РЙ.
Світла планово нема.
Ночером кудись подівся газ? Ночером же ж знайшовся.
Дощ пирищіть з учорашнього дня.
Котики вимагають негайно відчинити їм всі двері!!!
Милуються на дощ?
Рррррозвертаються та сунуться назад у хату!
- Я в горшик вдома посссссцю!:)
Так же ж себе й собака Вахтанг поводить!:)
Вдома не сцить!:) Гуляти не йде!:)
На літо чекає!:)
Вранішній «врожай» збирали. Яйця. Впольована та по всьому обійстю розкладена мишва!:) Даруйте, собачі гівна!:)
Гостей чаєм вже пригощали.
Чергову тривогу вишуканим матюччям коментували.
В крамницю ганяли.
Вказівний палець якісно ножем різали!:)
Тепер знов читаємо з ліхтариками.
А придворна зграя нас розважає!:)
В головних ролях домашнього піссссстаклю традиційно собака Ллллєдя та кішка Онука Наша Снігуронька!:)
На космічній швидкості лллльотають!:)
Жужмом збирають всі килимки по всій хаті!:)
Злітають під стелю на шафи й звідти гудуть та плюються!:) (Онука!)
Гарчать, гавкотять, зі штанів вистрибують, псссссешуть та нервляться знизу! (Лєдя!)
…
Вчора під час чергового планового знеструмлення дочитала книжку Максима Петренка Maksym Petrenko, людини, яка ще в 2014 році з «білим квитком» стала на захист України…
Й яка загинула в 2023…
Герою слава…
В кінці книжки він сподівався…
«І вже точно не потрібно рити окопи в Словʼянську після 5 липня 2014 року.
Сподіваюсь, більше ніколи не буде потрібно.»
Донецька біженка моя Ірина Олександрова родом зі Словʼянську…
Куди після донецького полону вона з усією родиною й повернулася.
Де знов все кинула вже в 2022 й приїхала до мене…
Багато хто з її друзів також поїхав й не повернувся.
Хтось їхав та повертався.
Хтось взагалі весь цей час залишався в Словʼянську.
Тепер…
Чи є ще можливість на щось сподіватися?
Хезе…
Дуже близькі Іринкини друзі поки що там…
Збирають потихеньку речі.
Сподіваються, що тікати все ж не прийдеться…
Собака в них нещодавно помер…
На тлі всіх переймань ще й таке лихо…
То вони хуткенько знайшли спосіб покращити загальний родинний настрій!:)
Підібрали щеня!:)
А наступного дня - ще й двох кошенят!!!
Сидячи буквально на валізах!!!
Олександрова ця моя…
Мало того, що організЬм хезешо відкаблучує…
Так ще й настрою позитивного ніц нема…
То я й розмірковую?
Якщо Іруськіним словʼянським друзям помічними виявилися двортерʼєрське щеня та два сміттєзвалищних кошеняти, може ж й нам час якесь кошеня прихистити?:)
Ірина волає, що ні!!!
- Бо ж закінчиться війна, я їхатиму додому й ти (я!):) примусиш те кошеня забрати додому, а я на це не підписуюся!!!:)
…Якийсь роздрізганий набір думок в мене сьогодні виходить…
Та як усе наше життя зараз…
Таке ж роздрізгане…
Невсеремось!!!
Ви як там?
Цілі?
РЙ.
Світла планово нема.
Ночером кудись подівся газ? Ночером же ж знайшовся.
Дощ пирищіть з учорашнього дня.
Котики вимагають негайно відчинити їм всі двері!!!
Милуються на дощ?
Рррррозвертаються та сунуться назад у хату!
- Я в горшик вдома посссссцю!:)
Так же ж себе й собака Вахтанг поводить!:)
Вдома не сцить!:) Гуляти не йде!:)
На літо чекає!:)
Вранішній «врожай» збирали. Яйця. Впольована та по всьому обійстю розкладена мишва!:) Даруйте, собачі гівна!:)
Гостей чаєм вже пригощали.
Чергову тривогу вишуканим матюччям коментували.
В крамницю ганяли.
Вказівний палець якісно ножем різали!:)
Тепер знов читаємо з ліхтариками.
А придворна зграя нас розважає!:)
В головних ролях домашнього піссссстаклю традиційно собака Ллллєдя та кішка Онука Наша Снігуронька!:)
На космічній швидкості лллльотають!:)
Жужмом збирають всі килимки по всій хаті!:)
Злітають під стелю на шафи й звідти гудуть та плюються!:) (Онука!)
Гарчать, гавкотять, зі штанів вистрибують, псссссешуть та нервляться знизу! (Лєдя!)
…
Вчора під час чергового планового знеструмлення дочитала книжку Максима Петренка Maksym Petrenko, людини, яка ще в 2014 році з «білим квитком» стала на захист України…
Й яка загинула в 2023…
Герою слава…
В кінці книжки він сподівався…
«І вже точно не потрібно рити окопи в Словʼянську після 5 липня 2014 року.
Сподіваюсь, більше ніколи не буде потрібно.»
Донецька біженка моя Ірина Олександрова родом зі Словʼянську…
Куди після донецького полону вона з усією родиною й повернулася.
Де знов все кинула вже в 2022 й приїхала до мене…
Багато хто з її друзів також поїхав й не повернувся.
Хтось їхав та повертався.
Хтось взагалі весь цей час залишався в Словʼянську.
Тепер…
Чи є ще можливість на щось сподіватися?
Хезе…
Дуже близькі Іринкини друзі поки що там…
Збирають потихеньку речі.
Сподіваються, що тікати все ж не прийдеться…
Собака в них нещодавно помер…
На тлі всіх переймань ще й таке лихо…
То вони хуткенько знайшли спосіб покращити загальний родинний настрій!:)
Підібрали щеня!:)
А наступного дня - ще й двох кошенят!!!
Сидячи буквально на валізах!!!
Олександрова ця моя…
Мало того, що організЬм хезешо відкаблучує…
Так ще й настрою позитивного ніц нема…
То я й розмірковую?
Якщо Іруськіним словʼянським друзям помічними виявилися двортерʼєрське щеня та два сміттєзвалищних кошеняти, може ж й нам час якесь кошеня прихистити?:)
Ірина волає, що ні!!!
- Бо ж закінчиться війна, я їхатиму додому й ти (я!):) примусиш те кошеня забрати додому, а я на це не підписуюся!!!:)
…Якийсь роздрізганий набір думок в мене сьогодні виходить…
Та як усе наше життя зараз…
Таке ж роздрізгане…
Невсеремось!!!
Ви як там?
Цілі?
Українська
English
