• Неймовірно цікава стаття про шлях #літературна_премія "Книга року BBC": від буремного 2005 і до сьогодення ♥️

    " У нас у всіх тоді було відчуття, що ми робимо дещо більше, ніж радіопередачі, що ми беремо участь у тому, як розвивається Україна, у тому, що робиться в її культурному просторі", - каже Богдан Цюпин, який тоді працював кореспондентом Української служби BBC у Лондоні.

    "Було видно, наскільки українських книжок багато і водночас наскільки вони невидимі, - каже Пиркало. – Саме тому й була потрібна така премія - незалежна і з призом".

    А також премія, яка одразу відмовилась від літературознавчого академізму й стала обирати якісний цікавий текст, незалежно від того, чи його автор відомий письменник або дебютант, який написав свій перший роман.

    #новини #літературний_флюгер

    https://www.bbc.com/ukrainian/articles/ce31x5xenjvo
    Неймовірно цікава стаття про шлях #літературна_премія "Книга року BBC": від буремного 2005 і до сьогодення ♥️ " У нас у всіх тоді було відчуття, що ми робимо дещо більше, ніж радіопередачі, що ми беремо участь у тому, як розвивається Україна, у тому, що робиться в її культурному просторі", - каже Богдан Цюпин, який тоді працював кореспондентом Української служби BBC у Лондоні. "Було видно, наскільки українських книжок багато і водночас наскільки вони невидимі, - каже Пиркало. – Саме тому й була потрібна така премія - незалежна і з призом". А також премія, яка одразу відмовилась від літературознавчого академізму й стала обирати якісний цікавий текст, незалежно від того, чи його автор відомий письменник або дебютант, який написав свій перший роман. #новини #літературний_флюгер https://www.bbc.com/ukrainian/articles/ce31x5xenjvo
    WWW.BBC.COM
    Книга року BBC - 20 років. Як змінилися книжки й читання в Україні - BBC News Україна
    BBC Україна пригадує історію літературної премії "Книга року BBC", якій виповнюється 20 років, та міркує про те, як змінювалася література, книговидавництво і книжковий ринок в Україні за останні два десятиліття.
    Like
    Love
    3
    995переглядів
  • #культура #історія
    Герб Королівства Галичини та Лодомерії (1851–1919) був важливим символом регіону і часто прикрашав громадські будівлі та пам’ятки.

    На гербі зображена чорна галка із золотим кільцем у дзьобі – символ, що асоціюється з самою назвою Галичини. У давньоруських літописах птах був символом міста Галич, а також регіону. За іншою версією, слово «Галичина» походить від польського halka, що означає «галка» або «чорний птах».

    Три золоті корони на гербі символізують об’єднання трьох частин історичної Галичини: Східної, Західної та Лодомерії. Сьогодні Західна Галичина належить Польщі, а Східна – Україні.

    А що таке Лодомерія - напишіть в коментарі!
    #культура #історія Герб Королівства Галичини та Лодомерії (1851–1919) був важливим символом регіону і часто прикрашав громадські будівлі та пам’ятки. На гербі зображена чорна галка із золотим кільцем у дзьобі – символ, що асоціюється з самою назвою Галичини. У давньоруських літописах птах був символом міста Галич, а також регіону. За іншою версією, слово «Галичина» походить від польського halka, що означає «галка» або «чорний птах». Три золоті корони на гербі символізують об’єднання трьох частин історичної Галичини: Східної, Західної та Лодомерії. Сьогодні Західна Галичина належить Польщі, а Східна – Україні. А що таке Лодомерія - напишіть в коментарі!
    Love
    1
    322переглядів
  • ‼️‼️‼️Важливий збір для чоловіка на Детектор дронів (Курахівський напрямок)
    Не залишайтесь осторонь.ЛБЗ дуже близько і невпинно наближається…

