#поезія
Надлишками ком після кожного слова –
Обурені кола в спокійній воді.
Увись випадковостей невипадкових
Злітають на хмарі примарні сліди.
Пояснення марні лягають на краплі,
Зриваються з неба кислотним дощем.
Живильним дощем, що пронизує раптом,
Бо краплями ллє капсульований щем.
Мішає свої оболонки з асфальтом,
Пропитує щебінь занадто глевкий.
Шепоче: «Впадати в каміння не варто,
Або водоспадами – до літаків».
Літак – він зі сталі, не з гравію точно,
Та ще й у віконцях – картини з чудес,
За певним маршрутом буває, де схоче,
А потім спочатку, а потім – в кінець.
Літає навколо землі чи то кулі,
Земної, не в скроню. У рідкісних снах
Надлишками слів, що у комах заснули,
Три крапки тримає летючий жебрак.
Оксана Мовчан
9.07.2025
#поезія
Надлишками ком після кожного слова –
Обурені кола в спокійній воді.
Увись випадковостей невипадкових
Злітають на хмарі примарні сліди.
Пояснення марні лягають на краплі,
Зриваються з неба кислотним дощем.
Живильним дощем, що пронизує раптом,
Бо краплями ллє капсульований щем.
Мішає свої оболонки з асфальтом,
Пропитує щебінь занадто глевкий.
Шепоче: «Впадати в каміння не варто,
Або водоспадами – до літаків».
Літак – він зі сталі, не з гравію точно,
Та ще й у віконцях – картини з чудес,
За певним маршрутом буває, де схоче,
А потім спочатку, а потім – в кінець.
Літає навколо землі чи то кулі,
Земної, не в скроню. У рідкісних снах
Надлишками слів, що у комах заснули,
Три крапки тримає летючий жебрак.
Оксана Мовчан
9.07.2025
Українська
English
