#вікторина

НЕСКОРЕНО СТОЇТЬ А він неско́рено стоїь, Він тут незламно нас вартує, Бо бачить віху всіх жахіть, І плач і стогін добре чує. У нього лютий звір стріляв, Бої́ точилися навко́ло, Та він неско́рено стояв Й казав напевно: «Згинь, потворо!» Він ще колись пророкував, Бо сам пройшов страшні знущання, І за Вкраїну вболівав, Пізнав за це в sибір вигна́ння. Він тут стояв й на все дививсь, Молив-благав за Україну, Та ворогам він не скоривсь, Не зрадив неньку й солов'їну. Він тут, славетний наш Кобзар, Його слова́ – це сильна зброя, Пізнав ворожий він удар, Бо в серці й слові правда сво́я. Він тут неско́рено стоїть І серце рве за Бородянку, Не впав від тих усіх страхіть І просто́яв аж до останку. Стоїть й стоятиме віки, Під обстрілом зумів вціліти, Його слова́, його думки́… І Україні-неньці жити! 10.03.2023 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023 ID: 976538

ОСОБЛИВЕ ВІТАННЯ СЛАВЕТНОМУ КОБЗАРЕВІ «Вітають» Шевченка в столиці й Одесі, «Вітання» р@schиsти усюди в нас шлють. Для них Україна, як квітка на плесі… Такий собі вбивчий пускають «салют». «Вітають сердечно» вони й в Станіславі, І Харків, й Херсон не минув сатана, Полеглі спочинуть навіки во славі, Розплату ординці відчують сповна. «Вітають» пророка у древньому Львові, «Цілують» ракетами мирних людей, Ніяк не нап'ються потвори ті крові… Щодень додається калік і смертей. «Вітають» вони Кобзаря на Чернечій… Вітання гучні шле Шевченку орда, Та й гнізда з-за них в нас пустіють лелечі… Велике в нас горе, велика біда. «Вітають» поета по всій Україні, Від болю реве сивий красень Дніпро, Та нарід на впав пред врагом на коліні, Хоч ріками ллється із тіл наших кров. «Вітають» убивці вкраїнського сина, Який все писав, як у воду дививсь, В жалобі велика вкраїнська родина, Сльозами і кров'ю наш нарід умивсь. «Вітають» Тараса, убивчо вітають, Здригають Карпати й Чернеча гора, А сльози повори усі позбирають І Божого суду настане пора. 09.03.2023 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023 р. ID: 976530

#дати Визволення в’язнів Аушвіцу: День, коли світ зазирнув у безодню. Хоча Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту офіційно відзначається 27 січня (у день безпосереднього входу радянських військ у табір), саме 22 січня розпочинаються основні меморіальні заходи в Європі та світі. Це річниця моменту, коли індустрія масового вбивства зіткнулася з неминучим фіналом, а ті, хто вижив, почали свою довгу дорогу з пекла. 🕯️⛓️ Конвеєр смерті та "Марші смерті" У січні 1945 року, коли канонада наближалася, нацисти почали гарячково замітати сліди. 22 січня — це був розпал так званих "Маршів смерті". Десятки тисяч виснажених в’язнів гнали пішки вглиб Німеччини в лютий мороз. Тих, хто падав, пристрілювали на місці. В самому Аушвіці (Освенцимі) залишалися лише найбільш хворі та слабкі, яких есесівці просто не встигли ліквідувати перед втечею. ❄️🥀 Український слід у визволенні Для нашої історії важливо пам'ятати, що першими браму табору відкрили солдати 100-ї стрілецької дивізії 60-ї армії 1-го Українського фронту. Саме українці (разом із росіянами, білорусами та представниками інших націй) першими побачили те, що згодом назвуть "найбільшим злочином проти людства". Командував дивізією генерал-майор Василь Петренко. 🛡️📜 Об’єктивність та уроки пам'яті Сьогодні Аушвіц — це не просто музей, а застереження проти будь-якої ідеології, що ставить одну групу людей вище за іншу. Критичний погляд на ці події змушує нас визнати: світ знав про існування таборів задовго до їх визволення, але політичний прагматизм часто переважав над гуманізмом. Пам'ять про 22 січня — це не лише про скорботу, а й про відповідальність за те, щоб "ніколи знову" не перетворилося на порожнє гасло. 📉🌍

