• Бойкот Євробачення 2026: Нідерланди та Іспанія офіційно відмовилися брати участь через допуск Ізраїлю, — BBC

    Мовники європейських країн таки дозволили представнику Ізраїлю брати участь у «Євробаченні-2026».
    #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    Бойкот Євробачення 2026: Нідерланди та Іспанія офіційно відмовилися брати участь через допуск Ізраїлю, — BBC Мовники європейських країн таки дозволили представнику Ізраїлю брати участь у «Євробаченні-2026». #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    346переглядів
  • #історія #особистості
    Душа Села і Чесність Прози: Григір Тютюнник.
    5 грудня 1931 року народився Григір Михайлович Тютюнник (1931–1980) — видатний український письменник-прозаїк, один із найяскравіших представників покоління шістдесятників. Його творчість, пронизана гострою соціальною чутливістю та глибоким психологізмом, досі вважається еталоном реалістичної малої прози в українській літературі.

    Доля і Витоки Таланту

    Григір Тютюнник народився на Полтавщині (с. Шилівка). Його доля була трагічною: у віці шести років він пережив арешт батька, що пізніше відобразилося на його світогляді та темах. Майбутній письменник виховувався в родині свого дядька на Донбасі, а згодом пройшов важку школу життя — працював слюсарем, токарем, колгоспником.
    Цей досвід праці та спілкування з простими людьми, особливо з мешканцями українського села, став невичерпним джерелом для його творчості. Він завжди підкреслював: «Я виношував свої твори усе своє життя».

    Мова, Психологізм і Тематика

    Літературний стиль Тютюнника вирізняється філігранною точністю, лаконічністю та надзвичайною увагою до деталі. Він майстерно поєднував поетичний ліризм із суворим реалізмом, уникаючи фальшивого пафосу та ідеологічних кліше. Його проза не просто описувала життя, вона досліджувала душу людини.
    Ключові риси його творчості:
    Народна мова: Тютюнник віртуозно використовував народну лексику, діалектизми та фразеологізми, що надавало його творам неповторної автентичності та барвистості.
    Моральна проблематика: У центрі його уваги завжди стоїть моральний вибір, боротьба за людську гідність, чесність і вірність собі в умовах важкого повоєнного життя.
    Герої: Його персонажі — це діти, селяни, фронтовики — люди з глибинними, але часто прихованими стражданнями, чиї внутрішні світи розкриваються через побутові деталі та діалоги.
    Золотий Фонд Прози
    Серед найвідоміших його творів, що увійшли до золотого фонду української літератури:
    "Зав'язь" (1966) — перша збірка новел, яка одразу принесла йому визнання.
    "Климко" (1976) — зворушлива повість для дітей про сироту, який під час війни йде шукати сіль, щоб вижити.
    "Вогник далеко в степу" (1979) — повість про юнацьке дорослішання.
    "Три зозулі з поклоном" — одна з найглибших новел про нерозділене кохання та самотність.
    Григір Тютюнник тяжко переживав цензуру, тиск та неможливість публікувати все, що було написано. 6 березня 1980 року, у віці 48 років, він трагічно пішов із життя, залишивши незавершені твори та величезний слід у літературі. Його творчість стала маяком для наступних поколінь письменників, демонструючи, як чесно і глибоко можна писати про життя простої людини.
    #історія #особистості 🌾 Душа Села і Чесність Прози: Григір Тютюнник. 5 грудня 1931 року народився Григір Михайлович Тютюнник (1931–1980) — видатний український письменник-прозаїк, один із найяскравіших представників покоління шістдесятників. Його творчість, пронизана гострою соціальною чутливістю та глибоким психологізмом, досі вважається еталоном реалістичної малої прози в українській літературі. Доля і Витоки Таланту Григір Тютюнник народився на Полтавщині (с. Шилівка). Його доля була трагічною: у віці шести років він пережив арешт батька, що пізніше відобразилося на його світогляді та темах. Майбутній письменник виховувався в родині свого дядька на Донбасі, а згодом пройшов важку школу життя — працював слюсарем, токарем, колгоспником. Цей досвід праці та спілкування з простими людьми, особливо з мешканцями українського села, став невичерпним джерелом для його творчості. Він завжди підкреслював: «Я виношував свої твори усе своє життя». Мова, Психологізм і Тематика Літературний стиль Тютюнника вирізняється філігранною точністю, лаконічністю та надзвичайною увагою до деталі. Він майстерно поєднував поетичний ліризм із суворим реалізмом, уникаючи фальшивого пафосу та ідеологічних кліше. Його проза не просто описувала життя, вона досліджувала душу людини. Ключові риси його творчості: Народна мова: Тютюнник віртуозно використовував народну лексику, діалектизми та фразеологізми, що надавало його творам неповторної автентичності та барвистості. Моральна проблематика: У центрі його уваги завжди стоїть моральний вибір, боротьба за людську гідність, чесність і вірність собі в умовах важкого повоєнного життя. Герої: Його персонажі — це діти, селяни, фронтовики — люди з глибинними, але часто прихованими стражданнями, чиї внутрішні світи розкриваються через побутові деталі та діалоги. Золотий Фонд Прози Серед найвідоміших його творів, що увійшли до золотого фонду української літератури: "Зав'язь" (1966) — перша збірка новел, яка одразу принесла йому визнання. "Климко" (1976) — зворушлива повість для дітей про сироту, який під час війни йде шукати сіль, щоб вижити. "Вогник далеко в степу" (1979) — повість про юнацьке дорослішання. "Три зозулі з поклоном" — одна з найглибших новел про нерозділене кохання та самотність. Григір Тютюнник тяжко переживав цензуру, тиск та неможливість публікувати все, що було написано. 6 березня 1980 року, у віці 48 років, він трагічно пішов із життя, залишивши незавершені твори та величезний слід у літературі. Його творчість стала маяком для наступних поколінь письменників, демонструючи, як чесно і глибоко можна писати про життя простої людини.
    1
    835переглядів
  • Жінка розповіла про життя на пенсії в Україні: «Я 23 роки не купувала собі одяг

