Друзі було витрачено 19 тисяч гривень на закупівлю матеріалів для укріплення та облаштування позицій на східному напрямку. Хлопцям потрібні "очі" щоб бачити ворога вночі і вдень - наші збори тривають, доличайтесь. Донат і репост робить чудеса. PayPal [email protected] Рахунок у євро🇪🇺🇪🇺🇪🇺 PL19102010264086000020648837 Рахунок у злотих🇵🇱🇵🇱🇵🇱 PL17102010263947000020648839 Приватбанк: 5168745111258668 IBAN: UA923052990000026207743673341 https://next.privat24.ua/send/czhpg https://choko.link/taras_yarosh monobank: 5375411205154011 IBAN: UA883220010000026202335474676 https://send.monobank.ua/jar/3jDJbi56Rg Криптовалюта https://taras-yarosh.pay.whitepay.com Дружня банка https://send.monobank.ua/jar/9sJx5TCENa № картки банки 5375411216499751 Збір на fpv-bomber https://send.monobank.ua/jar/ZUoD5zfMG Номер картки банки 5375411219674343 IBAN: UA103220010000026206346207151

Листівка Українського Революційного Комітету з порівнянням політики царської та совєцької московії по відношенню до України.

https://youtu.be/kJPjAaUx90k?si=mvZmhYcF43MNrmwC

🇺🇦| Я шукаю натхнення. Але війна змінила мене. Назавжди #imagine #furry #fox #ukraine #anmeweg @anmeweg #furry_fox https://anmeweg.pp.ua

На каналі Geek Journal вийшло нове відео, у якому Тайлер Андерсон розповідає, чому називає Minecraft: Фільм ... найтупішим фільмом року. А ми ж нещодавно писали про його шалений касовий успіх в перший вікенд. Оце інтрига, еще ж? #Коло_Кіно #Прокіно

#книжковий_відгук #Лана_читає “Апельсин у калюжі” Людмила Баран Видавництво Віват З цією книгою мене звела доля (і подруга із книжкового клуба), і я читала її, здається, в найсприятливішому місці - в Іспанії. Це додало мульйон до атмосфери) Настя - успішна популярна блогерка з гарним життям та гарним хлопцем. Вона приїжджає до Іспанії на зйомку реклами соку і в перший же день на апельсиновій фермі знайомиться з Богданом. Він мешкає тут вже три роки і радий показати Насті краєвиди, познайомити з місцевою кухнею чи просто прогулятися. Казкова атмосфера надихнула Настю згадати про те, як їй колись подобалося малювати, тож вона знову поринає у творчість. Ця спокійна та в міру драматична історія показує, як важливо знайти те, що робить тебе щасливою, знайти свій шлях, зберегти людяність, розірвати токсичне коло і піти у шось нове (чи повернутися до забутого старого). Події тут відбуваються ще до війни і до ковіду, тож відчуття були незвичні. Напевно, це все тому, що оте минуле життя потроху забувається. Історія проста і реалістична через зрозумілі проблеми і нереалістична водночас. Але, мабуть, в цьому і є сенс feel good fiction - ти просто читаєш щось тепле і комфортне, таке, де героям все вдається, де ти відчуваєш… не знаю… якусь надію на краще, на те, що все можна змінити та вибратися з будь-якої ями. А ще я кайфувала від атмосфери та певної “причетності”. На 86 сторінці пішла в магазин і купила червоного вина та колу, шоб зробити коктейль “калімочо” (до речі, дуже специфічно). Посміялася над тим, що герой не сходів перетинати Європу автобусом, а сама їхала таким автобусом в Барселону 58 годин. Насолоджувалася описами страв, згадками чуррос, тапас і Гауді) Шкода, що нема поряд апельсинової ферми для максимального занурення, тільки пара мандаринових дерев))) Коротше, зараз для цієї книги був дуже вдалий час, тож я проковтнула її за пару вечорів, і вона залишила приємний апельсиновий післясмак.

https://www.youtube.com/live/u0U3Dr3xPiY?si=NY_4UprAil1hmKX6