ЗУПИНИ ЦЮ ВРАЖУ БИТВУ

Знов потвори гаратають.
Боже, вбережи!
Хай життя не забирають,
Нам допоможи!

Знову пекло в нас триває,
Знову в нас біда,
Скрізь потвора нас сягає,
Матінко свята.

Пекло, людоньки, в столиці,
Пекло… Все пала.
Гаратання, блискавиці
З вражого крила́.

Любий Боже, вбережи нас,
Відверни біду,
У молитві сво́ї ру́ки
Знову я зведу́.

Поможи нам пережити,
Не лишай в біді,
Бо усі ми хочем жити –
Це в нас на меті.

Гаратання не стихає,
Все в вогні пала,
Блискавиця небо крає,
Ко́гось досягла.

Любий Боже, вчуй молитву,
Нас врятуй, молю́,
Зупини цю вражу битву
У мої́м краю́.

12.10.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1070376

ЗАХІД РАДИТЬ РАДУ

Ще одна тривожна ніч,
Людоньки позаду.
Знову є цікава річ –
Захід радить раду.

Знову є цікава річ:
Після споглядання
Стало лізти зі всібіч
До них хвилювання.

Стало лізти зі всібіч
Хвилювання, друзі.
Ангел наших торкав пліч –
А вони у тузі.

Ангел наших торкав пліч,
Бо була́ атака.
Не змикали ми ж бо віч –
У них думка всяка.

Не змикали ми ж бо віч,
Бо в нас гаратали.
В нас була́ тривожна ніч ,
Вони – споглядали.

В нас була́ тривожна ніч,
Що уже минула.
Захід далі стояв пріч…
Біда не заснула.

11.10.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026

СВІТОВА МАНЕРА

Знов ударів завдає
Ворог по столиці –
Скрізь заграва постає,
В небі – блискавиці.

Скрізь заграва постає.
Небо аж палає.
Світ не бачить? Так вдає
І спостерігає.

Світ не бачить? Так вдає
Буцім – небайду́же.
Цим нам болю додає –
А болить нас дуже.

Цим нам болю додає,
Рана більш ятри́ться.
Чи від цьо́го виграє́?
Буде дальш диви́ться?

Чи від цьо́го виграє́?
Що від цьо́го має?
Дозвіл цим він подає,
А той – не вгаває.

Дозвіл цим він подає
Нашим воріженькам.
Час все гірший настає
І палає ненька.

Час все гірший настає,
А світ споглядає,
Як наш нарід крівцю ллє
І їх захищає.

12.10.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1070348

ВІДБІЙ

Да́ли, людоньки, відбій,
Да́ли, слава Богу.
Аби забув вбивця-гній
Та й до нас дорогу.

Аби забув вбивця-гній
Сво́ю забаганку.
Щоб це сталося мерщій:
Щоб сконав до ранку.

Щоб це сталося мерщій
Й ворога не стало.
Аби не брав в жодну з мрій
Від війни кресало.

Аби не брав в жодну з мрій
Плани той убивця,
Замість безлічі затій
Щоб з життям простився.

Замість безлічі затій
Щоб у вічність канув,
Взяв з собою намір свій
Й більш на світ не глянув.

Взяв з собою намір свій,
Взяв усю тривогу.
Щоб війні дали́ відбій,
Мир – нам й перемогу.

11.10.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026

ДИВИТЬСЯ Й НЕ ЧУЄ

Знову в вибухах столиця,
Знов вогонь вирує,
Світ продовжує диви́ться
Й зовсім нас не чує.

Світ продовжує диви́ться
Й далі споглядати.
Та коли остепени́ться
Й буде рятувати?

То ж коли остепени́ться
І почне діяння?
Можем життя залишитись
Через їх мовчання.

Можем життя залишитись
Через їх байдужість.
Стурбованість, що вдається
Не поможе, друже.

Стурбованість, що вдається,
Нікому не треба –
В допомозі всій реальній
Є у нас потреба.

В допомозі всій реальній,
Щоб війну скінчити.
В якій формі ідеальній
Світ нам ще просити?

В якій формі ідеальній
Просити спільноту,
Аби доля не зіграла
Нам останню ноту?

11.10.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1070293

ЩОБ СМЕРТЬ ВІЙНИ НАМ НЕ ДИВИЛАСЬ В ВІЧІ

Щоб ми світились щастям кожну мить,
Хай сльо́зи тільки радості в нас ллються,
Нехай душа ніко́ли не болить
Й щасливі миті за́вжди додаються.

Щоб звістка всім нам радісна прийшла,
Щоб нам про перемогу сповістили,
Аби біда нас більше не знайшла,
Під мирним небом щоб ми за́вжди жили.

Щоб ми не чули, що кого́сь везуть,
Що знову на щиті хтось повертає,
Хай миті втіхи назавжди́ прийду́ть,
Хай ненька у крові́ не потопає.

Щоб ми не знали горя і біди́,
Щоб ми не знали, що таке розпука,
Аби застили вражі всі сліди
І нас минала з рідними розлука.

