Восени 2024 року виходить книга Андрія і Тетяни Портнових «Дніпро. Біографія великого міста в степу». Андрій — професор історії України в університеті Віадріна, Тетяна — наукова співробітниця Дніпропетровського національного історичного музею імені Дмитра Яворницького й Інституту славістики Потсдамського університету. У книзі вони розповідають про події, міські образи та особливості життя в місті на Дніпрі за різних історичних часів. Тож переходьте за посиланням і дізнайтеся, чому у 1959 році Дніпро закрили для іноземців, щоб (майже) таємно виробляти космічні ракети і катувати в психлікарні засуджених: https://babel.ua/texts/112429-u-1959-roci-dnipro-zakrili-dlya-inozemciv-shchob-mayzhe-tayemno-viroblyati-kosmichni-raketi-i-katuvati-v-psihlikarni-zasudzhenih-yak-todi-zhilo-misto-chitayte-v-noviy-knizi-dnipro #книжкові_новинки #анонс

Влада правдами неправдами намагається стягнути голоси на підтримку добудову Хмельницької АЕС. Спостерігаються депутати і фракції, які кардинально змінили свою позицію в порівнянні зі вчора. Є інформація, що це не просто дикий дерибан коштів, а особисті "хатєлки" Зеленського- він сказав робити абсолютно усе, щоби протягнути це питання. 120 млрд за найскромнішими підрахунками планують витратити на закупівлю московських застарілих реакторів, які працюють на московському паливі, щоб наступні кільканадцять років НЕ запустити об'єкт ... Ці гроші мали б піти на армію

❗️ЄС не готовий підтримувати Україну без США, незважаючи на свої обіцянки: Європа закликає Зеленського налагодити зв'язки з Вашингтоном, — Euractiv #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world

#подорожі Буцький каньйон. Черкаська область. Посеред зелених просторів Черкащини заховано місце, де камені пам'ятають інше небо. Село Буки. Тихе, наче забуте кимось із великих творців світу. Але воно відоме своїм унікальним природним ландшафтом мальовниче місце на річці Гірський Тікич, яке називають Буцьким каньйоном. Скелі каньйону сягають 20-30 метрів у висоту, і їхній вигляд справді вражає: масивні брили граніту, звивиста річка, водоспади і вузькі ущелини створюють неймовірну картину. Цей каньйон — ніби шрам на землі, такий древній, що його доторк ще досі відлунює у воді. А вчені підтверджують: його камені пам’ятають світ, якого ми не уявляємо: їм понад 2 мільярди років. Коли ще не було ні квітів, ні птахів, ні зірок у тому вигляді, як ми їх знаємо, ці скелі вже стояли. Це український кристалічний щит — одна з найдавніших частин земної кори Європи, яка вийшла на поверхню ще в докембрійську еру. Ось кілька легенд і цікавих фактів про Буки та Букський каньйон 🔹 "Кам’яний млин": Історики стверджують, що наприкінці XIX століття тут була одна з перших малих гідроелектростанцій на території України. Руїни старовинного млина і частини греблі досі стоять серед скель, надаючи місцю загадковості. 🔹 Каньйон і козаки: За іншою легендою, в Букському каньйоні переховувалися козаки, які будували тут схованки й використовували скелі для оборони. Нібито деякі вузькі проходи й печерки в скелях залишилися ще з тих часів. 🔹 "Спів скель": У вітряну погоду кам’яні стіни каньйону видають особливі звуки, які місцеві називають "співом скель". Кажуть, що це духи древніх велетнів нагадують про себе. 🔹 Дивна вода Тікича: У водах річки Гірський Тікич іноді можна побачити цікаві міні-водоверті й течії навіть у спокійну погоду. Місцеві вірять, що це "сховані підводні ворота", через які вода тече не тільки поверхнею, а й під землею. 🔹 Феномен трьох річок: Місце злиття Гірського Тікича, Гнилого Тікича й Вільшанки відоме як "Місце поєднання трьох вод" — один із небагатьох таких природних феноменів в Україні.

Мій професор одного разу сказав мені: «Коли не знаєш, яке рішення прийняти, спитай себе, у чому ти намагаєшся переконати себе. То ти зрозумієш, яке рішення тобі не підходить». Нам потрібна хвилина, щоб прийняти рішення, час, що залишився, потрібно для того, щоб себе переконати. Якщо ти намагаєшся переконати себе в тому, що треба залишитися, то ти знаєш, що настав час піти.

#поезія А в телефоні є ті номера Людей, яких давно, на жаль, немає І стерти їх не зважиться рука Бо пам’ять їх назавжди зберігає… Здається, що задзвонить телефон І номер, рідний серцю, на екрані І скажеш, як колись, вже так давно: Ну як живеш, усе без змін.. наразі… Вже не задзвонять їхні номера Ніхто з них на гудки не відзоветься Обірвані назавжди провода Мовчить на небесах давно їх серце… І скільки замовкає номерів З роками їх стає дедалі більше У пам’яті назавжди звук гудків І вічна, по той бік, вбиває тиша… А в телефоні є ті номера Людей, яких давно, на жаль, немає І стерти їх не зважиться рука Бо пам’ять їх назавжди зберігає… ✍Завидовська Г.С.