#події
Останній Оплот: Як Уряд УНР Залишив Кам'янець-Подільський у 1920 Році.
14 листопада 1920 року стало трагічною датою в історії Української Народної Республіки (УНР). Саме цього дня, через катастрофічне погіршення ситуації на польсько-радянському фронті, Директорія та уряд УНР були змушені залишити Кам'янець-Подільський — останню тимчасову столицю та військово-політичний центр незалежної України. Цей відступ ознаменував фактичне завершення збройної боротьби за українську державність на її території у 1920 році.

Критичне Становище на Фронті

Кам'янець-Подільський виконував функції столиці УНР з червня 1919 року. Місто стало притулком для керівництва республіки після низки поразок у боротьбі проти більшовиків та білогвардійців. Восени 1920 року українська армія, очолювана Симоном Петлюрою, діяла в союзі з Польщею проти більшовицької Росії.
Проте, 12 жовтня 1920 року, в Ризі між Польщею та більшовиками було підписано прелімінарний мирний договір, який повністю ігнорував інтереси УНР. Польща, фактично, зрадила свого союзника, відкривши радянським військам можливість сконцентрувати всі сили проти ослабленої української армії.

Евакуація та Перехід

Після підписання Ризького договору більшовицькі війська розпочали стрімкий наступ на територію Поділля, де розташовувалася армія УНР. Українські війська опинилися у вкрай складному становищі: вони були виснажені, значно поступалися більшовикам у чисельності та технічному забезпеченні, а польський союзник відмовився надавати допомогу, дотримуючись умов перемир'я.

В умовах загрози оточення, уряд УНР ухвалив рішення про евакуацію.
* 11 листопада 1920 року розпочався відступ Армії УНР на захід.
* 14 листопада 1920 року Директорія та державні установи УНР остаточно залишили Кам'янець-Подільський.
* 21 листопада 1920 року основні частини Армії УНР перейшли річку Збруч та були інтерновані (роззброєні та розміщені в таборах) на території Польщі, яка ще кілька днів тому була їхнім союзником.

Значення Події

Залишення Кам'янця-Подільського та подальший перехід Збруча поклали кінець відкритій, широкомасштабній боротьбі української регулярної армії за незалежність у 1920 році. Це був останній епізод Великої війни за Україну.
Після інтернування основних сил, боротьба була продовжена у формі Другого Зимового походу (листопад 1921 року) — рейду українських партизанських загонів у тил більшовиків для підняття антирадянського повстання, який, на жаль, також зазнав поразки.

Подія 14 листопада 1920 року стала символом втраченого шансу на незалежність та початку еміграційного етапу в історії УНР, коли уряд і військове керівництво продовжили боротьбу з-за кордону.