• https://www.youtube.com/live/9AMyFc3mkoQ?si=EDlv-v_eCq-dE_z6
    https://www.youtube.com/live/9AMyFc3mkoQ?si=EDlv-v_eCq-dE_z6
    61views
  • У Смілі на Черкащині під удар рф потрапили житлові будинки й коледж: постраждало шестеро людей. Фото

    У ніч на 29 червня під час масованої атаки на Україну росія завдала удару по Смілі в Черкаській області. В місті пошкоджено багатоповерхівки й коледж, постраждало шестеро людей, зокрема дитина.
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news
    У Смілі на Черкащині під удар рф потрапили житлові будинки й коледж: постраждало шестеро людей. Фото У ніч на 29 червня під час масованої атаки на Україну росія завдала удару по Смілі в Черкаській області. В місті пошкоджено багатоповерхівки й коледж, постраждало шестеро людей, зокрема дитина. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news
    214views
  • 141views
  • Ангеліна загинула за Україну,приїхавши служити їй із ЄС
    А її батько збирає із дня поховання довідки,щоб отримати допомогу та виїхати з України
    При житті він її знати не хотів.Чоловік доньки-розвідниці,якого ми не знаємо,і вона була з ним у шлюбі тиждень також.Невже моя донька мала заплатити своїм життям і кров’ю,щоб вони на ці кошти виїхали з України і пропивала їх у барах та кричали «Слава Україні» там,як сотні тисяч ухилянтів,яких ми бачимо тут,в Європі?—каже вбита горем мати доньки,котра віддала життя за Україну у 20 років.
    Нещодавно Ангеліна Мартинюк загинула за Україну у 20 років.Ангеліна виїхала до Євросоюзу з мамою та іншими п’ятьма братами й сестрами ще дитиною.Але вже звідти приїхала,із Євросоюзу,і пішла у 18 років добровольцем на фронт.Останній бій прийняла під Покровськом.Дівчину привезли у село,де вона народилась.Там з почестями похоронили.Але шокуючі подробиці з того,що відбувається далі,журналістам розповіла її мама Марина,яка звернулась до редакції.
    – Я на заробітки у Євросоюз із України виїхала давно.Забрала сюди дітей—що таке ставити на ноги їх,п’ятеро,думаю,знає кожен.Мріяла,щоб вони росли,маючи все необхідне.Коли Ангеліна виросла,вже йшла війна в Україні.Вона мала товариша з України,і вони вирішили їхати,щоб воювати.Я благала її не робити цього,бо ж бачила,скільки чоловіків втекли з України і ось тут,за кордоном,не вилазять із барів і кабаків.Чого гріха таїти,в основному сидять на допомозі європейців у барах і не працюють.Недалеко від них втік і її батько Петро,бо ж має мобілізаційний вік,але чомусь досі не воює.Він змалечку не брав ніякої участі в житті Ангеліни,не знав,як вона росте і чого потребує.У 2018 році його брат,який працює у місцевій адміністрації,підозрюю,що допоміг сфальшувати довідку,що неповнолітня Ангеліна та її брати не потребують аліментів.І що я,мовляв,відмовилась він них.Але я цього не робила.
    Що відчула я,коли мою 20-літню донечку,понівечену ворожою ракетою,привезли у село і хоронили—вам не передати.
    У день,коли хоронили мою донечку Ангеліну,зібралось все село.Казали слова подяки.Бо ж молода дівчина приїхала з-за кордону і віддала найдорожче—життя—за Україну,в якій вона вже навіть не жила,як і її брати і сестри,а лише народилась.
    Але уявіть,як до мого великого горя,нашої родини додався ще й шок—бо у день похорону її батько,стверджували очевидці,бігав по адміністраціях і готував документи,щоб його звільнили від призову через смерть його доньки.Доньки,яку він при житті і бачити не бажав.Він ще й мені,вбитій таким горем матері,сміється в обличчя—мовляв,я все «порішаю» і ти нічого не доб’єшся,бо його брат Микола працює у місцевій адміністрації. Зрозуміло,що,крім ухилення від мобілізації,він претендуватиме і на виплату,яку Ангеліна заробила для нього своєю смертю.
