#події #історія Апокаліпсис на Вівтарі: Як "Біле братство" Намагалося Захопити Софійський Собор (10 Листопада 1993) Сьогодні, згадуючи 10 листопада 1993 року, ми переносимося в епоху, коли Україна тільки-но вчилася жити в умовах незалежності, а суспільство стало вразливим для нових ідей, включно з найбільш деструктивними. Цей день став кульмінацією діяльності "Великого Білого братства ЮСМАЛОС". "Марія Деві Христос" та "Кінець Світу" На початку 90-х років релігійне угруповання, очолюване колишнім інженером Юрієм Кривоноговим ("Іоанн Свамі") та журналісткою Мариною Цвігун ("Марія Деві Христос"), здобуло тисячі послідовників по всьому пострадянському простору. Вони проповідували швидкий Кінець Світу і необхідність "золотого залишку" із 144 тисяч "білих братів" для переходу в нову еру. Спочатку "Судний день" був призначений на липень 1993-го, але його перенесли на 24 листопада 1993 року. Кульмінаційним "ритуалом" повинно було стати масове самогубство. Захоплення Святині ⛪ Для здійснення "жертвоприношення" лідери секти обрали найсвятіше місце України — Софійський собор у Києві, який на той час функціонував як музей. 10 листопада 1993 року група з кількох десятків найвідданіших адептів "Білого братства" увірвалася до Собору. * Вони заблокували виходи та обрізали телефонні дроти, щоб перешкодити виклику міліції. * "Марія Деві Христос" та "Іоанн Свамі" вилізли на вівтарний престол — акт, що був глибоким порушенням не тільки музейних, але й релігійних правил. * Тим часом, близько тисячі їхніх прихильників зібралися на Софійській площі в очікуванні кінця світу. Невдалий Апокаліпсис та Арешти Спроба "богослужіння", яке могло перерости у масове самогубство, була швидко припинена. На місце події оперативно прибув спецпідрозділ "Беркут". У результаті штурму: * Міліція затримала Цвігун і Кривоногова прямо у храмі. * Було заарештовано близько 25 найбільш активних учасників захоплення, а загалом понад 600 членів секти було затримано для профілактичних бесід та психіатричної експертизи. * Фрески та інтер'єри Собору, на щастя, не зазнали значних пошкоджень під час операції. Захоплення Софійського собору стало гучним міжнародним скандалом і фактично поклало край масовій діяльності "Білого братства" в Україні, продемонструвавши, наскільки крихкою може бути межа між вірою і деструктивним культом.

Дослідження LSE прогнозує, що до 2028 року голосовий штучний інтелект стане домінуючим інтерфейсом для комунікації на робочому місці. Представники покоління Alpha будуть наговорювати перші чернетки своїх робіт, використовуючи клавіатуру лише для редагування https://channeltech.space/news/by-2028-gen-alpha-will-switch-to-voice-ai-at-work/

Втрати ворога станом на сьогодні, 10 листопада 2025 року – Генеральний штаб ЗСУ https://channeltech.space/war/minusrus-from-24-02-2022/

#події #історії Кінець Козацької Ери: Чому Катерина II Скасувала Гетьманство (10 Листопада 1764) Сьогодні ми згадуємо ще один критичний момент у долі України: 10 листопада 1764 року імператриця Катерина II офіційно скасувала інститут гетьманства, ліквідувавши автономний устрій Гетьманщини. Це був останній цвях у домовину української державності, яка функціонувала з часів Богдана Хмельницького. Чому це сталося саме тоді? Формально останній гетьман Кирило Розумовський сам подав прохання про відставку, перебуваючи під тиском Петербурга. Однак справжньою причиною було те, що інститут гетьманства вже не вписувався у політичну доктрину Катерини II: * Централізація влади: Катерина II, як послідовний абсолютист, прагнула уніфікувати управління всією імперією, не терплячи жодних регіональних "вольностей" чи автономних утворень. * Амбіції Розумовського: Гетьман Кирило Розумовський, попри лояльність, намагався зробити гетьманську владу спадковою та посилити її, що розцінювалося як пряма загроза імперській єдності. * Політична доцільність: Після успішних воєн і стабілізації ситуації всередині імперії, Петербург вирішив, що потреба в українській автономії як "буфері" остаточно відпала. Чим замінили Гетьмана? Указом від 10 листопада 1764 року Катерина II передала всю повноту влади в Гетьманщині Другій Малоросійській колегії. Цей орган, заснований ще Петром I, відновив свою роботу з новою силою: * Колегію очолив генерал-губернатор Петро Рум'янцев-Задунайський, який отримав фактично диктаторські повноваження. * Колегія складалася переважно з російських чиновників і діяла як прямий адміністративний апарат Петербурга. * Головною метою було повне зрівняння України з іншими провінціями імперії (так звана "русифікація управління"). Наслідки для України Скасування Гетьманства стало початком кінця для української козацької старшини як правлячого класу. Вже через 10 років (1775 р.) Катерина II знищила Запорізьку Січ, а згодом — ввела кріпосне право в Україні, фактично завершивши процес поглинання. Події 1764 року знаменували перехід від політики поступового обмеження автономії до політики прямої ліквідації українських державних інститутів. З цього моменту Україна остаточно перетворилася на рядову колонію Російської імперії.

#події #історія ⛓️ Трагедія Гетьмана: Як Петро I знищив останню надію автономії (10 Листопада 1723) Сьогоднішній день, 10 листопада, навіки вписаний у нашу історію як чорна дата для української державності. Саме цього дня 1723 року в Санкт-Петербурзі за наказом московського царя Петра I був заарештований наказний гетьман Лівобережної України, чернігівський полковник Павло Полуботок. Чому Полуботок став небезпечним? Після втечі Івана Мазепи та смерті Івана Скоропадського, Павло Полуботок виконував обов’язки наказного гетьмана (1722–1724). Він не був обраний на повноцінній раді, оскільки Петро I вже тоді побоювався сильних українських лідерів і відверто саботував вибори. Попри це, Полуботок демонстрував незламну волю до відновлення українських прав. Він: * Наполягав на проведенні нових гетьманських виборів. * Виступав проти свавілля російських чиновників, які заполонили Україну. * Боровся за повернення прав, скасованих після Мазепи. Ця самостійна політика прямо суперечила імперським планам Петра І щодо повної інкорпорації Гетьманщини. Намагаючись зламати українську автономію, Петро I створив Малоросійську колегію — орган, який мав керувати Україною замість гетьмана. Це був прямий шлях до ліквідації української влади. Кидок у Петропавлівську фортецю 🏰 Полуботок, не бажаючи миритися з цим, вирушив до столиці імперії, щоб особисто подати цареві петиції про порушення українських прав. Петро I розцінив це як зухвалість та бунт. 10 листопада 1723 року Полуботка разом із низкою старшин було ув'язнено в Петропавлівській фортеці. Там він провів рік у жорстоких умовах. За легендою, на останньому допиті він сміливо кинув Петру I в обличчя: "Я знаю, що мене тут чекає. Але не бійся, царю, дух народу не здолати!" Через рік, у грудні 1724 року, Павло Полуботок помер у казематах, так і не зрікшись своєї боротьби. Його смерть стала символом трагічної долі українських спроб зберегти вольності в умовах наступу Російської імперії.