• Є два типи людей:
    ті, у кого «футболок вже достатньо»,
    і ті, хто знову відкрив FATLINE 😍

    Бо складно пройти повз футболки, коли знайшов ідеальний склад, бездоганну посадку під свій тип фігури, можливість кастомізації, свій розмір і сервіс, який закохує!

    Забирай улюблену і не забудь обрати для подружки! Більше футболок - більше знижка!✨

    Час оновлювати гардероб💅🏻
    FATLINE – футболки, які не хочеться залишати в шафі.

    ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЯ ТА ОТРИМАЙТЕ БОНУС - 50 ГРН Реєструйтеся, щоб отримати знижку на своє замовлення https://www.fatline.com.ua/#64494

    #ДрукНаОдязі #ОдягЗПринтом #ФутболкаЗПринтом #СтвориСвійДизайн #ПатриотичнийОдяг #УкраїнськийБренд #ПринтНаЗамовлення #ШопінгОнлайн #ДрукНаОдязі #УкраїнськийШопінг #СвійДизайн #ЗамовОнлайн #Одяг #Футболка #подарунок #шопінг #покупки #купити #купую #торгівля #магазин #шопоголік #онлайншопинг
    Є два типи людей: ті, у кого «футболок вже достатньо», і ті, хто знову відкрив FATLINE 😍 Бо складно пройти повз футболки, коли знайшов ідеальний склад, бездоганну посадку під свій тип фігури, можливість кастомізації, свій розмір і сервіс, який закохує! Забирай улюблену і не забудь обрати для подружки! Більше футболок - більше знижка!✨ Час оновлювати гардероб💅🏻 FATLINE – футболки, які не хочеться залишати в шафі. ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЯ ТА ОТРИМАЙТЕ БОНУС - 50 ГРН Реєструйтеся, щоб отримати знижку на своє замовлення https://www.fatline.com.ua/#64494 #ДрукНаОдязі #ОдягЗПринтом #ФутболкаЗПринтом #СтвориСвійДизайн #ПатриотичнийОдяг #УкраїнськийБренд #ПринтНаЗамовлення #ШопінгОнлайн #ДрукНаОдязі #УкраїнськийШопінг #СвійДизайн #ЗамовОнлайн #Одяг #Футболка #подарунок #шопінг #покупки #купити #купую #торгівля #магазин #шопоголік #онлайншопинг
    1Kпереглядів 7Відтворень
  • https://www.youtube.com/live/nqIFwYITaW4?si=ZICsHLS3ww8ZeYZp
    https://www.youtube.com/live/nqIFwYITaW4?si=ZICsHLS3ww8ZeYZp
    87переглядів
  • https://www.youtube.com/live/P0TTt9IVBrQ?si=2HVlb8uVO1scZXpq
    https://www.youtube.com/live/P0TTt9IVBrQ?si=2HVlb8uVO1scZXpq
    82переглядів
  • https://www.youtube.com/live/TcrGqLhrCw0?si=vZ9IO7AtfidM9_jY
    https://www.youtube.com/live/TcrGqLhrCw0?si=vZ9IO7AtfidM9_jY
    77переглядів
  • СИЛА ПРЕДКІВ

    Нехай із вуст не ллється муст,
    Із вуст хай лине солов’їна,
    Бо та ворожа, наче дуст,
    Живе хай вічно Україна.

    Нехай в серцях плекаєм цвіт
    Своєї рідної розмови,
    Щоб чув і знав далекий світ
    Мелодію святого сло́ва.

    Це – наш собор, наш оберіг,
    В ній – сила предків, воля роду,
    Вона – врожай усіх доріг
    І – гордість вільного народу.

    Вона – і лагідність пісень,
    І – криця в гарті, бо у битві,
    Що крізь вогонь у но́вий день
    Веде нас впевнено в молитві.

    Це – мова воїнів й звитяг,
    Що не дадуть себе скорити,
    Вона в шоло́мах і в серцях,
    За неї кров’ю часто вмиті.

    В ній вишиваний наш вівтар,
    В ній – дух козацький, вільний, дужий,
    Бо в мові – наш безцінний дар,
    Герой до неї небайдужий.

