#книжковий_відгук #Лана_читає #хтиві_книги "Схованка" Пенелопа Дуглас. Видавництво КСД Друга частина серії "Диявольська ніч" (відгук на першу https://www.fankolo.com/posts/4011) Як же я хотіла прочитати цю книгу, бо вона присвячена Каю, і це мій улюблений Вершник. Дія відбувається за рік після закінчення подій першої частини, і персонажі продовжують жити своє життя після подій “Зіпсованого". Виходить з перемінним успіхом. У Майкла є Ріка, але Вілл тоне в алкоголі, а Кая не відпускає почуття провини та сорому. Він завалює себе роботою, намагається домовитися з батьком Деймона, і тут з’являється Бенкс. У першій книзі, цитуючи класика, текст був трішки “по-дибільному написан”. В тому плані, що все зрозуміло, цікаво і гаряче, але якщо аналізувати, то буде горе. Друга книга, як на мене, краща. В ній навіть є сюжет, а мені таке, знаєте, в книгах подобається)) Хоча я - людинка заангажована, тож це виключно моя захоплена Каєм думка. Плюс я після першої намагалася по максимуму приймати все, як є, і не вдумуватися) Друга книга токсичніша, місцями огидніша, але Кай значно менший поганець, ніж Майкл з його дурною істеричною натурою. Кай стриманий, більш послідовний та намагається думати головою. Хоча інколи й у нього падає забрало) Бенкс розташована на другому кінці спектра від Еріки. На відміну від сонцесяйної Ріки, її життя добряцько повозюкало обличчям по асфальту. Не знаю, за шо авторка так її ненавидить, але за Бенкс я щиро переживала. Взагалі в родині Торренсів панують настільки токсичні стосунки, що канал СТБ зміг би зробити з неї окреме шоу на три сезони. Бенкс зростає в жахливій атмосфері, але всю холєру не дуже-то й усвідомлює. Ще тут розкривається Деймон, який у першій книзі виступає еталонною мерзотою. Загалом можна зрозуміти, що його таким зробило, але це, звісно, пояснення, а не виправдання. Також тут є елемент, який, мабуть, мав додати книзі таємничості та моторошності. У першій книзі були катакомби, а тут - готель та балерина. Але він настільки притягнутий за вуха, шо під тими вухами можна розбити кемпінг. На мій погляд, не працює) А от шо працює, то це гарячі сцени. Тут пані Дуглас знову змогла мене здивувати. Точніше, “найгарячіша” мені не супер-то і зайшла, але всі інші - дуже навіть. І тепер мені навіть цікаво, шо ж там авторка зробила в книзі про Деймона, бо після першої, насправді, було не дуже цікаво.

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтиві_книги З моїми загалом низькими вимогами до ромкомів треба сильно постаратися, щоб мене НЕ вразити. Але Дженніфер Арментраут з цим непростим завданням впоралася. Вірю, що з фентезі у неї все добре, але з любовними романом "Спокушаючи шафера" трішки халепа... Брат Медді Мітч одружується, і Медді буде подружкою нареченої. І це гарно, якщо не зважати на те, що шафером буде Чейз, його найкращий друг і за сумісництвом нерозділене кохання усього Меддиного життя. Весілля, троп “спільне ліжко”, троп “друг брата” і все таке. Не можу сказати, що це на всі 100% погано, ні. Є кумедні моменти, є палкі сцени, цілком собі непогані. Їх навіть декілька, що дивує у книзі загальним обсягом до 200 сторінок. Але, Єзус Марія, як же мені хотілося побити того Чейза об стіну головою. Зазвичай у романах чоловічі персонажі розкішні, бо ж цільова авдиторія вимагає. А тут хлоп - ну чисто королева ідіотичної драми. Конфлікт будується за принципом “сам придумав, сам повірив, а потім його осяяла супергеніальна, але насправді суперочевидна думка, і він все усвідомив”. А фінал мене взагалі шокував - один тупанув, друга психанула (загалом її тут можна зрозуміти), шось там раптово накрутили, потім так само раптово вєрнулі взад. І все, без жодних пояснень причин. А шо це тоді було і навіщо? А хєр його зна) І в кінці за дві сторінки все отак зіжмакали і закінчили. Якщо підсумувати, це для мене на один раз, і, відверто кажучи, не найкращій раз у моєму житті. Читала, звісно, і гірше, але було і краще. Також додам до недоліків редактуру - з одруківками та розділовими знаками прям бідося. І ще мене дивували виноски, реально. Є виноски на словах “чизкейк”, “пентхаус” чи “порше”. Я щось не розумію, на яку авдиторію був розрахунок, і радити цю книгу іншим не буду)