    Але це ще не все.Під час похорону я дізналась,що моя донька за чотири дні до смерті нібито вийшла заміж за не відомого нам чоловіка.
    У нас є підозри,що цей шлюб фальшивий.І тепер той по документах чоловік,який прожив з нею менше тижня,начебто також готує документи на демобілізацію і на виплати,які мають отримати найближчі родичі після смерті захисниці.
    Я бачу,скільки ухилянтів-чоловіків,які б мали захищати Україну,щоденно прибувають і прибувають до Європи.Невже органи влади України дозволять ще і цим чоловікам нажитись на смерті моєї донечки -добровольця,яка не ховалась,як її батько,а приїхала із Європи і пішла служити в ЗСУ добровільно у 18 років.То що,виходить,вона,вбита,буде лежати в могилі,а ці чоловіки,що хочуть нажитись на її крові і смерті,отримають кошти,довідки,що вона загинула—отже,їм вже не треба воювати і можна спокійно виїздити з України.
    То мені,матері героїні України,що виростила її,як і п’ятеро інших своїх дітей,ще і їх чекати тут,у Європі? Щоб і вони за кошти,за які моя люба донечка Ангеліна розплатилась своєю кров’ю і життям,пропивали їх тут у барах і кричали «Слава Україні»?
    Я прошу почути мене,бо Україна зараз як ніколи потребує здорових чоловіків для її захисту. Недалеко і Європа.І ми розуміємо,що якщо впаде Україна,то наступні ми.Тому прошу почути мене і спрямувати цих чоловіків на фронт.
    Нехай стануть гідними подвигу добровольця, командира розвідувального відділення 155 бригади ЗСУ Ангеліни Мартинюк, яка віддала життя за Україну. Так буде справедливіше як для неї, так і усіх.
    Ангеліна Мартинюк, розвідниця, 20-річна військовослужбовиця, загинула 26 липня біля Покровська під час виконання бойового завдання зі стримування російської агресії. Люди відгукуються із вдячністю й гордістю за героїню:
    «Молода, ніжна, сильна. Вона могла любити, мріяти, жити, але обрала шлях служіння…»
    Та попри ці дуже виразні емоції й повагу бачимо і виклик для суспільства та ТЦК. Чи допустимо, що смерть героїні стане перепусткою до життя, спрощеного і невідповідального, для тих, хто мав би пам’ятати, захищати і виховувати?
    Тетяна Квасюк
    Від редакції: просимо правоохоронні органи перевірити правдивість документів щодо «фальшивого шлюбу» та аліментів — звернення матері. Розглянути в правовому полі питання компенсацій і виїзду батька й чоловіка з України — чи є підстави. Усвідомити: підтримка живих — найвища шана тим, хто віддав життя за Україну.
    Всі дані — у редакції.
    Просимо вважати цю публікацію як офіційний запит до правоохоронних органів.
    Готові вислухати інші точки зору.
