🇺🇦Олімпійська родина на чолі з президентом Вадимом Гутцайтом вітає з Днем народження Анастасію Коженкову! 19 січня, свій 40-річний ювілей відзначає олімпійська чемпіонка з академічного веслування та членкиня Комісії атлетів НОК України — Анастасія Коженкова🚣‍♀️ Дякуємо за професіоналізм, багаторічну працю у спорті та активну діяльність задля розвитку олімпійського руху. Бажаємо міцного здоров’я, невичерпної енергії для нових звершень та родинного добробуту. Нехай кожен день приносить впевненість у майбутньому, а життя дарує спокій та злагоду під мирним небом України!💙💛 ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #interesting_news #олімпійськийспорт

ФАРТОВИЙ ЛИЖНИК

🤕🇺🇦Артем Довбик переніс операцію у Фінляндії 🗣Нападника збірної України та італійської🇮🇹"Роми" прооперували на стегні. Про це сам футболіст повідомив у своєму Instagram. "Травми – це частина гри. Сфокусований на відновленні і поверненні на поле сильнішим. Дякую вам за підтримку – це багато для мене значить. Тиша. Робота. Повернення. Скоро побачимось", — написав Довбик. #Український_футбол #ukraine #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #футбол_football @футбол_football ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

❗️Станом на зараз, ознак, що масована атака буде вночі/під ранок – не спостерігається. ▪️Cтратегічна авіація: вильотів бортів не було; ▪️Ракетоносії в море не виходили; ▪️Триває загроза БпЛА для областей, в яких оголошено повітряну тривогу. Наразі +/- 20 дронів в небі над країною. Але розслаблятися не варто!!! https://t.me/Ukraineaboveallelse

#вікторина

#історія #факт Приватний вчитель Її Величності: індійська таємниця Віндзора. 🪶 Порушення протоколу. Останнє десятиліття правління королеви Вікторії було затьмарене подією, яку придворні кола називали не інакше як «безумством монархині». У 1887 році, під час святкування золотого ювілею сходження на престол, серед індійських слуг королеви з’явився молодий Абдул Карім. Те, що починалося як проста присутність офіціанта за столом, за лічені місяці перетворилося на найтісніший інтелектуальний та емоційний зв'язок у житті вдови Альберта. Абдул став для неї не просто слугою, а «Мунші» — вчителем. Щовечора королева Британії та імператриця Індії старанно виводила у своєму щоденнику літери мови урду під наглядом молодого мусульманина. Він розповідав їй про спеції Агри, про філософію Сходу та про світ, який вона очолювала, але ніколи не бачила на власні очі. 🕯️ Шторм за стінами палацу Приватні стосунки Вікторії та Мунші викликали справжній жах у королівської родини. Придворні плели інтриги, намагаючись звинуватити Каріма у шпигунстві на користь індійських мусульман або у звичайному шахрайстві. Проте Вікторія, зазвичай сувора та непохитна, захищала свого фаворита з люттю левиці. Вона підписувала свої листи до нього як «твоя любляча мати» або «твій найближчий друг», обдаровуючи його титулами, маєтками та правом перебувати в її покоях — привілеєм, якого були позбавлені навіть її власні діти. Для Вікторії, оточеної льодом палацового етикету та лицемірством політиків, Абдул став ковтком живого повітря. Він не боявся її титулу, він розмовляв з нею як з людиною, спраглою до знань. 📜 Попіл спогадів Коли у 1901 році серце Вікторії зупинилося, помста її оточення була миттєвою. Вже через кілька годин після похорону новий король Едуард VII наказав спалити все листування між матір’ю та Мунші прямо на подвір’ї палацу. Абдула Каріма негайно вислали назад до Індії, а його ім’я було викреслене з офіційної історії двору на ціле століття. Тільки нещодавно, завдяки знайденим в Індії щоденникам самого Каріма, світ дізнався про цей зворушливий та небезпечний союз. Це була історія про те, як на заході свого життя наймогутніша жінка світу знайшла розраду в розмовах із чоловіком, якого її імперія вважала лише «підданим», але який став для неї єдиним вікном у справжнє, нестримне життя. 🌫️

#історія #факт Таємниця брудних чобіт. Буонарроті: зворотний бік божественності. ​🕰️ Мистецтво крізь аскезу ​Мікеланджело Буонарроті, якого сучасники називали «Il Divino» (Божественний), залишив по собі спадок, що випромінює титанічну силу та досконалість людської форми. Проте за величчю Давида та небесною блакиттю Сикстинської капели ховалася людина, чий побут був сповнений майже добровільного страждання та дивовижного нехтування земним комфортом. ​Найбільш разючим та маловідомим фактом його біографії була його хвороблива відданість праці, що межувала з фізичним самозреченням. Біограф і його учень Асканіо Кондіві згадував, що майстер міг тижнями не знімати шкіряних чобіт. Він спав у них, працював у них і жив у них, боячись, що перерва на відпочинок розірве зв’язок із творчим потоком. Коли ж нарешті, після тривалих місяців роботи над черговим замовленням, він наважувався роззутися, стара шкіра відходила від ніг разом із верхнім шаром епітелію — настільки тісним був цей союз людини та її обладунків. ​🕯️ Тінь підозрілості ​Такий спосіб життя не був наслідком бідності. Мікеланджело був одним із найбагатших художників свого часу, проте він жив як жебрак. Його раціон часто складався лише з черствого хліба та вина, які він споживав прямо біля підніжжя своїх скульптур. Ця самоізоляція підживлювалася не лише пристрастю до мармуру, а й глибокою меланхолією та підозрілістю. Майстер був переконаний, що кожен, хто намагається наблизитися до нього — чи то слуга, чи то заздрісний колега — прагне його ошукати або отруїти. ​🏛️ Приватна драма генія ​За цією неохайністю та суворістю ховалася вразлива душа, що шукала любові, але боялася її. Його листування з Томмазо деі Кавальєрі свідчить про глибокі інтелектуальні та емоційні терзання, які він не міг висловити інакше, як через камінь або поезію. Чоботи, які він не знімав, були своєрідним коконом, бронею, що захищала митця від світу, який він вважав занадто хаотичним і небезпечним. ​Сьогодні, дивлячись на ідеальні пропорції його творінь, важко уявити, що їхній творець був людиною, яка свідомо відмовилася від елементарної гігієни та тепла людського спілкування. Мікеланджело перетворював свій фізичний дискомфорт на духовну енергію, вважаючи, що тіло — це лише в’язниця для душі. Його брудні чоботи стали німим свідком того, як смертна людина, нехтуючи власною плоттю, витесувала з холодного каменю безсмертя. 📜