    Ми розіб’ємо пута зла,
    Зітремо все з доріг тернистих,
    Хай мова птахом все зліта,
    В небесний простір, мирний чистий.

    Це – наш поріг, це – наш редут,
    І перемога наша буде,
    Та й мову знищить не дадуть,
    За неї гинуть наші люди.

    Майбутнє нації і міць
    У кожнім звуці, в кожнім слові,
    Пред ворогом не впа́дем ниць,
    Бо мова в нас с нас стоїть в основі.

    То ж хай дзвенить, мов чистий спів,
    Державна мова щира й гожа,
    Щоб ворог лютий онімів,
    Бо правда в ній і сила Божа.

    23.02.2026 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
    ID: 1062563


    СИЛА ПРЕДКІВ Нехай із вуст не ллється муст, Із вуст хай лине солов’їна, Бо та ворожа, наче дуст, Живе хай вічно Україна. Нехай в серцях плекаєм цвіт Своєї рідної розмови, Щоб чув і знав далекий світ Мелодію святого сло́ва. Це – наш собор, наш оберіг, В ній – сила предків, воля роду, Вона – врожай усіх доріг І – гордість вільного народу. Вона – і лагідність пісень, І – криця в гарті, бо у битві, Що крізь вогонь у но́вий день Веде нас впевнено в молитві. Це – мова воїнів й звитяг, Що не дадуть себе скорити, Вона в шоло́мах і в серцях, За неї кров’ю часто вмиті. В ній вишиваний наш вівтар, В ній – дух козацький, вільний, дужий, Бо в мові – наш безцінний дар, Герой до неї небайдужий. Ми розіб’ємо пута зла, Зітремо все з доріг тернистих, Хай мова птахом все зліта, В небесний простір, мирний чистий. Це – наш поріг, це – наш редут, І перемога наша буде, Та й мову знищить не дадуть, За неї гинуть наші люди. Майбутнє нації і міць У кожнім звуці, в кожнім слові, Пред ворогом не впа́дем ниць, Бо мова в нас с нас стоїть в основі. То ж хай дзвенить, мов чистий спів, Державна мова щира й гожа, Щоб ворог лютий онімів, Бо правда в ній і сила Божа. 23.02.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026 ID: 1062563
    443переглядів
  • https://youtu.be/dshFUqEokw0?si=VJawPOVmdNjLwFVH
    https://youtu.be/dshFUqEokw0?si=VJawPOVmdNjLwFVH
    74переглядів
  • https://youtu.be/oMUosoxet4A?si=Kn8_5FY34izz-42y
    https://youtu.be/oMUosoxet4A?si=Kn8_5FY34izz-42y
    72переглядів
  • ЧОТИРИ… ДВАНАДЦЯТЬ…ВІЙНА

    Повномасштабне вторгнення, війна,
    Роки́ ідуть, та рана кровоточить,
    Воює в Україні сатана...
    То ж хто й який кінець вже напророчить?

    Чотири ро́ки пекло це трива,
    Чотири ро́ки у вогні палаєм,
    Чотири ро́ки крівцю пролива,
    Чотири ро́ки спо́кою не маєм.

    А загалом уже дванадцять літ,
    Як цви́нтарі могилами рясніють,
    Як в нас ляга в могили кращий цвіт,
    Як в нас щодня... щодня у нас німіють.

    Щодня німіють від страшних новин,
    Коли, мов скло, розбита в нас надія,
    Коли вмирає батько, доня, син
    Й навколо пекло – ворога затія.

    Кричать від горя вдови і батьки,
    Молитва в небо відчаєм злітає,
    Вбивають долі вибухи різкі,
    Вціліле серце кожна звістка крає.

    Але в руїнах б'ється дух живий,
    Життя крізь чорний попіл проростає,
    Іде на вбивцю воїн молодий.
    Та ката ж бо ніщо не зупиняє.

    То де ж той день, щоб згинув ворог-кат
    Й розвіяв вітер попіл і тумани,
    Щоб повернувсь додому син і брат,
    Щоб не ятрились більше наші рани?