    Ангеліна загинула за Україну,приїхавши служити їй із ЄС А її батько збирає із дня поховання довідки,щоб отримати допомогу та виїхати з України При житті він її знати не хотів.Чоловік доньки-розвідниці,якого ми не знаємо,і вона була з ним у шлюбі тиждень також.Невже моя донька мала заплатити своїм життям і кров’ю,щоб вони на ці кошти виїхали з України і пропивала їх у барах та кричали «Слава Україні» там,як сотні тисяч ухилянтів,яких ми бачимо тут,в Європі?—каже вбита горем мати доньки,котра віддала життя за Україну у 20 років. Нещодавно Ангеліна Мартинюк загинула за Україну у 20 років.Ангеліна виїхала до Євросоюзу з мамою та іншими п’ятьма братами й сестрами ще дитиною.Але вже звідти приїхала,із Євросоюзу,і пішла у 18 років добровольцем на фронт.Останній бій прийняла під Покровськом.Дівчину привезли у село,де вона народилась.Там з почестями похоронили.Але шокуючі подробиці з того,що відбувається далі,журналістам розповіла її мама Марина,яка звернулась до редакції. – Я на заробітки у Євросоюз із України виїхала давно.Забрала сюди дітей—що таке ставити на ноги їх,п’ятеро,думаю,знає кожен.Мріяла,щоб вони росли,маючи все необхідне.Коли Ангеліна виросла,вже йшла війна в Україні.Вона мала товариша з України,і вони вирішили їхати,щоб воювати.Я благала її не робити цього,бо ж бачила,скільки чоловіків втекли з України і ось тут,за кордоном,не вилазять із барів і кабаків.Чого гріха таїти,в основному сидять на допомозі європейців у барах і не працюють.Недалеко від них втік і її батько Петро,бо ж має мобілізаційний вік,але чомусь досі не воює.Він змалечку не брав ніякої участі в житті Ангеліни,не знав,як вона росте і чого потребує.У 2018 році його брат,який працює у місцевій адміністрації,підозрюю,що допоміг сфальшувати довідку,що неповнолітня Ангеліна та її брати не потребують аліментів.І що я,мовляв,відмовилась він них.Але я цього не робила. Що відчула я,коли мою 20-літню донечку,понівечену ворожою ракетою,привезли у село і хоронили—вам не передати. У день,коли хоронили мою донечку Ангеліну,зібралось все село.Казали слова подяки.Бо ж молода дівчина приїхала з-за кордону і віддала найдорожче—життя—за Україну,в якій вона вже навіть не жила,як і її брати і сестри,а лише народилась. Але уявіть,як до мого великого горя,нашої родини додався ще й шок—бо у день похорону її батько,стверджували очевидці,бігав по адміністраціях і готував документи,щоб його звільнили від призову через смерть його доньки.Доньки,яку він при житті і бачити не бажав.Він ще й мені,вбитій таким горем матері,сміється в обличчя—мовляв,я все «порішаю» і ти нічого не доб’єшся,бо його брат Микола працює у місцевій адміністрації. Зрозуміло,що,крім ухилення від мобілізації,він претендуватиме і на виплату,яку Ангеліна заробила для нього своєю смертю. Але це ще не все.Під час похорону я дізналась,що моя донька за чотири дні до смерті нібито вийшла заміж за не відомого нам чоловіка. У нас є підозри,що цей шлюб фальшивий.І тепер той по документах чоловік,який прожив з нею менше тижня,начебто також готує документи на демобілізацію і на виплати,які мають отримати найближчі родичі після смерті захисниці. Я бачу,скільки ухилянтів-чоловіків,які б мали захищати Україну,щоденно прибувають і прибувають до Європи.Невже органи влади України дозволять ще і цим чоловікам нажитись на смерті моєї донечки -добровольця,яка не ховалась,як її батько,а приїхала із Європи і пішла служити в ЗСУ добровільно у 18 років.То що,виходить,вона,вбита,буде лежати в могилі,а ці чоловіки,що хочуть нажитись на її крові і смерті,отримають кошти,довідки,що вона загинула—отже,їм вже не треба воювати і можна спокійно виїздити з України. То мені,матері героїні України,що виростила її,як і п’ятеро інших своїх дітей,ще і їх чекати тут,у Європі? Щоб і вони за кошти,за які моя люба донечка Ангеліна розплатилась своєю кров’ю і життям,пропивали їх тут у барах і кричали «Слава Україні»? Я прошу почути мене,бо Україна зараз як ніколи потребує здорових чоловіків для її захисту. Недалеко і Європа.І ми розуміємо,що якщо впаде Україна,то наступні ми.Тому прошу почути мене і спрямувати цих чоловіків на фронт. Нехай стануть гідними подвигу добровольця, командира розвідувального відділення 155 бригади ЗСУ Ангеліни Мартинюк, яка віддала життя за Україну. Так буде справедливіше як для неї, так і усіх. Ангеліна Мартинюк, розвідниця, 20-річна військовослужбовиця, загинула 26 липня біля Покровська під час виконання бойового завдання зі стримування російської агресії. Люди відгукуються із вдячністю й гордістю за героїню: «Молода, ніжна, сильна. Вона могла любити, мріяти, жити, але обрала шлях служіння…» Та попри ці дуже виразні емоції й повагу бачимо і виклик для суспільства та ТЦК. Чи допустимо, що смерть героїні стане перепусткою до життя, спрощеного і невідповідального, для тих, хто мав би пам’ятати, захищати і виховувати? Тетяна Квасюк Від редакції: просимо правоохоронні органи перевірити правдивість документів щодо «фальшивого шлюбу» та аліментів — звернення матері. Розглянути в правовому полі питання компенсацій і виїзду батька й чоловіка з України — чи є підстави. Усвідомити: підтримка живих — найвища шана тим, хто віддав життя за Україну. Всі дані — у редакції. Просимо вважати цю публікацію як офіційний запит до правоохоронних органів. Готові вислухати інші точки зору.
