https://youtu.be/rpJg6EiOazA?si=ObKWOZ2BnnERugW7

✈️❤️‍🔥 Штурмовик Су-25 знову в небі — тепер там два серця замість одного. Полковник Ігор Пархоменко повернувся у стрій, коли ворог забрав у нього сина.

Кому цікаві подорожі, звертайтесь до тур. компанії “Best-travel”: https://www.instagram.com/best.travel.ua

https://zaxid.net/andriy_malishko_biografiya_tsikavi_nevidomi_fakti_pro_poeta_avtor_pisni_pro_rushnik_n1620667

#Нині_святкуємо ΑΠΠ. ΠΕΤΡΑ Ι ΠΑΒΛΑ Нині вшановуються апп. Петро і Павло, найважливіші для християнства святі. Петро (?- бл. 67) — перший з апп., хто визнав Ісуса Христа Месією. Він очолив спільноту християн після Ісуса. Відомі 2 Соборних послання св. ап. Петра. У Другому посланні (бл. 67 р.) він пише про свою близьку смерть. За наказом римського імп. Нерона ап. Петра за проповідь християнства засудили до розп'яття. Вважаючи себе негідним прийняти таку саму мученицьку смерть, як і його Учитель, він просив, щоб його розіп'яли головою вниз, бажаючи навіть під час смерті схилити свою голову перед Богом. Павло (?- бл. 67) - колишній гонитель християн, який розкаявся та став палким проповідником християнства. Він написав 13 послань різним Церквам і багато подорожував, поширюючи вчення Христа. Повернувшись зі своєї третьої місіонерської подорожі до Єрусалима, ап. Павло був схоплений юдеями і як римський громадянин відправлений на суд до кесаря. У Римі ап. Павло допомагав ап. Петру просвіщати римлян світлом Христової віри, за що і був засуджений до смерті. Св. ап. Павлу відсікли голову мечем. Оскільки Петро був за професією рибалкою, подекуди він вшановувався на свято як покровитель рибалок. Обоє святі були страчені за свої переконання: Петра розіп'яли на хресті, а Павла обезголовили. Проте завдяки їм християнство продовжило поширюватися, тому Петро і Павло уособлюють неперервну Церкву. З відривного календаря "З вірою в душі" за 29 червня. -----------

#поезія Скажіть мені, а спогади лікують? Коли вони в Душі, як вічний біль... Ти їх ніколи більше не забудеш, не повернути час минулих днів. Вони як книга, що писала доля... Вони...ці спогади, історія буття... В одних сторінка кольорова, а в інших, лише ніч і темнота. В людині світ, він чорно - білий... За полосою - інша полоса... Хтось завжди в пошуку, він мріє, Хтось тихо в спогадах - згаса... Минуле вже не повернути ... Не пережити знову й поготів... Тих почуттів...любові...люті... І ненависті...й добрих слів... Все перемішано у світі... Дві протилежності ідуть... По паралелі, наче діти... За руки взявшись...так живуть... Галина Адамович