Ніжна любов матері до своєї дитини у вечірній колисковій Промт до добірки зображень,виконаних у різних аі програмах A magical scene of maternal love in the style of fantasy illustration. A young woman with long golden hair, adorned with a wreath of wildflowers (red poppies, blue cornflowers, white daisies), tenderly embraces a small child. Both are dressed in traditional Slavic folk clothes with detailed embroidery. The woman wears a long blue dress with ornaments of snowflakes, geometric patterns, and floral motifs. The atmosphere is filled with warm light emanating from the mother and child, creating a glowing effect. They are surrounded by a starry night sky with swirls of light reminiscent of Van Gogh paintings and soft moon glints. Cushions with folk embroidery and patterns lie around, creating a cozy composition. Bright yellow sunflowers are scattered around, adding warm hues to the palette. The artistic style is magical realism with elements of Ukrainian folk painting, rich details, soft lighting, and a fairy-tale atmosphere. #штучнийінтелект #ші #ai #creativ #технології #магія #диво

Броварщина у скорботі. У російсько-Українській війні загинув Захисник України Віктор Фещенко. Загинув 07 вересня 2025 року в бою під час ракетно-мінометного обстрілу противником наших позицій поблизу населеного пункту Степне Сумської області. Прощання з Захисником відбудеться 12 вересня 2025 року: О 11:30 - біля дому (с. Плоске, вул. Київська, 8, Броварський р-н). О 12:00 - відспівування в церкві (с. Плоске, вул. Київська, 1). Прощання на алеї Слави (с. Плоске, вул. Незалежності, 1, Броварський р-н). Поховання відбудеться на Алеї Слави центрального кладовища, вул. Незалежності. Вічна пам'ять Герою України! #Бровари_Броварщина #Київщина #Бровари #Броварський_край @Brovaryregion #Brovary_news #Brovary_region #Brovary #герої_війни

Новий розділ вже на Аркуші. Усередині я одразу відчув запах тютюнового диму, що заполонив усе приміщення, і від цього в мене навіть трохи запаморочилося в голові. Більшість присутніх були, як мені здалося, моряками, і дрібними торговцями. Четверо чоловіків в брудному одязі вже досить перебрали та голосно сперечались через якусь дрібницю. Один з них, невисокий бородань намагався зав'язати бійку з товаришем. інші відвідувачі відпускали хтиві жарти на адресу пишногрудої офіціантки, яка ходила між столиками, спокусливо хитаючи сідницями. Якийсь нахаба спробував схопити її за талію, за що отримав важкий ляпас. При цьому з таці в неї полетіла склянка з якимось пійлом, і трохи мене забризкала. — Ой, пробачте! Вона кинула швидкий погляд на мене, легенько кусаючи губу від незручності. — Пусте! Ви мене майже не облили, — я знизав плечима, витираючи кілька крапель напою з рукава. — А от цього пройдисвіта дійсно слід провчити. — Ви праві, деякі відвідувачі просто нестерпні, — зітхнула вона, краєм ока зиркнувши на чолов'ягу, що отримав ляпаса. Той зле витріщився на мене, мов би зважуючи, чи варто встрягати в суперечку, але хитнувся й сперся на стіл. Випите робило свою справу. Раптом з іншого кінця таверни пролунало роздратоване: — Беатріс, трясця! Я отримаю нарешті свій ром? Це гримнув кремезний чолов'яга, з обвітреним лицем та величезними руками, що стискали кружку, ніби хотіли її розчавити. — Зараз принесу, Домінгуш! — роздратовано кинула вона, а потім тихо додала мені: — Сідайте он там, у кутку. Я розберуся з цим грубіяном і підійду. Я пройшов між столами, оминаючи п'яних задирак, і всівся за невеликий столик у затінку. Гасова лампа кидала тремтливе світло на дерев'яні стіни, але моє місце залишалося в пітьмі. Звідси було зручно спостерігати за всім, не привертаючи зайвої уваги. Невдовзі до мене підійшла Беатріс. Ще раз вибачившись, вона запропонувала перекусити. Я замовив юшку та трохи рому. Коли їжа з'явилася переді мною, я врешті зміг насолодитися вечерею. Домінгуш не вгавав. Він голосно обурювався, що дівчина базікає зі мною, а не обслуговує його. Відчувалось, що бажає від неї не лише напоїв. А Ігнасіо, той самий нахаба, що отримав ляпаса, п'яно мружив очі, задумуючи щось недобре. Завдяки Фернандо я непогано опанував шаблю, але застосовувати своє вміння без вагомої причини не хотілося. Я вже збирався покликати Беатріс, щоб розплатитися й залишити таверну, коли двері різко відчинилися. В зал увійшли двоє Попереду — високий чоловік із темним волоссям і гострими рисами обличчя, який рухався впевнено, мовби йому тут усе належало. Це був Лоренцо. Поруч з ним, ледве встигаючи за товаришем, шкандибав низькорослий бородатий товстун у брудному камзолі. Вони вибрали стіл неподалік від мене й замовили рому. Шум таверни не вщухав, але я напружив слух. Попри всю метушню, уривки їхньої розмови долітали до мене. Супутник Лоренцо, на прізвище Фонсека, виявився капітаном брига, що стояв у порту. Він не гребував контрабандою і работоргівлею, до того ж славився жорстокістю. Його матросам діставалося не менше за його рабів. Він, здавалося, отримував задоволення, коли особисто карав когось батогом. Читати далі за посиланням: https://arkush.net/book/18589 Приємного читання!!! #пірати #любовний_роман #історична_проза #Південна_Америка #XVII_століття #морські_битви #вітрильник #кохання #пригоди