    Посилання на банку
    https://send.monobank.ua/jar/8qbZdS1Zig

    Карта банки
    4441111128914011
    ‼️‼️‼️Важливий збір для чоловіка на Детектор дронів (Курахівський напрямок) Не залишайтесь осторонь.ЛБЗ дуже близько і невпинно наближається… Посилання на банку https://send.monobank.ua/jar/8qbZdS1Zig Карта банки 4441111128914011
    Love
    1
    475переглядів
  • https://youtu.be/CB4cqsRF1xM?si=I7UvwVu737iP-1XU
    https://youtu.be/CB4cqsRF1xM?si=I7UvwVu737iP-1XU
    75переглядів 1 Поширень
  • Гол вихованцця відділення гандболу ДЮСШ управління освіти і науки БМР Ігоря ТУРЧЕНКА увійшов у число ТОП- 5 найкращих голів перших ігор 1/8 фіналу Ліги Європи ЄГФ
    Турченко забив 5 голів за матч і став найбільш результатианим у складі "Ліможа".
    1/8 фіналу. Перший матч
    "Кріенс-Люцерн" (Швейцарія) - "Лімож" (Франція) 36:29
    Повторна гра пройде 1 квітня.
    Гол вихованцця відділення гандболу ДЮСШ управління освіти і науки БМР Ігоря ТУРЧЕНКА увійшов у число ТОП- 5 найкращих голів перших ігор 1/8 фіналу Ліги Європи ЄГФ Турченко забив 5 голів за матч і став найбільш результатианим у складі "Ліможа". 1/8 фіналу. Перший матч "Кріенс-Люцерн" (Швейцарія) - "Лімож" (Франція) 36:29 Повторна гра пройде 1 квітня.
    128переглядів 9Відтворень
  • https://youtu.be/6QQxJNF0H_g?si=tu4FmQjE6Q-a8P8S
    https://youtu.be/6QQxJNF0H_g?si=tu4FmQjE6Q-a8P8S
    50переглядів 1 Поширень
  • Українська медицина: фінал очевидний

    Мене вже не дивує те, що відбувається в системі охорони здоров'я. Це було очікувано. Але мене все ще обурює те, наскільки цинічно та бездарно добивають українську медицину.

    Що ми бачимо? НСЗУ остаточно перетворилося на бюрократичну машину, яка не допомагає лікарням, а навпаки – перекриває їм кисень. Замість того, щоб створювати прозору систему фінансування, НСЗУ вигадує знижуючі коефіцієнти, урізає пакети медичних гарантій і тупо відмовляється платити за надані послуги. Тобто лікар лікує, лікарня працює, пацієнти отримують допомогу – а грошей за це не буде.

    Я вчора був в одному онкологічному центрі, запитував ситуацію по фінансуванню та плануванню закупівель на 2025 рік. Говорив з одним із завідувачів відділень, і він сказав, що коефіцієнт 0.6, який ввели, – це свідома смерть лікарні, бо вони просто не перекривають видатків.

    Особливо це видно по використанню високотехнологічних сучасних медичних девайсів. Наприклад, для певних категорій пацієнтів рекомендовано встановлювати порт-катетерні системи для надійної та безпечної хіміотерапії. Але після урізання тарифів лікарня не може закуповувати ці системи. Те саме стосується зшиваючих апаратів для операцій – їхнє використання просто згортається. Українська медицина повертається на 20 років назад, коли хімію доводилося вводити через спалені вени, а кишківник після операцій зшивали вручну – це значно довше, травматичніше і небезпечніше для пацієнта.

    І це не тимчасові труднощі, не технічні моменти чи «складнощі перехідного періоду». Це свідома політика уряду. Вони не кажуть цього відкрито, але діють так, щоб медична система сама по собі захлинулася і загнулася.

    USAID, який роками підтримував українську медицину, більше не стане рятівником. Після політичних змін у США та рішення адміністрації Трампа скоротити зовнішню допомогу, цей інструмент міжнародного фінансування практично мертвий. Його залишки використовуються на те, що ще можна врятувати, але стратегічні довготривалі програми фактично згорнуті. Держава навіть не намагається знайти вихід – вони просто чекають, коли система завалиться остаточно.

    Що далі?

    📌 Скорочення фінансування – це не випадковість. Це офіційна стратегія. Ляшко вже прямо заявив, що за все, що не покриває медична гарантія, пацієнти мають платити. Ідеальна схема – перекласти все на плечі людей, залишивши тільки імітацію державної підтримки.

    📌 Закриття лікарень – лише питання часу. Державного фінансування не буде, а приватний інвестор не прийде рятувати «мертві» заклади. Під ніж підуть районні лікарні, міські лікарні, поступово скорочуватимуться ліжко-місця у великих закладах. Відділення закриватимуться через брак ресурсів і лікарів, а людям просто скажуть: «Їдьте в інше місто». Тільки от в інших містах теж не буде куди їхати.

    📌 Лікарі масово звільнятимуться. Вже зараз на ринку праці дефіцит спеціалістів. Скорочення зарплат і нестача фінансування лише прискорять втечу медиків за кордон. Українці залишаться без кваліфікованих лікарів, а замінити їх буде ніким. Черги до вузькопрофільних спеціалістів збільшуватимуться, а терміни очікування на медичні послуги зростуть у рази.

