#поезія Вона була неправильна людина, Завжди всім посміхалася чомусь. Була така наївна, мов дитина, В біді завжди казала: "Підіймусь." Вона була неправильна людина, Ніколи не бажала людям зла. І навіть, якщо хтось штовхав у спину, Бажала їм вона лише добра. Не нарікала ні на що й ніколи, Лиш дякувала Богові за все. І розуміла, що життя - це школа, Вкінці її дарунок Божий жде. З цікавістю стрічала перешкоди, Дивачкою була серед людей. Не гналася за новим стилем моди, Не скаржилась на брак якихсь речей. Всі інші дивувались, як так можна, У світі, де є стільки бруду й зла, Настільки бути щирою й побожною, І відчувати дотик квітів, а не скла? Як можна у простій калюжі, Побачити красивий місяць і зірки? Всі інші ж бо настільки є байдужі, Що бачать лиш болото й будяки. Вона була неправильна людина, Любила все красиве і чомусь Її душа була не як льодина, Вона ніколи не казала: "Я боюсь." Була ласкава, добра, непримхлива, Усім допомагала в час біди. Проте, одним здавалась норовлива, Завжди казала зрадникам: "Іди." Вона була неправильна людина, Хоч світло ясне йшло з її очей. Вона була неправильна людина, У світі дуже правильних людей. Інелла Огнєва

#архів Леонід Кравчук у США. Травень 1992 року. Перший закордонний візит першого Президента України в США. Джордж Буш-старший і Леонід Кравчук. Після референдуму Україну почали визнавати інші країни, першими — Польща та Канада. 1992 року в Києві відкривали консульства, а Леонід Кравчук їздив до США з офіційним візитом.

https://youtu.be/jNqH2d1nDVw?si=aaw344-15nKY56fv

🗿 У центрі Києва зʼявилася парковка для геїв, – місцеві пабліки.

#історія #совок #секс🔥 https://youtu.be/jPKntNvg6gM

Дуже сподіваюсь, що наступні фази Марвел знову будуть видавати щось неймовірне, а не як фільми 4 фази. Але у їх виправдання, як на мене, серіали були неймовірні, як «Ванда/Віжен» (так-так, саме звідси ростуть ноги у іменах моїх котів) так і «Локі» та місцями «Сокіл та зимовий солдат» (дуже місцями, але вже як є).

#поезія Весняний сад, квітки барвисті, пісні пташині в вишині, і ти у сяйві і намисті подібна сонцю і весні. А в небі радість журавлина, і даль степів, мов крил розмах. моя кохана Україно, такою ти в моїх очах. Гвіздки твої пробили руки, на вітрі коси золоті, а в чорнім небі — круки, круки... То ти розп'ята на хресті. Огні померкнули ласкаві в твоїх очах. Кругом штики. Втоптали чоботи криваві твоє намисто і квітки. Та упаде удар огнистий, у прах розсиплються штики. Ми підберем твоє намисто, знов розцвітуть твої квітки. Луна пісень кругом полине, тебе ми знімемо з хреста, і ти воскреснеш, Україно, моя ти страднице свята! Володимир Сосюра 1941