛑Написати нам🛑 ЗСУHelp🛑Магазин🛑Донат
    🔄 Мапу оновлено ⚔️ Ворог окупував Ялту, а також просунувся біля Воскресенки, Перебудови, Толстого, Полтавки, у Мирному та Кам'янському. 💬 У випадку неточностей, можете повідомити нам про це через бот @newsdeepstatebot. 🗺 deepstatemap.live Мапа🛑Блог🛑Написати нам🛑 ЗСУHelp🛑Магазин🛑Донат
    115views
  • Глибоко посаджені очі й випукла родимка на правій щоці на лінії губ. Миловидне обличчя 19-річної студентки англійської філології в аудиторії університету Франка сповнюється жахом — за нею прийшли.
    Привозять в тюрму на Лонцького — у контррозвідку СМЕРШ. За абревіатурою — гасло “Смерть шпигунам”.

    Дівчина опиняється за закритими дверима мʼясорубки сталінського терору.
    У ту ніч, в грудні 1945-го, з неї вибивають зізнання у приналежності до ОУН. Під час тортур перебивають дротяною нагайкою хребет.

    Криваве слідство триває 4 місяці. А вже в березні 1946-го дівчину судять. Роблять це в камері, бо показувати до суду настільки побите дівча не хочуть навіть перед своїми ж працівниками.
    Вирок — 10 років таборів, 5 років позбавлення прав і довічне заслання.

    Етап зі Львова до особливо суворого табору для політвʼязнів в Іркутській області триває понад місяць.
    В одній із каторжних лікарень дівчині роблять операцію. Нбито остеомієліт, а насправді — наслідки побиття. Інвалідної групи не дають. Ледве теплою дівчину етапують на будівництво Байкало-Амурської магістралі.

    На кам'яному кар'єрі камінь падає й ламає праву руку. До всього щастя роблять ще одну операцію — на перитоніт. Гній, який не має сили вийти, проривається в черевну порожнину.

    З того лікарняного ліжка — на шпалозавод і лісоповал. А звідти – на слюдяну фабрику щипати слюду.

    Отак поміж каторжних робіт з болячками, недосипом і недоїданням минають роки золотої молодості дівчини з родимкою на щоці.

    У засланні в Анжеро-Судженську в бараці родина й земляки. Ще у 1944-му сестру арештували за участь у визвольному русі, а згодом батьків і малолітнього брата. Батько не дожив до зустрічі.

    Довший час не вдається влаштуватися на роботу, але з недуги вийшла ще й користь.

    В протитуберкульозному диспансері, куди прийшла перевіритися, вдається влаштуватися реєстраторкою, а потім медичною статистикою, а ще пізніше — лікаркою-статисткою.

    Пізніше, на диво, один хірург допомагає виявити пухлини в грудному відділі хребта і сприяє, щоб в Ленінграді прооперували. Професор виймає гомілкову кістку з ноги і вставляє в хребет, щоб міг бодай якось триматися купи. Півтора року в ліжку у гіпсі. Дають першу групу, але випрошує другу — треба ж працювати.

    У 1968-му дозволяють виїхати. Але тільки не у Львів та область.

    Обирає Івано-Франківськ. Із труднощами влаштовується медсестрою і працює з увʼязненими у туберкульозній лікарні, але недовго — якихось чотири роки.

    А в жовтні 1972 року знову арешт. У звинуваченні йдеться, що пише антирадянські вірші. За збірку віршів із любов’ю до України й знайомство із деякими учасниками українського руху опору змушена знову заплатити більшовикам роками життя.

    Спершу присуджують 7 років тюрми, 3 роки особливо суворого режиму і 4 роки заслання, але слідчий провокує прочитати вірш і за нього додає ще рік. Ув’язнення відбуває в Мордовії, заслання – в Казахстані.

    Попри всі табірні заборони продовжує поетичний шлях, розпочатий ще у 9-річному віці. Пише потайки й вишиває на шматочках полотна мініатюри на релігійну тематику: українські церкви, знамена, іконки, цитати пророків.

    У листопаді 1978-го – етап. Відбула в Уш-Тобе тих 5 років від дзвінка до дзвінка. У 1983 році повертається в Україну. Як «особливо небезпечна рецидивістка» може поселитися не ближче 101 кілометра від Львова. Тому і селиться у Бориславі.