    📌 Розпродаж медицини приватникам – це фінальний акорд. Прийнятий законопроєкт 6013 створює всі умови, щоб лікарні, які не витримають фінансового тиску, перейшли в приватні руки. НСЗУ навмисно доводить медзаклади до банкрутства, щоб потім їх можна було або закрити, або продати. І ось тоді все стане на свої місця – хто не має грошей, лікуватися не буде.

    📌 Медицина стане недоступною. Усі ці дії ведуть до того, що безкоштовна медицина остаточно припинить існування. Відсутність лікарів, скорочення фінансування, урізані пакети послуг – усе це змусить пацієнтів платити за кожен аналіз, кожен прийом, кожен ліжко-день.

    📌 Швидка не приїде, бо не буде кого відправляти. Вже зараз екстрена допомога працює на межі своїх можливостей, а з подальшим скороченням фінансування ситуація лише погіршиться. Деякі регіони залишаться без реанімобілів, без бригад швидкої, без критично важливих лікарських бригад.

    📌 USAID і міжнародні донори більше не рятуватимуть. Допомога ззовні зменшується, а те, що надходить, використовується неефективно. Якщо раніше США, ЄС та інші донори підтримували медицину через цільові програми, то тепер їхній вплив скорочується, а уряд просто заміщує міжнародні гранти скороченнями всередині країни. Відновлення за міжнародні кошти – це вже історія, яку уряд ховає під популістичними заявами.

    Це і є остаточне вирішення питання української медицини.

    Держава більше не хоче утримувати лікарні, не хоче підтримувати лікарів, не хоче фінансувати медицину. Вони не скажуть цього відкрито. Вони просто будуть відмовлятися платити, вводити нові коефіцієнти, зменшувати бюджети, поки система сама не здохне.

    І тоді вийде в якийсь день черговий Ляшко і скаже: «Ми зробили все можливе».

    А тим часом люди будуть помирати, бо швидка не приїде, лікарів не буде, операції стануть недоступними.
    Це не криза. Це системне знищення охорони здоров'я.

    Завіса.