    Грошей не вистачає ні на що»
    Жінка розповіла про життя на пенсії в Україні: «Я 23 роки не купувала собі одяг Грошей не вистачає ні на що»
    101переглядів 0Відтворень
  • 🗣 Українці все більше беруть мікрокредити

    У III кварталі 2025 року оформлено 2,1 млн мікропозик на суму 13,7 млрд грн. Середній кредит до зарплати зараз становить 6 417 грн, тоді як на початку року брали в середньому 5 773 грн.

    Від початку року мікрофінансові компанії видали вже 6,5 млн кредитів на 40 млрд грн. Водночас борги населення перед МФО зростають — наразі українці винні 25,15 млрд грн, що на 25% більше порівняно з початком року.
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    🗣 Українці все більше беруть мікрокредити У III кварталі 2025 року оформлено 2,1 млн мікропозик на суму 13,7 млрд грн. Середній кредит до зарплати зараз становить 6 417 грн, тоді як на початку року брали в середньому 5 773 грн. Від початку року мікрофінансові компанії видали вже 6,5 млн кредитів на 40 млрд грн. Водночас борги населення перед МФО зростають — наразі українці винні 25,15 млрд грн, що на 25% більше порівняно з початком року. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    100переглядів
  • #історія #події
    Вирок Епохи: Булла «Summis desiderantes affectibus» та початок «Полювання на відьом».
    5 грудня 1484 року Папа Римський Інокентій VIII видав свою найвідомішу папську буллу «Summis desiderantes affectibus» («Прагнучи з найглибшим бажанням»). Цей документ, хоча і був спочатку спрямований на вирішення місцевих конфліктів у Німеччині, став юридичним та теологічним підґрунтям, що санкціонував і значно посилив масове «полювання на відьом» в Європі.

    Контекст: Страх і Легітимізація

    До кінця XV століття віра в магію, чаклунство та шкоду, заподіяну нею, була широко поширеною. Однак переслідування чаклунства часто залишалося справою місцевих світських або церковних судів, які не завжди були впевнені у правомірності своїх дій.
    Булла Інокентія VIII була прямою відповіддю на прохання двох домініканських інквізиторів: Генріха Крамера та Якоба Шпренгера. Вони зіткнулися з опором з боку місцевих єпископів та духовенства у деяких регіонах Німеччини (зокрема в Майнці, Кельні та Зальцбурзі), які сумнівалися в існуванні організованого поклоніння дияволу та відмовлялися допомагати інквізиторам у переслідуваннях.

    Зміст та Повноваження

    «Summis desiderantes affectibus» надавала Крамеру та Шпренгеру беззастережне папське повноваження на переслідування осіб, які займаються чорною магією, чаклунством та єретичною діяльністю. Булла фактично:
    Підтверджувала реальність чаклунства та єретичних змов із дияволом, що руйнувало сумніви скептиків.
    Усувала будь-які юридичні перешкоди, які створювалися місцевими церковними установами для роботи інквізиторів.
    Закликала світську владу надавати всю необхідну допомогу інквізиторам під загрозою церковного відлучення.
    Цей документ вперше на такому високому рівні повністю легітимізував віру в організований диявольський культ, пов'язаний із чаклунством, що стало офіційною позицією Католицької Церкви.
    Трагічний Наслідок: «Молот відьом»