Мінус 1180 окупантів, арта, РСЗВ та купа автотехніки 🚛🫡

І поки «срачі» щодо Всеукраїнського диктанту єдности «Треба жити» трохи вщухають… Маю вірш😉🫶 А треба жити. Всім нам треба жити. Життя іде — ні грама не стоїть… І кожним подихом щоранку дорожити, І дякувати Богу за цю мить. І бачити, яким буває небо, Які бувають гарні вечори, І що шепочуть над водою верби, І що підспівують їм юні явори. Бо треба жити. Всім нам треба жити. Серед новин і вічної зими… І як важливо душу не згубити У цих тенетах вражої пітьми. А треба жити… Хоч ламають крила, Хоч часом все буває шкереберть… Бо часто так, чекаючи на диво, Нас у буденності з’їдає круговерть. Бо треба жити, любі, треба жити — Радіти літній спеці і дощам, Кохати, вірити й Господа молити, Щоб силу дарував у штормі нам. Бо треба жити… Якось треба жити. Із першим проліском вдихати аромат, А ще — навчитися нікого не судити, Бо кожен має свій етап із втрат… © Аліна Войтенко І будемо жити - всупереч історії і заради тих, хто після нас говоритиме нашою мовою!🫂

#Житія_святих ΠΡΠ. ΠΕΛΑΓІЇ Згідно з переданням, Пелагія (2-457) була актрисою, танцівницею або повією в Антіохії, і вела розкішне та розпусне життя. За свою любов до прикрас вона отримала прізвисько Маргарита (перлина). Але почувши проповідь св. Нонна, розкаялася, навернулася у християнство, і вирішила покинути своє старе життя. Порадившись із Нонном, вона перевдяглася у чоловічий одяг, змінила ім'я на Пелагіус, і переїхала до Єрусалима, оселившись в печері на Оливній горі. Так вона прожила аж до смерті, прославившись своїми скромністю і благочестям. Навіть смерть прп. Пелагеї була спричинена її аскетичним способом життя, і лише під час підготовки тіла до захоронення було виявлено стать святого. Прп. Пелагія вважається одним з найбільш архетипічних прикладів святих жінок, що стали відомими у чоловічому образі. Деякі дослідники навіть вважали, що життєписи більшості таких святих були саме варіаціями біографії св. Пелагії. Зараз ця точка зору не вважається правильною. Історія життя прп. Пелагії відома з розповіді геліопольського диякона Якова. Св. прп. Пелагія вважається покровителькою актрис. З відривного календаря "З вірою в душі" за 8 жовтня. -----------

#ukrainian_music #українська_музика #що_послухати #для_настрою Skylerr & kavabanga Depo kolibri - Пам'ятай мене (2025) https://www.youtube.com/watch?v=oOjapkkxZeQ