🇺🇦 На Київщині через захворюваність на ГРВІ та грип дистанційно працюють 7 дитсадків та 27 шкіл

Зниження показників захворюваності на ГРВІ, грип та інші респіраторні захворювання серед учасників освітнього процесу відмічається протягом останнього тижня у Київській області.

За інформацією місцевих органів управління освітою, станом на 18 березня в закладах дошкільної освіти зареєстровано 6 879 вихованців, які мають респіраторні захворювання (на 537 вихованців менше, ніж минулого тижня), що становить 12,8% від загальної кількості.
В закладах загальної середньої освіти зареєстровано 26 847 учнів, хворих на ГРВІ, грип тощо, що на 5 623 менше за минулий тиждень, і становить 11,4% від загальної кількості.

Зберігаються високі показники захворювання у Ставищенській, Володарській, Калитянській, Узинській, Маловільшанській та Козинській громаді (близько 20 % у ЗЗСО).
#Новини_news #Kyiv #Новини_Київ_Київщина #News_Kyiv #News_Ukraine @Новини_news @world_news #news @Brovary #Київщина

Упродовж доби окупанти завдали 634 удари по 19 населених пунктах Запорізької області.
▪️ Війська рф здійснили 7 авіаційних ударів по Успенівці, Новоуспенівському, Веселому та Новому Запоріжжю.
▪️ 391 БпЛА різної модифікації (переважно FPV) атакували Кушугум, Біленьке, Степногірськ, Плавні, Степове, Гуляйполе, Новоданилівку, Малу Токмачку, Щербаки, Новоандріївку, Чарівне, Білогір'я, Червоне, Успенівку та Зелене.
▪️ 5 обстрілів з РСЗВ завдано по території Степового, Малої Токмачки, Щербаків.
▪️ 231 артилерійський удар нанесено по території Степногірська, Плавнів, Степового, Малих Щербаків, Гуляйполя, Щербаків, Новоданилівки, Малої Токмачки, Новоандріївки, Чарівного, Білогір'я, Червоного та Успенівки.
Надійшло 33 повідомлення про пошкодження житла, автівок та об'єктів інфраструктури.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

