В СЕРЦІ ТИ ОДНА

Вкраїно люба, в серці ти одна,
Як світло в храмі, як молитва тиха,
Твоя́ доро́га вільна і сумна,
На кожнім кроці зазнає́ш ти ли́ха.

Ти – мати всіх, хто вірить і болить,
Хто не зламався, хоч земля трясла́ся,
І навіть птах, що в вирій відлетить,
Вертає там, де обійнять взяла́ся.

Ти так стоїш, мов вічності свіча,
У кожнім серці твій незгасний спомин,
Твоя́ любов торка мого́ плеча,
Що не зникає навіть серед гро́мів.

Ти – голос предків, що в степах бринів,
І сльо́зи тих, хто вірив у світання,
Ти – кожен крок, що волею жеврів,
І кожне слово – кузня і надба́ння.

Ти, наче зірка, що впаде з небес,
Щоб освітити шлях у темну днину.
Тернистий шлях із гідністю пройде́ш,
Хоч кров скропила кожную стежину.

Ти, наче осінь в золотім вінку,
Де кожен лист, як спогад про героїв,
Ти – в кожнім слові, в кожному рядку,
Що шепче серце у журбі й любові.

13.10.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1049673

БУЛО І БУДЕ
(Відповідь на коментар С. Терпеливець до вірша «ЗБЕРЕЖЕМО ПАМ’ЯТЬ І СВОБОДУ»)

В нас буде день не з криком, а й теплом,
Де діти знову бігатимуть в полі,
Де кожен дім наповниться добром,
А не тривогою, що б’є по волі.

І буде мова, як весняний спів,
І буде пісня, як молитва щира,
Бо ми – народ, що в бурях не зотлів,
Зберіг минуле наше, пам’ять й віру.

І буде світло, хоч були́ в пітьмі́,
Бо не згорить ніко́ли те, що в серці,
І буде мрія, так як буть весні,
Все буде чисте, мов вода в джерельці.

І буде слово, не зламать його,
Що не зламалось, хоч його глушили,
Пристали ми до берега свого́,
Не зрушили навіть коли нас били.

Бо ми – народ, що вміє берегти
Не тільки хліб, а й душу і надію,
І навіть в морі сліз і темноти
Ми не втопили віру нашу й мрію.

І буде сад, який посадим ми,
Крізь згарища ще проростуть в нім квіти,
І буде сміх, народжений дітьми́,
Й щасливими зростати будуть діти.

І буде хліб не з болю, а й з труда,
Що не зламався, хоч земля стогнала,
І буде МИР, і нас мине біда.
Ми молим, аби днина та настала.

Бо ми, як вітер, що немає меж,
Як пісня, що не вміє бути в клітці,
Ми ті, хто вірить навіть серед веж,
Ми – волелюбний нарід, українці.

11.10.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1049441

ЗБЕРЕЖЕМО ПАМ’ЯТЬ І СВОБОДУ

Та ми – не тінь, ми – голос поколінь,
Що крізь пожежі й попіл не зламались,
Ми ті – хто береже в серцях наш дзвін,
Які потвор у бурю не злякались.

Ми ті – хто вишиває кожен шрам,
На полотні – моли́тви і надії,
Хай світ здригнеться – мовим: «Не віддам
Ні мови, ні Вкраїни, ані мрії!»

Бо кожна рана, то не просто біль,
Це – пам’ять, що палає й не зникає,
І кожен крок, як виклик, як обстріл,
Та дух наш і в війну не помирає.

Ми – не мовчання, ми – вогонь в словах,
Що крізь століття палахтить і кличе,
Ми в кожній ніші, в кожних двох рядках,
Де мати плаче і волосся смиче.

Ми в кожній хмарі, що над степом йде,
В сльозі, що падає на чорноземи,
Нас не зламати, хоч вражина б’є,
Ми, як коріння, що тримає землю.

І хоч потвора нищить наші сни,
Ми збережем і пам’ять і свободу,
Бо в нас любов сильніша від війни́,
І віра є, мов джерело народу.

10.10.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1049323

БЕЗ УСЬОГО, ТА З НАДІЄЮ

Без світла знову ми, панове,
А дехто вже і без води,
Все зрозуміло, це не но́ве –
Потвора знов лишив сліди.

Лишив сліди свої́ нахабно,
А нам тепер із цим всім жить,
Сліди усі лишив масштабно.
Так може нелюд лиш чини́ть.

Його сліди усім нам знані,
Нови́х сьогодні він додав,
Та ми, вкраїнці, нездоланні.
Жахіть потвора зажадав.

Лиша нас нелюд без усьо́го,
Іде усюди без вагань,
Не відступа від плану сво́го,
Та й додає він нам страждань.

Благаєм в Бога порятунку,
Бо ворог всюди загляда,
Жахіття всі не на малюнку,
Це у житті таке бува.

Ще скільки будуть ті знущання?
Ще скільки буде цей терор?
Чому́ з життям у нас прощання?
Чому́ людський щоразу мор?

10.10.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1049394

СВІЧКИ

Свічки́, свічки́, та скільки вас ще буде?
Ще скільки вас прийде́ться запали́ть?
Палахкотіть ви взя́лися усюди,
Бо ворог інші вирішив гаси́ть.

Свічки́, свічки́, стає щораз вас більше,
Ви горите, а серце в нас болить,
Й чому́сь стає все гірше, гірше й гірше,
Бо кожен з них до старості мав жить.

Свічки́, свічки́, в вас полум’я яскраве,
Дивлю́сь на вас – в душі вогонь пала,
Лягли герої й не жадали слави –
Любов до України в них жила́.

Свічки́, свічки́, вас всюди додається,
Та полум’я не гріє, а й болить,
Героям довело́сь з життям проститься,
Й на землю кров, неначе воду лить.

Свічки́, свічки́, ви – пам’ять про героїв,
Нагадування кожному про них,
Нелічено позбирано набоїв,
Й наза́вжди голос кожного затих.

Свічки́, свічки́, та скільки вас ще буде?
Героїв скільки ве́рне на щиті?
Вас за героїв запалили люди,
Усі вони для нас тепер святі.

08.10.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1049742