    Головним і найбільш руйнівним наслідком булли стала публікація у 1486–1487 роках книги, написаної переважно Генріхом Крамером, — «Malleus Maleficarum» (Молот відьом).
    Крамер використав папську буллу як передмову до свого трактату, надавши йому небувалої ваги та авторитету. «Молот відьом» став найбільш впливовим і систематизованим посібником для інквізиторів, суддів та прокурорів, детально описуючи процедури виявлення, допиту (зокрема під тортурами) та покарання відьом.
    Таким чином, булла «Summis desiderantes affectibus» перетворила місцеві забобони та поодинокі судові справи на інституціоналізований, систематичний терор, що охопив Європу на наступні два століття та призвів до страти десятків тисяч людей. Це був поворотний момент, що відокремив розрізнені випадки магії від державної та церковної програми масових переслідувань.
    #історія #події 📜 Вирок Епохи: Булла «Summis desiderantes affectibus» та початок «Полювання на відьом». 5 грудня 1484 року Папа Римський Інокентій VIII видав свою найвідомішу папську буллу «Summis desiderantes affectibus» («Прагнучи з найглибшим бажанням»). Цей документ, хоча і був спочатку спрямований на вирішення місцевих конфліктів у Німеччині, став юридичним та теологічним підґрунтям, що санкціонував і значно посилив масове «полювання на відьом» в Європі. Контекст: Страх і Легітимізація До кінця XV століття віра в магію, чаклунство та шкоду, заподіяну нею, була широко поширеною. Однак переслідування чаклунства часто залишалося справою місцевих світських або церковних судів, які не завжди були впевнені у правомірності своїх дій. Булла Інокентія VIII була прямою відповіддю на прохання двох домініканських інквізиторів: Генріха Крамера та Якоба Шпренгера. Вони зіткнулися з опором з боку місцевих єпископів та духовенства у деяких регіонах Німеччини (зокрема в Майнці, Кельні та Зальцбурзі), які сумнівалися в існуванні організованого поклоніння дияволу та відмовлялися допомагати інквізиторам у переслідуваннях. Зміст та Повноваження «Summis desiderantes affectibus» надавала Крамеру та Шпренгеру беззастережне папське повноваження на переслідування осіб, які займаються чорною магією, чаклунством та єретичною діяльністю. Булла фактично: Підтверджувала реальність чаклунства та єретичних змов із дияволом, що руйнувало сумніви скептиків. Усувала будь-які юридичні перешкоди, які створювалися місцевими церковними установами для роботи інквізиторів. Закликала світську владу надавати всю необхідну допомогу інквізиторам під загрозою церковного відлучення. Цей документ вперше на такому високому рівні повністю легітимізував віру в організований диявольський культ, пов'язаний із чаклунством, що стало офіційною позицією Католицької Церкви. Трагічний Наслідок: «Молот відьом» Головним і найбільш руйнівним наслідком булли стала публікація у 1486–1487 роках книги, написаної переважно Генріхом Крамером, — «Malleus Maleficarum» (Молот відьом). Крамер використав папську буллу як передмову до свого трактату, надавши йому небувалої ваги та авторитету. «Молот відьом» став найбільш впливовим і систематизованим посібником для інквізиторів, суддів та прокурорів, детально описуючи процедури виявлення, допиту (зокрема під тортурами) та покарання відьом. Таким чином, булла «Summis desiderantes affectibus» перетворила місцеві забобони та поодинокі судові справи на інституціоналізований, систематичний терор, що охопив Європу на наступні два століття та призвів до страти десятків тисяч людей. Це був поворотний момент, що відокремив розрізнені випадки магії від державної та церковної програми масових переслідувань.
    1
    269переглядів
  • #історія #події
    Легітимізація Держави — Визнання та Зміна Керівництва ВР.
    5 грудня 1991 року стало днем подвійного історичного значення для новонародженої України. Це був момент, коли незалежність, підтверджена всенародним референдумом 1 грудня, отримала вагоме міжнародне визнання та законодавчу стабільність усередині країни.

    Хвиля міжнародного визнання

    Після того, як 1 грудня 1991 року понад 90% громадян України проголосували за Акт проголошення незалежності, міжнародна спільнота почала активно визнавати новий суверенний суб'єкт. 5 грудня стало кульмінацією цього процесу на початковому етапі.
    Саме цього дня незалежність України офіційно визнала низка ключових держав, серед яких:
    Аргентина
    Болгарія
    Болівія
    Російська Федерація
    Хорватія
    Визнання з боку Росії мало особливо важливе значення, оскільки фактично це був юридичний крок, що фіксував остаточний розпад Радянського Союзу та легітимізував нові кордони на міжнародному рівні. Кожна нота про визнання, отримана Україною, закріплювала її статус на світовій арені та відкривала шлях до повноправної дипломатичної діяльності.

