#поезія
Так люблю…
Під сиворунну мряку дощову
Розсмакувати твій солодкий голос!..
І відпустити смутку тятиву –
Нехай летить печаль за видноколо.
І в погляді втопитися, немов
Камінчик у прозорому джерельці!
Хай будуть ніжність, музика й любов,
Нехай весна проклюнеться у серці
І зацвіте духмяно, як айва́,
Розкриливши п'янке пелю́стя травню.
Прислухайся, як дихає трава
В небесну гладь, так лагідно і плавно...
І як вібрують разом в унісон
Серцеві ритми, і думки, і мрії,
Як цей легкий травневий напівсон,
Мов легіт, обціловує нам вії...
Й дарма, що цвітом трусить без жалю
За вікнами такий невчасний вихор,
Ти просто знай, що я тебе люблю –
Так солодко, так лагідно, так тихо.
©️Наталя Данилюк
#поезія
Так люблю…
Під сиворунну мряку дощову
Розсмакувати твій солодкий голос!..
І відпустити смутку тятиву –
Нехай летить печаль за видноколо.
І в погляді втопитися, немов
Камінчик у прозорому джерельці!
Хай будуть ніжність, музика й любов,
Нехай весна проклюнеться у серці
І зацвіте духмяно, як айва́,
Розкриливши п'янке пелю́стя травню.
Прислухайся, як дихає трава
В небесну гладь, так лагідно і плавно...
І як вібрують разом в унісон
Серцеві ритми, і думки, і мрії,
Як цей легкий травневий напівсон,
Мов легіт, обціловує нам вії...
Й дарма, що цвітом трусить без жалю
За вікнами такий невчасний вихор,
Ти просто знай, що я тебе люблю –
Так солодко, так лагідно, так тихо.
©️Наталя Данилюк