    Владислав Смірнов
    Українська медицина: фінал очевидний Мене вже не дивує те, що відбувається в системі охорони здоров'я. Це було очікувано. Але мене все ще обурює те, наскільки цинічно та бездарно добивають українську медицину. Що ми бачимо? НСЗУ остаточно перетворилося на бюрократичну машину, яка не допомагає лікарням, а навпаки – перекриває їм кисень. Замість того, щоб створювати прозору систему фінансування, НСЗУ вигадує знижуючі коефіцієнти, урізає пакети медичних гарантій і тупо відмовляється платити за надані послуги. Тобто лікар лікує, лікарня працює, пацієнти отримують допомогу – а грошей за це не буде. Я вчора був в одному онкологічному центрі, запитував ситуацію по фінансуванню та плануванню закупівель на 2025 рік. Говорив з одним із завідувачів відділень, і він сказав, що коефіцієнт 0.6, який ввели, – це свідома смерть лікарні, бо вони просто не перекривають видатків. Особливо це видно по використанню високотехнологічних сучасних медичних девайсів. Наприклад, для певних категорій пацієнтів рекомендовано встановлювати порт-катетерні системи для надійної та безпечної хіміотерапії. Але після урізання тарифів лікарня не може закуповувати ці системи. Те саме стосується зшиваючих апаратів для операцій – їхнє використання просто згортається. Українська медицина повертається на 20 років назад, коли хімію доводилося вводити через спалені вени, а кишківник після операцій зшивали вручну – це значно довше, травматичніше і небезпечніше для пацієнта. І це не тимчасові труднощі, не технічні моменти чи «складнощі перехідного періоду». Це свідома політика уряду. Вони не кажуть цього відкрито, але діють так, щоб медична система сама по собі захлинулася і загнулася. USAID, який роками підтримував українську медицину, більше не стане рятівником. Після політичних змін у США та рішення адміністрації Трампа скоротити зовнішню допомогу, цей інструмент міжнародного фінансування практично мертвий. Його залишки використовуються на те, що ще можна врятувати, але стратегічні довготривалі програми фактично згорнуті. Держава навіть не намагається знайти вихід – вони просто чекають, коли система завалиться остаточно. Що далі? 📌 Скорочення фінансування – це не випадковість. Це офіційна стратегія. Ляшко вже прямо заявив, що за все, що не покриває медична гарантія, пацієнти мають платити. Ідеальна схема – перекласти все на плечі людей, залишивши тільки імітацію державної підтримки. 📌 Закриття лікарень – лише питання часу. Державного фінансування не буде, а приватний інвестор не прийде рятувати «мертві» заклади. Під ніж підуть районні лікарні, міські лікарні, поступово скорочуватимуться ліжко-місця у великих закладах. Відділення закриватимуться через брак ресурсів і лікарів, а людям просто скажуть: «Їдьте в інше місто». Тільки от в інших містах теж не буде куди їхати. 📌 Лікарі масово звільнятимуться. Вже зараз на ринку праці дефіцит спеціалістів. Скорочення зарплат і нестача фінансування лише прискорять втечу медиків за кордон. Українці залишаться без кваліфікованих лікарів, а замінити їх буде ніким. Черги до вузькопрофільних спеціалістів збільшуватимуться, а терміни очікування на медичні послуги зростуть у рази. 📌 Розпродаж медицини приватникам – це фінальний акорд. Прийнятий законопроєкт 6013 створює всі умови, щоб лікарні, які не витримають фінансового тиску, перейшли в приватні руки. НСЗУ навмисно доводить медзаклади до банкрутства, щоб потім їх можна було або закрити, або продати. І ось тоді все стане на свої місця – хто не має грошей, лікуватися не буде. 📌 Медицина стане недоступною. Усі ці дії ведуть до того, що безкоштовна медицина остаточно припинить існування. Відсутність лікарів, скорочення фінансування, урізані пакети послуг – усе це змусить пацієнтів платити за кожен аналіз, кожен прийом, кожен ліжко-день. 📌 Швидка не приїде, бо не буде кого відправляти. Вже зараз екстрена допомога працює на межі своїх можливостей, а з подальшим скороченням фінансування ситуація лише погіршиться. Деякі регіони залишаться без реанімобілів, без бригад швидкої, без критично важливих лікарських бригад. 📌 USAID і міжнародні донори більше не рятуватимуть. Допомога ззовні зменшується, а те, що надходить, використовується неефективно. Якщо раніше США, ЄС та інші донори підтримували медицину через цільові програми, то тепер їхній вплив скорочується, а уряд просто заміщує міжнародні гранти скороченнями всередині країни. Відновлення за міжнародні кошти – це вже історія, яку уряд ховає під популістичними заявами. Це і є остаточне вирішення питання української медицини. Держава більше не хоче утримувати лікарні, не хоче підтримувати лікарів, не хоче фінансувати медицину. Вони не скажуть цього відкрито. Вони просто будуть відмовлятися платити, вводити нові коефіцієнти, зменшувати бюджети, поки система сама не здохне. І тоді вийде в якийсь день черговий Ляшко і скаже: «Ми зробили все можливе». А тим часом люди будуть помирати, бо швидка не приїде, лікарів не буде, операції стануть недоступними. Це не криза. Це системне знищення охорони здоров'я. Завіса. Владислав Смірнов
    108переглядів 1 Поширень
  • #історія
    21 січня 1990 року відбулася одна з найбільших у Центральній та Східній Європі масових акцій – символічний ланцюг злуки «Українська хвиля» від Києва до Львова як символ єдності східних і західних земель України та знак вшанування проголошення Акта Злуки. Ця акція стала одним із свідчень, що українська нація подолала страх перед комуністичним режимом і готова маніфестувати свою незгоду політиці комуністичної партії.

    Це була одна з перших масових акцій, організованих новоствореним Народним Рухом України за перебудову. Були організовані автобуси для перевезення учасників акції на ділянки маршруту за межами населених пунктів. Багато хто скористався власним транспортом, рейсовими автобусами. На акцію люди прийшли із саморобними плакатами та блакитно-жовтими прапорами.

    Офіційно «ланцюг злуки» називався «між Львовом і Києвом», але початком основного «ланцюга» було місто Стрий на Львівщині. Від нього також простягалися ще два «ланцюги» - до Івана-Франківська та на Закарпаття. Доєднати до «ланцюга» Івано-Франківськ було важливо, оскільки саме це місто було столицею ЗУНР в 1919 році. Таким чином «живий ланцюг» простягався практично на 700 км.

    Особливо багато охочих долучитися до «ланцюга злуки» виявилося в Києві, Львові та інших великих містах. У столиці від Софіївської площі до Повітрофлотського проспекту люди стояли плече до плеча, а то й у кілька рядів. У багатьох в руках горіли свічки. Дехто з тих, що не помістилися у лінію, брався за руки і влаштовував символічну «ходу злуки» вздовж вишикуваних у шеренгу людей. За різними оцінками, участь в акції взяло від 400 тисяч до 3 мільйонів людей. Завершилася акція велелюдним мітингом на Софіївському майдані.

