Я знав завжди, що на планеті снів,
Яку щоночі обживають душі,
Обов’язково є та смужка суші,
Куди іще мій дід водив синів.
Чи думав він, що згодом і онук
Туди ж протопче між зірок стежину,
Щоб мудрості роздмухати жарину,
Яку хтось ненароком вклав до рук.
Життя, немов запалений сірник,
До пальців догорить і обпікає.
Та в мене й нині сумніву немає –
То був нівроку щедрий чарівник.
Я знав завжди, що на планеті снів,
Яку щоночі обживають душі,
Обов’язково є та смужка суші,
Куди іще мій дід водив синів.
Чи думав він, що згодом і онук
Туди ж протопче між зірок стежину,
Щоб мудрості роздмухати жарину,
Яку хтось ненароком вклав до рук.
Життя, немов запалений сірник,
До пальців догорить і обпікає.
Та в мене й нині сумніву немає –
То був нівроку щедрий чарівник.
Українська
English
