#поезія
Стара - стара зажурена хатина,
Що віку доживає вже ось - ось.
Біля хати душа замучена єдина...
Чи хоч провідує її тут хтось?
Стара ще хата, ще колишня.
Мабуть, хазяйці вже є сотня літ.
Нікому не потрібна --- в світі лишня.
На лавці вигляда когось біля воріт.
Тільки, мабуть, нема кого чекати.
Хто знає, чи була коли в неї сім'я.
Може, коханий не вернувсь з фронту до хати?
І чи жива іще хоча якась рідня.
А, може, діти і були, та вже немає?
Онуки, правнуки... Та що забули вони тут?
Сидить, чекає, на кого? Сама не знає.
Та тільки ноги нічиї сюди не йдуть.
Трава тут не пом'ята під ногами.
Не часто хтось на лавочці сидить.
Лиш вітер, іноді, вкладається ночами
Й до ранку тихо, мирно спить...
Галина Метельська.
#поезія
Стара - стара зажурена хатина,
Що віку доживає вже ось - ось.
Біля хати душа замучена єдина...
Чи хоч провідує її тут хтось?
Стара ще хата, ще колишня.
Мабуть, хазяйці вже є сотня літ.
Нікому не потрібна --- в світі лишня.
На лавці вигляда когось біля воріт.
Тільки, мабуть, нема кого чекати.
Хто знає, чи була коли в неї сім'я.
Може, коханий не вернувсь з фронту до хати?
І чи жива іще хоча якась рідня.
А, може, діти і були, та вже немає?
Онуки, правнуки... Та що забули вони тут?
Сидить, чекає, на кого? Сама не знає.
Та тільки ноги нічиї сюди не йдуть.
Трава тут не пом'ята під ногами.
Не часто хтось на лавочці сидить.
Лиш вітер, іноді, вкладається ночами
Й до ранку тихо, мирно спить...
Галина Метельська.
Українська
English