#дати #свята День пам’яті святого апостола Тимофія: Учень, який перевершив очікування. 22 січня за новоюліанським календарем (який тепер є основним для ПЦУ та УГКЦ) згадують святого Тимофія — улюбленого учня апостола Павла та першого єпископа Ефеса. Якщо прибрати релігійний містицизм, перед нами постає історія блискучого молодого адміністратора, який зумів втримати інтелектуальну та духовну єдність ранніх громад у часи тотальної нестабільності. 📜 ⛪ Криза лідерства та "Послання до Тимофія" Тимофій не був харизматиком-оратором за природою. Судячи з листів Павла, він був досить сором’язливим і мав слабке здоров’я. Проте саме йому Павло довіряв найскладніші місії в Коринті та Солуні, де панував хаос і суперечки. Знаменита фраза «Нехай ніхто не зневажає твою молодість» була адресована саме йому як нагадування: авторитет здобувається вчинками, а не сивиною. ⚖️👤 Трагічний фінал в Ефесі Як і більшість ранньохристиянських лідерів, Тимофій закінчив життя не у власному ліжку. За переказами, у 97 році він намагався зупинити язичницьку процесію, що супроводжувалася оргіями та насильством. Розлючений натовп забив його камінням. Це була ціна відкритого протистояння панівній ідеології того часу. 🕯️🏺 Об'єктивне значення Постать Тимофія важлива для історії культури не лише як святого, а як адресата «Пастирських послань», які сформували етику та структуру європейської церкви на тисячоліття. Це був перехід від стихійного руху до впорядкованої інституції. 🏛️📜

«ВІТАННЯ» ВІД ПОТВОР «Вітають» Шевченка потвори, Повітряні цілі нам шлють, Від них лиш смакуємо горе, Та дух український не вб'ють. «Вітають» Шевченка р@schиsти, На неньку атакою йдуть, Це – їхнє «вітання врочисте», Усюди ті вибухи чуть. «Вітають» Шевченка, вітають, Приліт за прильотом у нас, «Салюти» в повітрі лунають, Та дух наш незламний не згас. «Вітають» Шевченка убивці, Щоб він на Чернечій почув, Життя забирають паршивці. Убивця ввесь світ сколихнув. «Вітають» Шевченка зі зброї, Вітають пророка з ракет, Йде стогін землиці святої, Із вибухів склали букет. «Вітають» Шевченка ординці – Це все, на що здатні вони, Не падають духом вкраїнці, Які у обіймах війни́. 09.03.2023 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023 ID: 976450

#дати #свята День Соборності України: Свято, що вижило в підпіллі. ​22 січня Україна відзначає одне з найфундаментальніших державних свят. Це не просто чергова дата в календарі, а юридичне та духовне підтвердження того, що українська нація є цілісною, попри всі намагання сусідніх імперій розрізати її на шматки. 🤝🇺🇦 ​Від площі до ланцюга ​Свято офіційно встановлене указом Президента в 1999 році, проте його справжнє народження відбулося значно раніше. 21 січня 1990 року, напередодні річниці Злуки, мільйони українців взялися за руки, створивши "Живий ланцюг" від Києва до Львова. Це була одна з наймасштабніших масових акцій у Східній Європі, яка продемонструвала радянському режиму: Україна вже не є сукупністю областей, а є єдиною волею. ​Іронія офіціозу ​Цікаво, що статус свята постійно залежав від політичних вітрів. У 2011 році тодішній президент янукович намагався нівелювати значення дати, скасувавши День Соборності й об’єднавши його з Днем Свободи. Проте історія довела: соборність — це не те, що можна скасувати розчерком пера. У 2014 році свято було відновлено в його первинному статусі. ​Об’єктивна реальність сьогодні ​Сьогодні День Соборності сприймається без зайвого пафосу, але з глибоким усвідомленням ціни. Коли частина територій перебуває під окупацією, гасло "Україна єдина" перестає бути фігурою мови й стає стратегічним завданням. Це свято — нагадування про те, що внутрішні чвари 1919 року призвели до втрати незалежності, і цей урок історії ми не маємо права провалити вдруге. 🛡️🌍

ВЕСНА ПРИЙШЛА В КАЛЕНДАРІ Весна прийшла в календарі, В житті – сніги, в житті – морози, Бува підсніжник в цій порі, Але тепер війни в нас грози. Весна прийшла…вже кілька днів, Та ми чекаєм ПЕРЕМОГУ. Наш ворог згинути волів, Й не знати нашого порогу. Весна прийшла, бо їй пора, Її орда не відмінила, Міста́ і села́, як мара́, Бо їх потвора спопелила. Весна прийшла, та повно сліз, Бо ірод неньки цвіт вбиває, На нашу землю ворог вліз І рідну кров'ю напуває. Весна буяти не взяла́сь, І не взяла́сь землиця квітом, Бо сатана по ній пройшлась І нас годує горецвітом. Весна прийшла в календарі, Та не прийшла у наші ду́ші, Чорніють з горя матері́, І вітер сльози ті не су́шить. Весна прийшла в календарі, Ми молим в Бога ПЕРЕМОГУ, Щоб щезли з ненька моsk@лі Й не не́сли горе, біль й тривогу. 06.03.2023 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023 ID: 976181