    За своє життя 34 роки провела в тюрмах, концтаборах і на засланні.

    А у 57, уже дорослою жінкою зі зламаним і сяк-так складеним хребтом, але все з тією ж родимкою на правій щоці на рівні губ, зустрічає його — Василя.

    Також політв'язня із 15-ма роками таборів за плечима. Повстанця. Інтелігента з технічною освітою, диригента хору і воротаря футбольної команди. Знівечене здоровʼя тортурами в Норильську на старість літ доламують аж три форми раку, перш ніж Василь відійде у засвіти.

    Життя ламає жінку, а вона, попри хвороби, карапкається вгору. У прямому сенсі — на гору Маківку! У свої 76 років! Сходить зі схилу, ламає ногу, отримує допомогу, зокрема сильне знеболювальне, й продовжує похід.

    І лише на другий день йде до хірургічного відділення накладати гіпс, долаючи біль й усвідомлюючи, що вкотре не здалася.

    Імʼя незборимої сподвижниці — Ірина Сеник.

    Донька колишнього січового стрільця, активістка підпілля ОУН, зв’язкова Романа Шухевича.

    Борислав та Львів зробили її почесною громадянкою, а у США взагалі присвоїли звання однієї зі ста Героїнь Світу.

    Ірина Сеник написала кілька поетичних збірок, створила і відшила тисячі узорів, змоделювала сотні суконь і сорочок, але так і не належала до жодної творчої спілки.

    Виставки її мистецьких робіт з успіхом проходили в усіх куточках України та в Англії, Бельгії, Канаді, США.

    У 2002-му після виступу на підтримку блоку “Наша Україна” троє невідомих побʼють жінку в її помешканні і пограбують. Та навіть після такої сумовитої і жорстокої події серце Ірини битиметься ще сім років.

    У засвіти Ірина Сеник відійшла у свої 83.
    Похована на Личаківському кладовищі.

    P.S. Коли нагуглювала про цю жінку, з подивом дізналася, що у «Нашого Формату» є книга — «Одержима свободою. Шлях героїні світу Ірини Сеник». Але нема в продажі 😞

    Найважливіше про пані Ірину дізналася із інтервʼю Василя Овсієнка, якому пощасливилось записати голос цієї неймовірної жінки.

    У Дрогобицькому музеї начебто зберігаються її листування з іншими дисидентами та оті неповторні узори. Класно, якщо так, бо цю безцінну спадщину точно треба побачити на власні очі!

