Сьогодні я прочитала ще одну, надзвичайну, дуже корисну і цікаву книгу. Ця книга називається "Свята Божественна літургія у розумінні мирянина". В цій книзі є все про Службу Божу в церкві. З цієї книги ви можете дізнатися що означають ці чи інші дії священика, коли він відправляє Службу Божу, що означають піснопіви, про що йдеться в молитві, як треба поводитися в церкві під час службу, і в якій момент потрібно хреститися, вклонятися, коли і які слова потрібні виголошувати у відповідь священикові. Я вважаю, що ця книга повинна бути в кожній хаті і вдома на рівні з Біблією. Повірте мені, після прочитаного цієї книги Божественна літургія для багатьох людей стане набагато зрозумілою. Звісно, що не одразу стає зрозумілим, але коли час від часу повертатися перед службою чи після служби за роз'ясненням до цієї книги, то поступово, крок за кроком, все стане зрозумілим. І після цього, ви вже будете на пам'ять знати всю Службу Божу, і багатьом захочеться частіше ходити до церкви, щоби молитися, славити і співати на славу Богові, Пресвятої Богородиці і всіх православних святих!⛪️☦️🙏🕊

Книга "І знов я влізаю в танк..." Оксани Забужко дуже легко і зрозуміло читається. Я була рада тому, бо трішечки побоювалася, що стиль тексту буде такий самий, як у книзі "Музей покинутих секретів". Але книга настільки мені сподобалася, що я від неї просто в захваті. Особливо запам'яталося думки пані Оксани Забужко про її спостереження в якому році почалася вся ця російська пропаганда і яка соціальна верств суспільства має схильність вірити всій цій пропаганди. Вона показала на прикладі цих сучасних мажорів, які в ніщо вважають інших людей, які люблять дивитися на людей зверху вниз, які люблять принижувати людей, які готові накинутися на людей, які по іншому думають. Саме такі люди голосували за януковича та зґвалтували дівчину, кинули на смітник, підспалили і кинули помирати. Була така історія, якщо пригадуєте. Тож пані Оксана важає, що саме така соціальна верств населення готова вірити російської пропаганди, голосувати за популістів і які кажуть "Какая разниця". Таку книгу мені буде дуже цікаво далі читати. То ж ще раз дуже дякую Вам, тьотю Лесю, за книгу "І знов я влізаю в танк...".

02.11.2025 року.
---------

Книгу "І знову я влізаю в танк..." Оксани Забужко я з такою увагою читала, як ніколи в житті. Все, як вона думає, що бачить, постерігає за подіями в Україні та українській культури, як все це змінилося за останні роки за час російсько-української війни, викликає в мене таку співзвучніть моїм баченням і спостереженням. Читала і розумію, що ми українці унікальний народ. Нас багато віків гнобили і принижували, хотіли знищити, як народ. Але ми не здалися, ми не лягли тим, хто був сильніший за нас. Ми боролися, і не дали наступним нащадкам забути, хто ми є, звідки, і яка мова є для нас рідною. Саме завдяки цьому, ми і вистояли перед агресивної політики "рф", бо ми не хотіли повертатися туди, де ми були до 1991 року. Головне, щоби ми не забули, за що ми зараз боремося.

01.06.2026 року.

P.S. Тьотю Лесю, ще раз щиро дякую Вам за цю книгу, яку Ви мені подарували ще тоді, як ще була жива моя бабуся! Я дійсно отримала від цієї книги величезне задоволення, коли я її читала. Це ніби ковток свіжого повітря, коли наші полонені вже на волі і вони повернулися додому. Ця книга остаточно вселила мені віру в те, що все буде добре, і ми обов'язково Переможемо!✌️ Слава Україні!🇺🇦 Героям Слава!💙💛