#поезія
Я їла хліб любові з родзинками печалі
І пила каву часу із цукром сподівань.
А наш садок чудовий покинутий здичавів,
Він щохвилини сухість на гілля надівав...
Ти їв хліби печалі з родзинками любові,
Пив каву сподівання, що час підсолодив,
І у садку ночами ти майже божеволів,
Але туди приносив краплини живоди.
І хоч садок здичавів, він дихає ще досі,
Йому лиш пару років, а буде ще мільярд,
Бо зберегти від смерті тобі його вдалося,
Той сад в твоєму серці, де досі квітну я.
Наталка Меленишин
#поезія
Я їла хліб любові з родзинками печалі
І пила каву часу із цукром сподівань.
А наш садок чудовий покинутий здичавів,
Він щохвилини сухість на гілля надівав...
Ти їв хліби печалі з родзинками любові,
Пив каву сподівання, що час підсолодив,
І у садку ночами ти майже божеволів,
Але туди приносив краплини живоди.
І хоч садок здичавів, він дихає ще досі,
Йому лиш пару років, а буде ще мільярд,
Бо зберегти від смерті тобі його вдалося,
Той сад в твоєму серці, де досі квітну я.
Наталка Меленишин
Українська
English