    925views
  • День художника України
    Щорічно у другу неділю жовтня митці України святкують День художника.

    Історія започаткування Дня художника України
    Свято було затверджено Указом Президента в 1998 році. Ініціатором святкування стала Спілка художників України. Метою є підтримка представників мистецтва та нагадування про його роль у культурному розвитку людини.

    Хто такий художник?
    Художник – творчий фахівець, що працює у різних галузях образотворчого мистецтва. Це може бути не лише малювання картин, але й фотозйомка, скульптура, графіка, стріт-арт, кіно, декоративно-ужиткове мистецтво тощо.


    Фахівці впевнені, що без споглядання художньої творчості неможливо виховати повноцінно розвиту особистість. Тому прямим обов’язком художника є донесення свого бачення краси, правдиве відтворення історичних подій, розвиток почуття прекрасного в людях і спонукання до думок над суттю буття.

    Найвідоміші українські художники
    Класика ХІХ — поч. ХХ ст.
    Тарас Шевченко (1814–1861) — живописець і графік, майстер психологічного портрета й історичних сцен. «Катерина», офорти з «Живописної України».
    Іван Айвазовський (1817–1900) — народжений у Криму мариніст світової слави. «Дев’ятий вал», «Чорне море».
    Архип Куїнджі (1842–1910) — новатор світла й повітряної перспективи. «Місячна ніч на Дніпрі», «Березовий гай».
    Сергій Васильківський (1854–1917) — поет степового пейзажу. «Козацький двір», «Український пейзаж».
    Микола Пимоненко (1862–1912) — реаліст побутового жанру. «Святочне ворожіння», «Проводи рекрутів».
    Олександр Мурашко (1875–1919) — яскравий колорист, з’єднав реалізм та модерн. «Дівчина в червоному капелюсі», «Карусель».
    Олекса Новаківський (1872–1935) — львівський експресивний колорист. «Святий Юр», портрети.
    Микола Самокиш (1860–1944) — баталіст і майстер анімалістики. Кінно-батальні сцени, ілюстрації до класики.
    Український авангард
    Казимир Малевич (1879–1935) — засновник супрематизму. «Чорний квадрат», «Біле на білому».
    Олександра Екстер (1882–1949) — авангард, сценографія, кубофутуризм. Ескізи костюмів і декорацій.
    Олександр Богомазов (1880–1930) — «київський сезаніст», теоретик і практик авангарду. «Пилярі», «Лісопилка».
    Соня Делоне (Гончар) (1885–1979) — орфізм, дизайн і мода. Серії «Симультанності».
    Давид Бурлюк (1882–1967) — «батько російського футуризму» з українським корінням. Футуристичні полотна, маніфести.
    Георгій Нарбут (1886–1920) — графік і шрифтовик, творець стилю УНР. «Українська абетка», банкноти та герби УНР.
    Федір та Василь Кричевські — живопис і дизайн. Василь — автор проєкту державного герба УНР, Федір — портрет і історичний жанр.
