#поезія
... Від галасу порожніх слів, втікаю...
Рятую власний світ від марноти...
Свідомо мікрофон свій вимикаю...
Лишаючись із тишею на ти.
Вслухаюся в її мудрі поради...
Яких не чула в хаосі життя...
За істину все брала грішні вади...
У підсумку не маючи пуття.
Пусті слова до серця прикладала...
Вишукувала в них сакральний зміст...
Злодійкувато світ свій обкрадала...
Із марноти влаштовуючи піст.
Сьогодні, мудрості у тиші вчитись маю...
Такої мудрості деінде не знайти...
Самій себе знайти допомагаю...
Лишаючись із тишею на ти.
Галина Момот
#поезія
... Від галасу порожніх слів, втікаю...
Рятую власний світ від марноти...
Свідомо мікрофон свій вимикаю...
Лишаючись із тишею на ти.
Вслухаюся в її мудрі поради...
Яких не чула в хаосі життя...
За істину все брала грішні вади...
У підсумку не маючи пуття.
Пусті слова до серця прикладала...
Вишукувала в них сакральний зміст...
Злодійкувато світ свій обкрадала...
Із марноти влаштовуючи піст.
Сьогодні, мудрості у тиші вчитись маю...
Такої мудрості деінде не знайти...
Самій себе знайти допомагаю...
Лишаючись із тишею на ти.
Галина Момот