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтиві_книги "Теоретично це кохання" Алі Гейзелвуд Видавництво Віват От тільки ти думаєш, що писати ромкоми краще вже просто неможливо, як Алі Гейзелвуд задирає встановлену нею ж планку. У мене після "Кохання у мозку" вже були досить високі очікування, і вони не просто справдилися - вони перевершили самі себе. Тут у нас знову науковці, але фізики: теоретикиня Елзі та експериментатор Джек. І вони, м'яко кажучи, між собою не ладнають з кількох причин. По-перше, теоретики та експериментатори взагалі не супердрузяки. По-друге, Джек думає, що Елзі зустрічається з його братом Грегом і поводиться з ним нечемно. Дівчина впевнена, що Джек її ненавидить, але ж ми знаємо, що таке ненависть в ромкомах?) Я готова ставити бали буквально за все: за офігезне почуття гумору Елзі, за крутезну бабуню Міллісенту, за Єжізабет Беннет, над їм'ям якої я волала так, шо сусіди мали б викликати поліцію. За чарівного Греґа і лінгвістку Сесі. І, звісно ж, за господи-пробач-не-можна-буть-таким-охуєнним Джека. От дивина, у нього немає крил, він не керує драконом, він не інкарнат якоїсь планети. То якого ж, вибачте, хрєна він здається настільки фантастичним?!? Високий плечистий фізик-експериментатор, який поважає та розуміє дівчину, яку кохає, і ще добре заробляє. А, отак написала в одному реченні і сама відповіла на своє питання) Коротше, це, мабуть, найсмачніший чоловічий персонаж з цієї "трилогії". Мені навіть трохи сумно, що ромкоми про науковиць закінчилися. І тепер у мене ще вищі вимоги до її гравців у шахи, до яких я теж планую скоро дійти. P.S. Дякую за фото зірочкам [bobro_knyzhko] та [bookish_owl_kate]

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтиві_книги Відгук на книгу "Зіпсований" я писала довше, ніж читала книгу "Зіпсований". Це все, що треба знати про книгу, в якій, на хвилиночку, 608 сторінок) А все тому, що летіла вона, як брехня по дєрєвнє. Але якщо подивитися на всю ситуацію в ній неупереджено, то йой, халепа)) Коротше, Еріка Фейн - розкішна розумна мажорка, безумовно закохана у Майкла Кріста, старшого брата того тіпа, якого батечко Крістів хотів би бачити чоловіком Еріки. Майкл теж шось відчуває до Еріки. Але йому не можна. Бо він з друзяками готує для Еріки страшну помсту за те, що колись вона добряче їм попсувала життя. До друзяк теж є претензії. Адже у передмові авторка зазначила, що “не треба перепрошувати за те, що тобі подобається, якщо це нікому не завдає шкоди”. Проблема в тому, шо шкоди таки трохи завдало. Коротше, кохати Еріку для Майкла - це зрадити братюнь. Отака моральна дилема. З плюсів - пані Дуглас вміє у палкі сцени. В них все так, як треба, і з тими словами, з якими треба. Мені сподобалися оті катакомби та напруга, атмосфера та протистояння героїв, а також взаємодія Майкла і Кая (в усіх сенсах). Але, мабуть, вперше на моїй пам’яті безпосередньо головний герой мене не вразив. Головна умова - не треба аналізувати все, що відбувається між хтивими сценами. У мене не дуже виходило, тому від деяких дій Майкла очі бачили потилицю. Цікаво, що в якийсь момент він сам каже “Що я роблю?”, але сам собі не відповідає. До його нежиттєздатного плану питань було більше, ніж на Єдиному вступному іспиті, а до головного конфлікту, навпаки, лише один - чому ротом не запитати? Червоних прапорців тут більше, ніж на всіх площах в Китаї. До того, що Еріка сонцелика та янголоподібна, я вже навіть не чіплялася)) Але ж за що ми любимо такі книги? Ну явно не за суперлогічні вчинки головних героїв чи якийсь реалізм, фу на нього взагалі, ми і так в ньому живемо)) Всі недоліки не завадили мені кайфанути, бо загалом я хотіла роман 18+ з дарквайбом (але не таким, як в Аделіні), і осьо, отримала. Не більше, не менше. І продовження я читатиму, бо Кай з усієї компашки наразі мій фаворит, і гадаю, що його сольник мені сподобається більше 😈

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтиві_книги Принесла вам класний ромком “Кохання у мозку” Алі Гейзелвуд. Головна героїня - нейробіологиня Бі - знає все про утиски жінок у STEM. Вона працює на тупого сексиста, не отримує грантів. і загалом її наукова кар’єра просувається зі швидкістю равлика на седативних. Поки їй не запропонували роботу мрії в NASA! З плюсів - це проривний проєкт шолома для астронавтів. З мінусів - працювати потрібно з Леві Вардом, а у них з Бі є проблеми ще з часів аспірантури. Вона ненавидить Леві, він ненавидить Бі. Або ні. Можливо, моя думка буде непопулярною, але ця книга мені сподобалася більше, ніж “Гіпотеза кохання”. Я кайфувала від самого тексту, кайфувала від головних та другорядних персонажів, від захоплення Марією Склодовською-Кюрі та класних котів, від ставлення Леві до Бі (ну вже усвідомленного ставлення) та тих кумедних ситуацій, у які Бі періодично потрапляла. А ще у нех фіолетове волосся, а це завжди плюс персонажу у моїх очах)) Крім того, ця історія здалася мені об’ємнішою. Тут не тільки любовна лінія по типу “від ненависті до кохання” та проблема ставлення до жінок у STEM. Є постійні відсилки до Марії Кюрі і класна лінія про твітер-акаунт WhatWouldMarieDo, хоча особистість її твітер-друзяки стає очевидною на другій секунді. Є проговорення психологічних травм, їх причин та пропрацювання зі спеціалістом, є окрема бідося на роботі. Леві - офігезний чоловічий персонаж, дуже терплячий, розуміючий, неквапливий. Так, не завадило б їм поговорити один з одним ротом раніше, але коли далі читаєш про ситуацію Бі та брехню Тіма, все стає цілком зрозуміло. Знову ж таки, Бі тупить і не зчитує сигнали, але це доволі реалістична риса, тож чом би й нє. Вона мені сподобалася більше, ніж Олівія з “Гіпотези”. Тож у мене поки враження від книг авторки йдуть по наростаючій, і від “Теоретично це кохання” сподівання вже великі)