    Народне мистецтво та неонаїв
    Катерина Білокур (1900–1961) — квіткові композиції з ювелірною деталізацією. «Квіти за тином», «Півонії».
    Марія Примаченко (1909–1997) — наїв, фантастичні «звірі» та казкові сюжети. «Звіриний світ» (численні варіації).
    Ганна Собачко-Шостак (1883–1965) — декоративні розписи, витинанки, «квіткові» композиції.
    ХХ століття (модернізм, соцреалізм і поза ним)
    Тетяна Яблонська (1917–2005) — гуманістичний реалізм, пізній ліричний модерн. «Хліб», «Вечір. Стара Флоренція».
    Віктор Зарецький (1925–1990) — декоративно-орнаментальні образи, вплив сецесії. «Світлана», жіночі портрети.
    Микола Глущенко (1901–1977) — експресивний пейзажист, колорист. Карпати, міські краєвиди.
    Ала Горська (1929–1970) — монументалістка й шістдесятниця, громадянська сміливість. Мозаїки, вітражі.
    Сучасне українське мистецтво
    Іван Марчук (нар. 1936) — автор техніки «пльонтанізм», один із найвідоміших сучасників. Серії «Голос моєї душі», пейзажі.
    Анатолій Криволап (нар. 1946) — неоекспресіоніст, великі кольорові поля. Серія «Кінь. Вечір».
    Олександр Ройтбурд (1961–2021) — постмодерн, іронія й міфології сучасності. «П’єта», інтерпретації класики.
    Владислав Шерешевський (нар. 1964) — гротеск і соціальні алюзії.
    Влада Ралко (нар. 1969) — гостра графіка і живопис про тіло, війну, повсякдення.
    Нікіта Кадан (нар. 1982) — концептуаліст, робота з пам’яттю й простором.
    Роман Минов (нар. 1983) — живопис і медіа, дослідження ідентичності.
    Микита Шалений (нар. 1982) — мультимедіа, відеоарт і архівні наративи.
    День художника України Щорічно у другу неділю жовтня митці України святкують День художника. Історія започаткування Дня художника України Свято було затверджено Указом Президента в 1998 році. Ініціатором святкування стала Спілка художників України. Метою є підтримка представників мистецтва та нагадування про його роль у культурному розвитку людини. Хто такий художник? Художник – творчий фахівець, що працює у різних галузях образотворчого мистецтва. Це може бути не лише малювання картин, але й фотозйомка, скульптура, графіка, стріт-арт, кіно, декоративно-ужиткове мистецтво тощо. Фахівці впевнені, що без споглядання художньої творчості неможливо виховати повноцінно розвиту особистість. Тому прямим обов’язком художника є донесення свого бачення краси, правдиве відтворення історичних подій, розвиток почуття прекрасного в людях і спонукання до думок над суттю буття. Найвідоміші українські художники Класика ХІХ — поч. ХХ ст. Тарас Шевченко (1814–1861) — живописець і графік, майстер психологічного портрета й історичних сцен. «Катерина», офорти з «Живописної України». Іван Айвазовський (1817–1900) — народжений у Криму мариніст світової слави. «Дев’ятий вал», «Чорне море». Архип Куїнджі (1842–1910) — новатор світла й повітряної перспективи. «Місячна ніч на Дніпрі», «Березовий гай». Сергій Васильківський (1854–1917) — поет степового пейзажу. «Козацький двір», «Український пейзаж». Микола Пимоненко (1862–1912) — реаліст побутового жанру. «Святочне ворожіння», «Проводи рекрутів». Олександр Мурашко (1875–1919) — яскравий колорист, з’єднав реалізм та модерн. «Дівчина в червоному капелюсі», «Карусель». Олекса Новаківський (1872–1935) — львівський експресивний колорист. «Святий Юр», портрети. Микола Самокиш (1860–1944) — баталіст і майстер анімалістики. Кінно-батальні сцени, ілюстрації до