Скільки я себе пам'ятаю, я завжди любила дивитися на людей у вишиванках. Напевно моя підсвідомість відчувала, що бути у вишиванці, це не тільки гарно, а й викликає гордість, що ти є українка і розумієш, що це таке, коли знаєш українську історію, культуру, знаєш українських письменників, акторів, поетів, співаків. Та наголовніше звісно, коли знаєш і розмовляєш українською мовою. Ось тоді по справжному відчуваєш себе українкою. Коли мені подарували український віночок і вишиванку, я була дуже щасливою. Адже ж, святкувань, коли влаштовували свята у вишиванках в дитячих садочках і в школах, у мене не було. Вперше коли я одягла вишиванку і зробили фото, це було в санаторії під Києвом, куди привезли таких дітей, як я, на оздоровлення на місяць. Не знаю точно, яке свято тоді було, але це було в травні 1992 року. І справді, коли я одягнулася в вишиванку, я відчула себе українкою. Мабуть тоді я вперше прийняла рішення розмовляти тільки українською мовою. Думаю, що й інші люди теж так само скажуть, що вишиванка завжди викликає неймовірне відчуття гордості, що ти живеш в Україні, знаєш українську мову, розмовляєш нею постійно, що ти є українкою!