#історія #постаті Лев Ландау: Фізик, який створив власну систему координат у невільній країні. 22 січня 1908 року народився Лев Ландау — «Дау», як його називали друзі та учні. Останній із фізиків-універсалів, лауреат Нобелівської премії та людина, яка вважала, що найбільшим гріхом є нудьга. Його геній дозволяв йому однаково блискуче оперувати як квантовою механікою, так і теорією надплинності гелію. ⚛️🧠 Теоретичний мінімум та «Школа Ландау» Ландау створив унікальну наукову школу. Щоб стати його учнем, потрібно було скласти легендарний «теоретичний мінімум» — дев'ять іспитів з усіх розділів теоретичної фізики. За всю історію цей бар’єр подолали лише 43 людини, але ці «обрані» стали елітою світової науки. Разом із Євгеном Ліфшицем він написав багатотомний «Курс теоретичної фізики», за яким і сьогодні вчаться студенти від Стенфорда до Токіо. 📚🎓 Скепсис проти Системи Ландау був переконаним скептиком і людиною з гострим язиком. У 1938 році він провів рік у в'язниці за звинуваченням у шпигунстві та антирадянській діяльності (він брав участь у написанні листівки, що порівнювала сталінський режим із гітлерівським). Його врятувало лише втручання колеги Петра Капіци, який буквально «викупив» Ландау під особисту поруку, пояснивши кремлю, що без Дау фізика в СРСР зупиниться. 📉⛓️ Теорія щастя та особиста свобода Ландау намагався раціоналізувати навіть емоції. Він розробив «Теорію щастя», згідно з якою кожна людина зобов'язана бути щасливою, а складниками успіху є робота, кохання та спілкування. Він був прихильником «шлюбного контракту про ненапад», який дозволяв подружжю мати зв'язки на стороні. Цей радикальний для радянського часу лібертаріанство в особистому житті часто шокувало оточення більше, ніж його теорія фазових переходів. ⚖️💔 Об'єктивна складність генія Якщо дивитися критично, Ландау був людиною великого его. Він класифікував фізиків за логарифмічною шкалою (де Ньютон і Ейнштейн мали найвищий клас — 0.5, а сам він скромно відносив себе спочатку до класу 2.5, а згодом — до 1.5). Його іронія часто бувала болючою для колег, а його категоричність не залишала місця для дискусій. Проте після страшної автокатастрофи в 1962 році, коли весь науковий світ об'єднався для його порятунку, стало зрозуміло: Ландау — це не просто вчений, це інтелектуальне надбання людства. 🏎️🚑

#історія #постаті Джордж Гордон Байрон: Кульгавий Аполлон та професійний бунтівник. 22 січня 1788 року народився Лорд Байрон — людина, яка перетворила депресію, егоцентризм та політичний радикалізм на найдорожчий бренд Європи XIX століття. Він був першою справжньою «рок-зіркою» літератури: його обожнювали, проклинали, але читали абсолютно всі — від лондонських денді до українських інтелектуалів. 🎩🔥 «Байронічний герой»: Самотність як маніфест Байрон створив тип героя, який досі експлуатує Голлівуд: похмурий, розчарований у світі, з таємничим минулим і презирством до суспільних норм. Його «Паломництво Чайльд-Гарольда» стало біблією для тих, хто вважав за краще страждати на фоні мальовничих руїн, аніж займатися нудною політикою. Проте сам Байрон був значно складнішим за свій літературний образ. 🏚️🥀 Епатаж як спосіб виживання Його життя було ланцюгом скандалів, які сьогодні б підірвали всі соцмережі: Ексцентричність: У Кембриджі, де забороняли тримати собак, він оселився з ручним ведмедем, аргументуючи це тим, що в статуті про ведмедів нічого не сказано. 🐻 Спорт проти каліцтва: Маючи вроджену клишоногість, він став одним із найкращих плавців та боксерів свого часу. Перепливти Дарданелли? Легко, якщо треба довести щось світові. 🏊‍♂️ Політичний драйв: На відміну від багатьох колег по перу, він не лише писав про свободу, а й фінансував її. Свій статок і життя він віддав боротьбі за незалежність Греції від Османської імперії. ⚔️🇬🇷 Критичний погляд: Геній чи самозакоханий позер? Якщо відкинути романтичний флер, Байрон був людиною неймовірно важкого характеру. Його схильність до саморуйнування та безладних зв'язків робила нещасними всіх, хто був поруч (особливо дружину, Аннабеллу Мілбенк). Його іронія часто межувала з цинізмом. Проте саме ця внутрішня суперечність — між аристократичним снобізмом та щирим прагненням волі для пригнічених народів — зробила його постать магнетичною. 📉🤨 Байрон та Україна Він ніколи не був у наших краях, але його поема «Мазепа» зробила для популяризації українського питання в Європі більше, ніж десятки дипломатичних місій. Байронівський Мазепа — це не старий гетьман, а молодий козак, прикручений до спини дикого коня, що мчить крізь безкраї степи. Це був образ нестримної енергії, яка асоціювалася з Україною в уяві західного читача. 🏇🇺🇦