    А ідея такого ланцюга, як, власне, й ідея самого Руху (так само, як і назва) були запозичені з країн Балтії, а конкретніше — з діяльності литовської організації «Саюдіс», що в перекладі й означає «рух». Саме там 23 серпня, у 50-річчя підписання сумнозвісного пакту Ріббентропа-Молотова було утворено живий ланцюг від Таллінна через Ригу до Вільнюса. Ця акція мала назву «Балтійський шлях». На відміну від українського, балтійський ланцюг тривав усього кілька хвилин — люди взялися за руки і вшанували хвилиною мовчання пам’ять жертв радянського режиму.

    «Українська хвиля» трималася більше години і була досить неоднорідною: якщо у великих містах люди не поміщалися в ланцюг, то між деякими містами й селами відстань між учасниками акції була до 50 м. Однак загальне піднесення і в Україні, і в країнах Балтії було неймовірним.

    #історія 21 січня 1990 року відбулася одна з найбільших у Центральній та Східній Європі масових акцій – символічний ланцюг злуки «Українська хвиля» від Києва до Львова як символ єдності східних і західних земель України та знак вшанування проголошення Акта Злуки. Ця акція стала одним із свідчень, що українська нація подолала страх перед комуністичним режимом і готова маніфестувати свою незгоду політиці комуністичної партії. Це була одна з перших масових акцій, організованих новоствореним Народним Рухом України за перебудову. Були організовані автобуси для перевезення учасників акції на ділянки маршруту за межами населених пунктів. Багато хто скористався власним транспортом, рейсовими автобусами. На акцію люди прийшли із саморобними плакатами та блакитно-жовтими прапорами. Офіційно «ланцюг злуки» називався «між Львовом і Києвом», але початком основного «ланцюга» було місто Стрий на Львівщині. Від нього також простягалися ще два «ланцюги» - до Івана-Франківська та на Закарпаття. Доєднати до «ланцюга» Івано-Франківськ було важливо, оскільки саме це місто було столицею ЗУНР в 1919 році. Таким чином «живий ланцюг» простягався практично на 700 км. Особливо багато охочих долучитися до «ланцюга злуки» виявилося в Києві, Львові та інших великих містах. У столиці від Софіївської площі до Повітрофлотського проспекту люди стояли плече до плеча, а то й у кілька рядів. У багатьох в руках горіли свічки. Дехто з тих, що не помістилися у лінію, брався за руки і влаштовував символічну «ходу злуки» вздовж вишикуваних у шеренгу людей. За різними оцінками, участь в акції взяло від 400 тисяч до 3 мільйонів людей. Завершилася акція велелюдним мітингом на Софіївському майдані. А ідея такого ланцюга, як, власне, й ідея самого Руху (так само, як і назва) були запозичені з країн Балтії, а конкретніше — з діяльності литовської організації «Саюдіс», що в перекладі й означає «рух». Саме там 23 серпня, у 50-річчя підписання сумнозвісного пакту Ріббентропа-Молотова було утворено живий ланцюг від Таллінна через Ригу до Вільнюса. Ця акція мала назву «Балтійський шлях». На відміну від українського, балтійський ланцюг тривав усього кілька хвилин — люди взялися за руки і вшанували хвилиною мовчання пам’ять жертв радянського режиму. «Українська хвиля» трималася більше години і була досить неоднорідною: якщо у великих містах люди не поміщалися в ланцюг, то між деякими містами й селами відстань між учасниками акції була до 50 м. Однак загальне піднесення і в Україні, і в країнах Балтії було неймовірним.
    Love
    Like
    4
    464переглядів
  • #цікаве

    Біосферний заповідник «Асканія-Нова»
    Найбільший степовий заповідник Європи має давню і складну історію. «Асканію-Нова» заснував 1898 року німецький барон Фрідріх Фальц-Фейн як приватну природоохоронну територію з екзотичними тваринами. Назву місцевості дав один з її попередніх власників — герцог Фрідріх Фердинанд Ангальт-Кетен-Плесський на честь власного маєтку Асканії в Німеччині (звідси — «Асканія-Нова»). 1983 року заповідник отримав статус біосферного, а в 1984-му його включили до мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО.
    #цікаве Біосферний заповідник «Асканія-Нова» Найбільший степовий заповідник Європи має давню і складну історію. «Асканію-Нова» заснував 1898 року німецький барон Фрідріх Фальц-Фейн як приватну природоохоронну територію з екзотичними тваринами. Назву місцевості дав один з її попередніх власників — герцог Фрідріх Фердинанд Ангальт-Кетен-Плесський на честь власного маєтку Асканії в Німеччині (звідси — «Асканія-Нова»). 1983 року заповідник отримав статус біосферного, а в 1984-му його включили до мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО.
    Love
    Like
    6
    287переглядів