• ❗️ У Румунії зараз панує хаос: на відео показано морський дрон, який вибухнув у порту.


    Румуни повідомляють, що знайшли ще три морські безпілотники, а над портом не припиняється авіаційна активність, — свідки.

    #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world

    ❗️ У Румунії зараз панує хаос: на відео показано морський дрон, який вибухнув у порту.Румуни повідомляють, що знайшли ще три морські безпілотники, а над портом не припиняється авіаційна активність, — свідки.#Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    157views
  • 81views
  • 69views
  • 64views
  • ВІД ДАВНИНИ ДО СУЧАСНОСТІ


    Сватання дівчини. «Прийміть мене, мамо, я ваша невістка», - такими словами, як не дивно, два століття тому дівчина починала сватання. Згідно з існуючими звичаями, вона мала на це таке саме право, як і хлопець. Раніше хлопець лише інколи наважувався свататися до коханої. Дівчина пропонувала йому руку, не заручаючись його згодою, причому їй дуже рідко відмовляли, бо це могло накликати нещастя. Про силу цієї традиції свідчить звичай, що існував у XVIII ст.: злочинця, засудженого до страти, могли помилувати, якщо котрась із дівчат висловлювала бажання взяти його за чоловіка. Недаремно тоді побутував вислів «узяти заміж» замість пізнішого «піти заміж».


    Проте в міру того як зростала роль чоловіків у суспільній сфері, такі звичаї поступово забувалися. І вже наприкінці ХІХ ст. ініціатива у сватанні цілком перейшла до парубків, а роль дівчат звелася до сором'язливого колупання печі та подавання старостам весільних рушників.


    З відривного календаря "Криниченька" за 5 червня.

    ----------

    ВІД ДАВНИНИ ДО СУЧАСНОСТІСватання дівчини. «Прийміть мене, мамо, я ваша невістка», - такими словами, як не дивно, два століття тому дівчина починала сватання. Згідно з існуючими звичаями, вона мала на це таке саме право, як і хлопець. Раніше хлопець лише інколи наважувався свататися до коханої. Дівчина пропонувала йому руку, не заручаючись його згодою, причому їй дуже рідко відмовляли, бо це могло накликати нещастя. Про силу цієї традиції свідчить звичай, що існував у XVIII ст.: злочинця, засудженого до страти, могли помилувати, якщо котрась із дівчат висловлювала бажання взяти його за чоловіка. Недаремно тоді побутував вислів «узяти заміж» замість пізнішого «піти заміж».Проте в міру того як зростала роль чоловіків у суспільній сфері, такі звичаї поступово забувалися. І вже наприкінці ХІХ ст. ініціатива у сватанні цілком перейшла до парубків, а роль дівчат звелася до сором'язливого колупання печі та подавання старостам весільних рушників.З відривного календаря "Криниченька" за 5 червня. ----------
    232views
  • 50views
  • 45views
  • 47views
  • https://youtu.be/tYtvVHvcM1o?si=frfUiVfAVR-JgS4V
    https://youtu.be/tYtvVHvcM1o?si=frfUiVfAVR-JgS4V
    45views
  • БЛАЖЕННІЙШИЙ КОНСТАНТИН, МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ РУСІ


    У 1145 році після смерті митрополита Михаїла князь Ізяслав висвятив Клима Смолятича на Київського митрополита без згоди Вселенського Патріарха, що викликало розбіжності серед руських єпископів. Після зміни влади князь Юрій, який посів престол, не визнав Клима законним митрополитом. Вселенський Патріарх призначив нового митрополита - грека Константина, відсторонивши Клима. Ситуація загострилася після смерті князя Юрія.


    Почалися суперечки за великокняжий і митрополичий престоли: частина підтримувала Константина, інші - Клима. Щоб припинити чвари, патріарх вирішив вислати нового ми трополита. Не бажаючи брати участь у розбраті, Константин покинув Київ і вирушив у Чернігів до єпископа Антонія, але дорогою важко захворів. Перед смертю він написав заповіт із проханням не ховати його, а залишити тіло в полі як покарання за свою провину у князівських сварках.


    Після смерті Константина його волю виконали, та тіло залишалося нетлінним протягом трьох днів. У Києві в цей час відбулося сонячне затемнення, буря та землетрус, що налякало князя Святослава Ольговича. Він наказав із честю поховати Константина біля собору Святого Спаса. Після поховання митрополита в Києві настав спокій, і люди славили Бога.


    З відривного календаря "З вірою в душі" за 5 червня.

    ------------

    БЛАЖЕННІЙШИЙ КОНСТАНТИН, МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ РУСІ У 1145 році після смерті митрополита Михаїла князь Ізяслав висвятив Клима Смолятича на Київського митрополита без згоди Вселенського Патріарха, що викликало розбіжності серед руських єпископів. Після зміни влади князь Юрій, який посів престол, не визнав Клима законним митрополитом. Вселенський Патріарх призначив нового митрополита - грека Константина, відсторонивши Клима. Ситуація загострилася після смерті князя Юрія.Почалися суперечки за великокняжий і митрополичий престоли: частина підтримувала Константина, інші - Клима. Щоб припинити чвари, патріарх вирішив вислати нового ми трополита. Не бажаючи брати участь у розбраті, Константин покинув Київ і вирушив у Чернігів до єпископа Антонія, але дорогою важко захворів. Перед смертю він написав заповіт із проханням не ховати його, а залишити тіло в полі як покарання за свою провину у князівських сварках.Після смерті Константина його волю виконали, та тіло залишалося нетлінним протягом трьох днів. У Києві в цей час відбулося сонячне затемнення, буря та землетрус, що налякало князя Святослава Ольговича. Він наказав із честю поховати Константина біля собору Святого Спаса. Після поховання митрополита в Києві настав спокій, і люди славили Бога.З відривного календаря "З вірою в душі" за 5 червня. ------------
    295views