Щоб ми не чули більш сирен виття,
Щоб ми не чули ту страшну тривогу,
Щоб нам Госпо́дь усім беріг життя –
За це усе щораз в молитві Богу.

Щоб не вмирали діти і батьки,
Щоб ворог не гасив життєві свічі,
Щоб заросли для ворога стежки́,
Щоб смерть війни нам не дивилась в вічі.

Щоб повернулись всі живі з війни,
Каліками щоб не робив убивця,
Щоб всі знайшлися до́ньки і сини,
Щоб більш не проливалась наша крівця.

10.10.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1070291

ПРО ЯКУ ЛЮБОВ?

То ж про яку любов до України
Беру́ться говорити саме ті,
Із чиїх вуст не лине солов'їна
Й не линула ніко́ли у житті.

То ж про яку любов до краю цьо́го
Розповідають там, за парканом?
А що вони ж бо знають з то́го всьо́го?
Чи бачать, як йде ворог напролом?

Чи там за парканом так потерпають
Щоразу від ворожих всіх атак?
Чи там вони, як ми тут, добре знають
Про дії терористів-посіпак?

Та головне – на мові ані слова,
Ні слова калинової із вуст.
Чи їм смердить ця мова калинова,
Що ллють ворожу все життя, як муст?

Такі, на жаль – і там, і в Україна,
Що солов'їна їм є ніпощо́,
Та про любов ворожою все лине.
То та любов яка ж бо і про що?

Як можна про любов ту говорити
До неньки на ворожім ЯЗИКУ?
Ним можна неньку тільки очорнити,
А не торожить про любов палку́.

Бо мова й Україна – нероздільні,
За мову й неньку го́лови кладуть,
Та зізнання́ ворожою суцільні,
Й ніяк у мізки цьо́го не вкладуть.

І далі на ворожій про Вкраїну,
І далі на ворожій про любов.
Коли ж ворожа з мізків люду згине,
Немов роса, і не пове́рне знов?

10.10.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1070270

ТРИВОГА, ВРАЖИНА І ЗАХІД

Ось знову тривога звучить
І тишу вона розриває,
Та світу воно не болить,
Тому він лишень споглядає.

Та світу воно не болить,
Жахіття для них незнайомі…
Ми хочемо вижити й жить
В своє́му вкраїнському домі.

Ми хочемо вижити й жить,
І далі що буде – не знаєм,
Щоразу тривога звучить,
В ту мить ми усі потерпаєм.

Щоразу тривога звучить,
Про лихо вона сповіщає.
Убивче сміття знов летить,
А Захід прильоти вивчає.

Убивче сміття знов летить,
Та Захід не хоче збагнути:
Якщо він війну не приспить,
То їй на землі їхній бути.

Якщо він війну не приспить
І буде на щось ще чекати,
Вражину не треба просить –
Сама завітає до хати.

Вражину не треба просить,
Вони ж бо – непрохані гості.
Захочуть тоді вони жить,
Та можуть збирати лиш кості.

12.10.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1070402

ВОВЧІ ПЛАНИ

Горять будинки, все палає,
І плавиться від жару сталь.
І дим густий все накриває.
А в душах – страх, і біль, й печаль.

Горять будівлі, школи, ха́ти,
І чорний попіл – замість мрій.
Летять ударів завдавати,
І не один, а й ці́лий рій.

І знову плани у них вовчі,
І знову бреше їхній цар.
А світ все дивиться, та мовчки,
На весь убивчий цей кошмар.

«Усе за планом!» — знову чути,
Та план давно уже в багні.
Бо можна правду загорнути,
Та не сховати злочин… ні!

Зробив в нас згарище і пустки,
Скрізь попіл, кров, сліди біди.
Ще й пов'язав нам чорні ху́стки
І кров пролив замість води.

Та не мовчить сама руїна,
Вона ввібрала в пам'ять все.
І кожна скривджена людина
Свій біль роками пронесе.

І знову бункер, знов промови,
І знову вигаданий рай.
А понад нами – чорні сови,
І знову чути: «Убивай!»

Не бачить він людського болю,
Не чує крику матерів.
Для нього кров – частина «волі»…
Цілком убивця озвірів.

13.10.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1070397

ЛЕТИТЬ

Летять ракети-поторочі,
Несуть біду і, звісно, смерть.
Горять будинки серед ночі,
І чорний дим, неначе твердь.

Летять бляшанки понад нами,
Лунають вибухи страшні,
Летять з болючими слідами
І вісті чуємо сумні.

Летять, мов зграя чорних круків,
Несуть загрозу і біду.
Лишають смерть у вирі звуків,
І кров, і попіл на сліду.

Летять бляшанки із болота,
І небо крається від них.
За ними – смерть, журба, скорбота,
І чорний слід доріг страшних.

Летять смертельні вражі кварти,
З зарядом вбивчим на крилі,
На жаль, як бачим – це не жарти,
Стирають все з лиця землі.

Летить убивча вража сила,
Одна за одною летить,
Артіль убивчу в нас відкрила,
Й ніхто не взявсь її закрить.

12.10.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026