У КАМЕНЯРНІ МАУТХАУЗЕНА
Під сонцем пекучим
Камінь б’ю.
Від спраги мучусь,
Води не п’ю.
Тінь під горою,
Туди не йду.
Мені шістнадцять,
Там смерть знайду.
Біжить струмочок -
Люстерко води,
Життя не радить,
Уб’ють — не йди.
Дивлюсь на руки,
Худі, дитячі,
Капо кричить:
“Роби, ледачий”.
Камінь великий,
Молот важкий,
Живіт порожній,
Коли і бий.
Земляк мій поруч
Лежить слабий,
Удар по спині -
Камінь бий.
Ось, він на друга
Кричав і бив,
Потім на горло
Йому ступив.
Сонце на захід,
Спека спада.
Пісня десь з волі,
А в нас біда.
Кінець роботі,
Хвилина, друга.
Несем у табір
Мертвого друга.
Мужніють серця в нас,
В них правда й надія,
Згинуть фашисти,
І збудеться мрія.
1946 Григорій Сагайдак
У КАМЕНЯРНІ МАУТХАУЗЕНА
Під сонцем пекучим
Камінь б’ю.
Від спраги мучусь,
Води не п’ю.
Тінь під горою,
Туди не йду.
Мені шістнадцять,
Там смерть знайду.
Біжить струмочок -
Люстерко води,
Життя не радить,
Уб’ють — не йди.
Дивлюсь на руки,
Худі, дитячі,
Капо кричить:
“Роби, ледачий”.
Камінь великий,
Молот важкий,
Живіт порожній,
Коли і бий.
Земляк мій поруч
Лежить слабий,
Удар по спині -
Камінь бий.
Ось, він на друга
Кричав і бив,
Потім на горло
Йому ступив.
Сонце на захід,
Спека спада.
Пісня десь з волі,
А в нас біда.
Кінець роботі,
Хвилина, друга.
Несем у табір
Мертвого друга.
Мужніють серця в нас,
В них правда й надія,
Згинуть фашисти,
І збудеться мрія.
1946 Григорій Сагайдак
Українська
English