    Обрання Івана Плюща Головою Верховної Ради

    Паралельно з міжнародними процесами відбувалися й важливі зміни в системі влади. 1 грудня 1991 року Леонід Кравчук, який до того обіймав посаду Голови Верховної Ради, був обраний першим Президентом України. Це вимагало негайного переформатування керівництва парламенту, який на той час залишався найвищим законодавчим органом.
    5 грудня 1991 року народні депутати проголосували за обрання Івана Степановича Плюща (1941–2014) новим Головою Верховної Ради України. Його обрання забезпечило безперервність роботи законодавчої влади у критичний момент трансформації держави.
    Плющ, досвідчений політик, який до того часу був Першим заступником Голови ВР, очолив парламент у період формування основних державних інституцій та прийняття життєво необхідних законів, що регулювали перехід від радянської системи до незалежної демократії. Його робота стала важливою складовою внутрішньої політичної стабілізації, необхідної для того, щоб міжнародне визнання не залишилося лише формальністю, а було підкріплене реальною дієздатністю влади.

    Таким чином, 5 грудня 1991 року стало днем, коли Україна зробила впевнений крок до повної міжнародної та внутрішньої легітимізації своєї нової державності.
    #історія #події 🌍 Легітимізація Держави — Визнання та Зміна Керівництва ВР. 5 грудня 1991 року стало днем подвійного історичного значення для новонародженої України. Це був момент, коли незалежність, підтверджена всенародним референдумом 1 грудня, отримала вагоме міжнародне визнання та законодавчу стабільність усередині країни. Хвиля міжнародного визнання Після того, як 1 грудня 1991 року понад 90% громадян України проголосували за Акт проголошення незалежності, міжнародна спільнота почала активно визнавати новий суверенний суб'єкт. 5 грудня стало кульмінацією цього процесу на початковому етапі. Саме цього дня незалежність України офіційно визнала низка ключових держав, серед яких: Аргентина Болгарія Болівія Російська Федерація Хорватія Визнання з боку Росії мало особливо важливе значення, оскільки фактично це був юридичний крок, що фіксував остаточний розпад Радянського Союзу та легітимізував нові кордони на міжнародному рівні. Кожна нота про визнання, отримана Україною, закріплювала її статус на світовій арені та відкривала шлях до повноправної дипломатичної діяльності. Обрання Івана Плюща Головою Верховної Ради Паралельно з міжнародними процесами відбувалися й важливі зміни в системі влади. 1 грудня 1991 року Леонід Кравчук, який до того обіймав посаду Голови Верховної Ради, був обраний першим Президентом України. Це вимагало негайного переформатування керівництва парламенту, який на той час залишався найвищим законодавчим органом. 5 грудня 1991 року народні депутати проголосували за обрання Івана Степановича Плюща (1941–2014) новим Головою Верховної Ради України. Його обрання забезпечило безперервність роботи законодавчої влади у критичний момент трансформації держави. Плющ, досвідчений політик, який до того часу був Першим заступником Голови ВР, очолив парламент у період формування основних державних інституцій та прийняття життєво необхідних законів, що регулювали перехід від радянської системи до незалежної демократії. Його робота стала важливою складовою внутрішньої політичної стабілізації, необхідної для того, щоб міжнародне визнання не залишилося лише формальністю, а було підкріплене реальною дієздатністю влади. Таким чином, 5 грудня 1991 року стало днем, коли Україна зробила впевнений крок до повної міжнародної та внутрішньої легітимізації своєї нової державності.
    1
    307переглядів
  • 1
    169переглядів 4Відтворень
  • Переманювання атлетів та у підсумку зміна спортивного громадянства є регулярною практикою конкуренції у світі спорту
    #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport
    https://brovarysport.net.ua/?p=35542
    Переманювання атлетів та у підсумку зміна спортивного громадянства є регулярною практикою конкуренції у світі спорту #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport https://brovarysport.net.ua/?p=35542
    BROVARYSPORT.NET.UA
    Не тільки Лискун: які відомі українські спортсмени змінили громадянство
    Переманювання атлетів та у підсумку зміна спортивного громадянства є регулярною практикою конкуренції у світі спорту. На жаль, чималу кількість спортсменів, чемпіонів світу, Європи та навіть переможці Олімпійських ігор втратила й Україна. З кожним роком список українських спортсменів, які погодж
    121переглядів
  • КУРЙОЗНИЙ ГОЛ В ЖІНОЧОМУ ФУТБОЛІ
    КУРЙОЗНИЙ ГОЛ В ЖІНОЧОМУ ФУТБОЛІ
    133переглядів 0Відтворень
  • Тримай свій чорно-білий кайф
    Тримай свій чорно-білий кайф
    1
    55переглядів