Ангеліна загинула за Україну,приїхавши служити їй із ЄС
А її батько збирає із дня поховання довідки,щоб отримати допомогу та виїхати з України
При житті він її знати не хотів.Чоловік доньки-розвідниці,якого ми не знаємо,і вона була з ним у шлюбі тиждень також.Невже моя донька мала заплатити своїм життям і кров’ю,щоб вони на ці кошти виїхали з України і пропивала їх у барах та кричали «Слава Україні» там,як сотні тисяч ухилянтів,яких ми бачимо тут,в Європі?—каже вбита горем мати доньки,котра віддала життя за Україну у 20 років.
Нещодавно Ангеліна Мартинюк загинула за Україну у 20 років.Ангеліна виїхала до Євросоюзу з мамою та іншими п’ятьма братами й сестрами ще дитиною.Але вже звідти приїхала,із Євросоюзу,і пішла у 18 років добровольцем на фронт.Останній бій прийняла під Покровськом.Дівчину привезли у село,де вона народилась.Там з почестями похоронили.Але шокуючі подробиці з того,що відбувається далі,журналістам розповіла її мама Марина,яка звернулась до редакції.
– Я на заробітки у Євросоюз із України виїхала давно.Забрала сюди дітей—що таке ставити на ноги їх,п’ятеро,думаю,знає кожен.Мріяла,щоб вони росли,маючи все необхідне.Коли Ангеліна виросла,вже йшла війна в Україні.Вона мала товариша з України,і вони вирішили їхати,щоб воювати.Я благала її не робити цього,бо ж бачила,скільки чоловіків втекли з України і ось тут,за кордоном,не вилазять із барів і кабаків.Чого гріха таїти,в основному сидять на допомозі європейців у барах і не працюють.Недалеко від них втік і її батько Петро,бо ж має мобілізаційний вік,але чомусь досі не воює.Він змалечку не брав ніякої участі в житті Ангеліни,не знав,як вона росте і чого потребує.У 2018 році його брат,який працює у місцевій адміністрації,підозрюю,що допоміг сфальшувати довідку,що неповнолітня Ангеліна та її брати не потребують аліментів.І що я,мовляв,відмовилась він них.Але я цього не робила.
Що відчула я,коли мою 20-літню донечку,понівечену ворожою ракетою,привезли у село і хоронили—вам не передати.
У день,коли хоронили мою донечку Ангеліну,зібралось все село.Казали слова подяки.Бо ж молода дівчина приїхала з-за кордону і віддала найдорожче—життя—за Україну,в якій вона вже навіть не жила,як і її брати і сестри,а лише народилась.
Але уявіть,як до мого великого горя,нашої родини додався ще й шок—бо у день похорону її батько,стверджували очевидці,бігав по адміністраціях і готував документи,щоб його звільнили від призову через смерть його доньки.Доньки,яку він при житті і бачити не бажав.Він ще й мені,вбитій таким горем матері,сміється в обличчя—мовляв,я все «порішаю» і ти нічого не доб’єшся,бо його брат Микола працює у місцевій адміністрації. Зрозуміло,що,крім ухилення від мобілізації,він претендуватиме і на виплату,яку Ангеліна заробила для нього своєю смертю.
Але це ще не все.Під час похорону я дізналась,що моя донька за чотири дні до смерті нібито вийшла заміж за не відомого нам чоловіка.
У нас є підозри,що цей шлюб фальшивий.І тепер той по документах чоловік,який прожив з нею менше тижня,начебто також готує документи на демобілізацію і на виплати,які мають отримати найближчі родичі після смерті захисниці.
Я бачу,скільки ухилянтів-чоловіків,які б мали захищати Україну,щоденно прибувають і прибувають до Європи.Невже органи влади України дозволять ще і цим чоловікам нажитись на смерті моєї донечки -добровольця,яка не ховалась,як її батько,а приїхала із Європи і пішла служити в ЗСУ добровільно у 18 років.То що,виходить,вона,вбита,буде лежати в могилі,а ці чоловіки,що хочуть нажитись на її крові і смерті,отримають кошти,довідки,що вона загинула—отже,їм вже не треба воювати і можна спокійно виїздити з України.
То мені,матері героїні України,що виростила її,як і п’ятеро інших своїх дітей,ще і їх чекати тут,у Європі? Щоб і вони за кошти,за які моя люба донечка Ангеліна розплатилась своєю кров’ю і життям,пропивали їх тут у барах і кричали «Слава Україні»?
Я прошу почути мене,бо Україна зараз як ніколи потребує здорових чоловіків для її захисту. Недалеко і Європа.І ми розуміємо,що якщо впаде Україна,то наступні ми.Тому прошу почути мене і спрямувати цих чоловіків на фронт.
Нехай стануть гідними подвигу добровольця, командира розвідувального відділення 155 бригади ЗСУ Ангеліни Мартинюк, яка віддала життя за Україну. Так буде справедливіше як для неї, так і усіх.
Ангеліна Мартинюк, розвідниця, 20-річна військовослужбовиця, загинула 26 липня біля Покровська під час виконання бойового завдання зі стримування російської агресії. Люди відгукуються із вдячністю й гордістю за героїню:
«Молода, ніжна, сильна. Вона могла любити, мріяти, жити, але обрала шлях служіння…»
Та попри ці дуже виразні емоції й повагу бачимо і виклик для суспільства та ТЦК. Чи допустимо, що смерть героїні стане перепусткою до життя, спрощеного і невідповідального, для тих, хто мав би пам’ятати, захищати і виховувати?
Тетяна Квасюк
Від редакції: просимо правоохоронні органи перевірити правдивість документів щодо «фальшивого шлюбу» та аліментів — звернення матері. Розглянути в правовому полі питання компенсацій і виїзду батька й чоловіка з України — чи є підстави. Усвідомити: підтримка живих — найвища шана тим, хто віддав життя за Україну.
Всі дані — у редакції.
Просимо вважати цю публікацію як офіційний запит до правоохоронних органів.
Готові вислухати інші точки зору.