    Хоч ми — як скеля, ми — як дикий вир,
    І ми несе́мо хрест до перемоги,
    Та га́сить сві́чі той потвора-звір,
    Й роки́ не схо́дить з нашої дороги.

    24.02.2026 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
    ID: 1057954
    ЧОТИРИ… ДВАНАДЦЯТЬ…ВІЙНА Повномасштабне вторгнення, війна, Роки́ ідуть, та рана кровоточить, Воює в Україні сатана... То ж хто й який кінець вже напророчить? Чотири ро́ки пекло це трива, Чотири ро́ки у вогні палаєм, Чотири ро́ки крівцю пролива, Чотири ро́ки спо́кою не маєм. А загалом уже дванадцять літ, Як цви́нтарі могилами рясніють, Як в нас ляга в могили кращий цвіт, Як в нас щодня... щодня у нас німіють. Щодня німіють від страшних новин, Коли, мов скло, розбита в нас надія, Коли вмирає батько, доня, син Й навколо пекло – ворога затія. Кричать від горя вдови і батьки, Молитва в небо відчаєм злітає, Вбивають долі вибухи різкі, Вціліле серце кожна звістка крає. Але в руїнах б'ється дух живий, Життя крізь чорний попіл проростає, Іде на вбивцю воїн молодий. Та ката ж бо ніщо не зупиняє. То де ж той день, щоб згинув ворог-кат Й розвіяв вітер попіл і тумани, Щоб повернувсь додому син і брат, Щоб не ятрились більше наші рани? Хоч ми — як скеля, ми — як дикий вир, І ми несе́мо хрест до перемоги, Та га́сить сві́чі той потвора-звір, Й роки́ не схо́дить з нашої дороги. 24.02.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026 ID: 1057954
    344переглядів

  • У ЛОНІ СМЕРТІ

    У лоні смерті точаться бої́,
    Його приніс нам ворог з оркостану,
    Давно там не шумлять уже гаї́...
    Моли́тви я молить не перестану.

    Герої наші — стомлені, та б'ють,
    Щоб вирвати життя з пазу́рів ночі,
    За кожен метр святу ціну дають,
    Де смерть їм заглядає просто в очі.

    Хай небо береже усіх бійців,
    Що край тримають наш над краєм прірви,
    Не змовкне від́голос страшних часів,
    Народ наш ворог з коренем не вирве.

    Там, де вогонь засліплює зірки́,
    Гартується незламна наша воля,
    Крізь попіл і розбиті сторінки́
    Знов пишеться нова вкраїнська доля.

    Нехай же кожен постріл і удар
    Наблизить день омріяної тиші,
    Щоб зник нарешті цей страшний кошмар,
    І МИР запанував у рідній ніші.

    Залізна віра в серці проросте,
    Освітить сонце МИРУ степ широкий,
    Зерно свободи — чисте і святе —
    До ПЕРЕМОГИ йдем рішучим кроком.

    Впаде́ пітьма́, розвіється туман,
    Настане час для правди і відплати,
    Заго́їться на тілі кожна з ран,
    Бо віру й волю в нас не відібрати.

    Розквітне знов калина під вікном,
    Всміхне́ться рідна мати посивіла,
    Зігріє дім нас лагідним теплом,
    Бо правда в нас, і в ній — велика сила.

    Замайорить наш прапор в висоті,
    Де вільний вітер розганяє хмари,
    Скінча́ться дні ці чорні непрості,
    Бо не здолають нас війна і чвари.

    Пове́рнуться додому із війни,
    Родина стріне й затишок оселі,
    Бо честі й слави гідні всі вони,
    Хай кроки їхні стануть знов веселі.

    Батьки обі́ймуть сина чи доньку́,
    Впаде́ сльоза щаслива на долоні,
    В боях пізнали доленьку гірку
    І витримали пекло у полоні.

    Карбуйм в пам'ять імена святі́,
    Щоб діти знали, як дала́сь свобода,
    Бо і в страшнім буремному житті
    Живе незламний дух свого́ народу.

    Ми відбудуєм спільний світлий храм,
    Майбутнє мирне будемо творити,
    На зло усім запеклим ворогам
    У вільній Україні будем жити!