класики. Український авангард Казимир Малевич (1879–1935) — засновник супрематизму. «Чорний квадрат», «Біле на білому». Олександра Екстер (1882–1949) — авангард, сценографія, кубофутуризм. Ескізи костюмів і декорацій. Олександр Богомазов (1880–1930) — «київський сезаніст», теоретик і практик авангарду. «Пилярі», «Лісопилка». Соня Делоне (Гончар) (1885–1979) — орфізм, дизайн і мода. Серії «Симультанності». Давид Бурлюк (1882–1967) — «батько російського футуризму» з українським корінням. Футуристичні полотна, маніфести. Георгій Нарбут (1886–1920) — графік і шрифтовик, творець стилю УНР. «Українська абетка», банкноти та герби УНР. Федір та Василь Кричевські — живопис і дизайн. Василь — автор проєкту державного герба УНР, Федір — портрет і історичний жанр. Народне мистецтво та неонаїв Катерина Білокур (1900–1961) — квіткові композиції з ювелірною деталізацією. «Квіти за тином», «Півонії». Марія Примаченко (1909–1997) — наїв, фантастичні «звірі» та казкові сюжети. «Звіриний світ» (численні варіації). Ганна Собачко-Шостак (1883–1965) — декоративні розписи, витинанки, «квіткові» композиції. ХХ століття (модернізм, соцреалізм і поза ним) Тетяна Яблонська (1917–2005) — гуманістичний реалізм, пізній ліричний модерн. «Хліб», «Вечір. Стара Флоренція». Віктор Зарецький (1925–1990) — декоративно-орнаментальні образи, вплив сецесії. «Світлана», жіночі портрети. Микола Глущенко (1901–1977) — експресивний пейзажист, колорист. Карпати, міські краєвиди. Ала Горська (1929–1970) — монументалістка й шістдесятниця, громадянська сміливість. Мозаїки, вітражі. Сучасне українське мистецтво Іван Марчук (нар. 1936) — автор техніки «пльонтанізм», один із найвідоміших сучасників. Серії «Голос моєї душі», пейзажі. Анатолій Криволап (нар. 1946) — неоекспресіоніст, великі кольорові поля. Серія «Кінь. Вечір». Олександр Ройтбурд (1961–2021) — постмодерн, іронія й міфології сучасності. «П’єта», інтерпретації класики. Владислав Шерешевський (нар. 1964) — гротеск і соціальні алюзії. Влада Ралко (нар. 1969) — гостра графіка і живопис про тіло, війну, повсякдення. Нікіта Кадан (нар. 1982) — концептуаліст, робота з пам’яттю й простором. Роман Минов (нар. 1983) — живопис і медіа, дослідження ідентичності. Микита Шалений (нар. 1982) — мультимедіа, відеоарт і архівні наративи.
    2Kviews
  • Love
    1
    132views
  • 116views
  • 🇺🇦🥋💪Переможний виступ збірної України на чемпіонаті світу з військово-спортивних багатоборств, що відбувся у польському Вроцлаві🇵🇱.

    🏆Наша доросла, юнацька та юніорська збірні посіли перші місця у загальнокомандному заліку!

    Доросла збірна України: 46 медалей (19🥇, 17🥈, 10🥉).
    Юнацька збірна України: 45 медалей (18🥇, 15🥈, 12🥉).
    Юніорська збірна України: 72 медалі (30🥇, 26🥈, 16🥉).
    #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    🇺🇦🥋💪Переможний виступ збірної України на чемпіонаті світу з військово-спортивних багатоборств, що відбувся у польському Вроцлаві🇵🇱. 🏆Наша доросла, юнацька та юніорська збірні посіли перші місця у загальнокомандному заліку! Доросла збірна України: 46 медалей (19🥇, 17🥈, 10🥉). Юнацька збірна України: 45 медалей (18🥇, 15🥈, 12🥉). Юніорська збірна України: 72 медалі (30🥇, 26🥈, 16🥉). #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    94views
  • Залишу це тут:
    https://youtu.be/lrRste57-nE
    Залишу це тут: https://youtu.be/lrRste57-nE
    226views
  • Проста геометрія
    Проста геометрія
    60views