    @Мирослава Малик
    Глибоко посаджені очі й випукла родимка на правій щоці на лінії губ. Миловидне обличчя 19-річної студентки англійської філології в аудиторії університету Франка сповнюється жахом — за нею прийшли. Привозять в тюрму на Лонцького — у контррозвідку СМЕРШ. За абревіатурою — гасло “Смерть шпигунам”. Дівчина опиняється за закритими дверима мʼясорубки сталінського терору. У ту ніч, в грудні 1945-го, з неї вибивають зізнання у приналежності до ОУН. Під час тортур перебивають дротяною нагайкою хребет. Криваве слідство триває 4 місяці. А вже в березні 1946-го дівчину судять. Роблять це в камері, бо показувати до суду настільки побите дівча не хочуть навіть перед своїми ж працівниками. Вирок — 10 років таборів, 5 років позбавлення прав і довічне заслання. Етап зі Львова до особливо суворого табору для політвʼязнів в Іркутській області триває понад місяць. В одній із каторжних лікарень дівчині роблять операцію. Нбито остеомієліт, а насправді — наслідки побиття. Інвалідної групи не дають. Ледве теплою дівчину етапують на будівництво Байкало-Амурської магістралі. На кам'яному кар'єрі камінь падає й ламає праву руку. До всього щастя роблять ще одну операцію — на перитоніт. Гній, який не має сили вийти, проривається в черевну порожнину. З того лікарняного ліжка — на шпалозавод і лісоповал. А звідти – на слюдяну фабрику щипати слюду. Отак поміж каторжних робіт з болячками, недосипом і недоїданням минають роки золотої молодості дівчини з родимкою на щоці. У засланні в Анжеро-Судженську в бараці родина й земляки. Ще у 1944-му сестру арештували за участь у визвольному русі, а згодом батьків і малолітнього брата. Батько не дожив до зустрічі. Довший час не вдається влаштуватися на роботу, але з недуги вийшла ще й користь. В протитуберкульозному диспансері, куди прийшла перевіритися, вдається влаштуватися реєстраторкою, а потім медичною статистикою, а ще пізніше — лікаркою-статисткою. Пізніше, на диво, один хірург допомагає виявити пухлини в грудному відділі хребта і сприяє, щоб в Ленінграді прооперували. Професор виймає гомілкову кістку з ноги і вставляє в хребет, щоб міг бодай якось триматися купи. Півтора року в ліжку у гіпсі. Дають першу групу, але випрошує другу — треба ж працювати. У 1968-му дозволяють виїхати. Але тільки не у Львів та область. Обирає Івано-Франківськ. Із труднощами влаштовується медсестрою і працює з увʼязненими у туберкульозній лікарні, але недовго — якихось чотири роки. А в жовтні 1972 року знову арешт. У звинуваченні йдеться, що пише антирадянські вірші. За збірку віршів із любов’ю до України й знайомство із деякими учасниками українського руху опору змушена знову заплатити більшовикам роками життя. Спершу присуджують 7 років тюрми, 3 роки особливо суворого режиму і 4 роки заслання, але слідчий провокує прочитати вірш і за нього додає ще рік. Ув’язнення відбуває в Мордовії, заслання – в Казахстані. Попри всі табірні заборони продовжує поетичний шлях, розпочатий ще у 9-річному віці. Пише потайки й вишиває на шматочках полотна мініатюри на релігійну тематику: українські церкви, знамена, іконки, цитати пророків. У листопаді 1978-го – етап. Відбула в Уш-Тобе тих 5 років від дзвінка до дзвінка. У 1983 році повертається в Україну. Як «особливо небезпечна рецидивістка» може поселитися не ближче 101 кілометра від Львова. Тому і селиться у Бориславі. За своє життя 34 роки провела в тюрмах, концтаборах і на засланні. А у 57, уже дорослою жінкою зі зламаним і сяк-так складеним хребтом, але все з тією ж родимкою на правій щоці на рівні губ, зустрічає його — Василя. Також політв'язня із 15-ма роками таборів за плечима. Повстанця. Інтелігента з технічною освітою, диригента хору і воротаря футбольної команди. Знівечене здоровʼя тортурами в Норильську на старість літ доламують аж три форми раку, перш ніж Василь відійде у засвіти. Життя ламає жінку, а вона, попри хвороби, карапкається вгору. У прямому сенсі — на гору Маківку! У свої 76 років! Сходить зі схилу, ламає ногу, отримує допомогу, зокрема сильне знеболювальне, й продовжує похід. І лише на другий день йде до хірургічного відділення накладати гіпс, долаючи біль й усвідомлюючи, що вкотре не здалася. Імʼя незборимої сподвижниці — Ірина Сеник. Донька колишнього січового стрільця, активістка підпілля ОУН, зв’язкова Романа Шухевича. Борислав та Львів зробили її почесною громадянкою, а у США взагалі присвоїли звання однієї зі ста Героїнь Світу. Ірина Сеник написала кілька поетичних збірок, створила і відшила тисячі узорів, змоделювала сотні суконь і сорочок, але так і не належала до жодної творчої спілки. Виставки її мистецьких робіт з успіхом проходили в усіх куточках України та в Англії, Бельгії, Канаді, США. У 2002-му після виступу на підтримку блоку “Наша Україна” троє невідомих побʼють жінку в її помешканні і пограбують. Та навіть після такої сумовитої і жорстокої події серце Ірини битиметься ще сім років. У засвіти Ірина Сеник відійшла у свої 83. Похована на Личаківському кладовищі. P.S. Коли нагуглювала про цю жінку, з подивом дізналася, що у «Нашого Формату» є книга — «Одержима свободою. Шлях героїні світу Ірини Сеник». Але нема в продажі 😞 Найважливіше про пані Ірину дізналася із інтервʼю Василя Овсієнка, якому пощасливилось записати голос цієї неймовірної жінки. У Дрогобицькому музеї начебто зберігаються її листування з іншими дисидентами та оті неповторні узори. Класно, якщо так, бо цю безцінну спадщину точно треба побачити на власні очі! @Мирослава Малик
    626views 1 Shares