    13.03.2026 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
    ID: 1059009
    У ЛОНІ СМЕРТІ У лоні смерті точаться бої́, Його приніс нам ворог з оркостану, Давно там не шумлять уже гаї́... Моли́тви я молить не перестану. Герої наші — стомлені, та б'ють, Щоб вирвати життя з пазу́рів ночі, За кожен метр святу ціну дають, Де смерть їм заглядає просто в очі. Хай небо береже усіх бійців, Що край тримають наш над краєм прірви, Не змовкне від́голос страшних часів, Народ наш ворог з коренем не вирве. Там, де вогонь засліплює зірки́, Гартується незламна наша воля, Крізь попіл і розбиті сторінки́ Знов пишеться нова вкраїнська доля. Нехай же кожен постріл і удар Наблизить день омріяної тиші, Щоб зник нарешті цей страшний кошмар, І МИР запанував у рідній ніші. Залізна віра в серці проросте, Освітить сонце МИРУ степ широкий, Зерно свободи — чисте і святе — До ПЕРЕМОГИ йдем рішучим кроком. Впаде́ пітьма́, розвіється туман, Настане час для правди і відплати, Заго́їться на тілі кожна з ран, Бо віру й волю в нас не відібрати. Розквітне знов калина під вікном, Всміхне́ться рідна мати посивіла, Зігріє дім нас лагідним теплом, Бо правда в нас, і в ній — велика сила. Замайорить наш прапор в висоті, Де вільний вітер розганяє хмари, Скінча́ться дні ці чорні непрості, Бо не здолають нас війна і чвари. Пове́рнуться додому із війни, Родина стріне й затишок оселі, Бо честі й слави гідні всі вони, Хай кроки їхні стануть знов веселі. Батьки обі́ймуть сина чи доньку́, Впаде́ сльоза щаслива на долоні, В боях пізнали доленьку гірку І витримали пекло у полоні. Карбуйм в пам'ять імена святі́, Щоб діти знали, як дала́сь свобода, Бо і в страшнім буремному житті Живе незламний дух свого́ народу. Ми відбудуєм спільний світлий храм, Майбутнє мирне будемо творити, На зло усім запеклим ворогам У вільній Україні будем жити! 13.03.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026 ID: 1059009
    1Kпереглядів
  • СПОДІВАЄМОСЬ, ТАРАСЕ
    (Відповідь на «ЗАПОВІТ» Т.Г.Шевченка)

    Поховали батька сло́ва
    В рідній Україні,
    На горі Чернечій чує
    Співи солов’їні.

    Там лани широкополі,
    І Дніпро, і кручі
    Добре видно, добре чути,
    Як ревів ревучий.

    А тепер лиш стогне сивий,
    Бо неньку катують,
    Дав вказівку юродивий
    І її шматують.

    Несе Дніпро з України
    У синєє море
    Кров ворожу… Скрізь руїни,
    Могили і горе.

    А ми молимось до Бога,
    Захисту благаєм,
    Що почує – ми надію
    Лиш на нього маєм.

    Поховали і повстали,
    І рвемо кайдани,
    Ллється крівця на землицю,
    Скрізь суцільні рани.

    Незлим словом, наш Кобзарю,
    Тебе поминаєм,
    За Вкраїну й солов’їну
    В могили лягаєм.

    Сподіваємось, Тарасе,
    Що мине це лихо,
    Буде наша ПЕРЕМОГА,
    Буде у нас тихо.

    18.03.2026 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
    ID: 1059323



    СПОДІВАЄМОСЬ, ТАРАСЕ (Відповідь на «ЗАПОВІТ» Т.Г.Шевченка) Поховали батька сло́ва В рідній Україні, На горі Чернечій чує Співи солов’їні. Там лани широкополі, І Дніпро, і кручі Добре видно, добре чути, Як ревів ревучий. А тепер лиш стогне сивий, Бо неньку катують, Дав вказівку юродивий І її шматують. Несе Дніпро з України У синєє море Кров ворожу… Скрізь руїни, Могили і горе. А ми молимось до Бога, Захисту благаєм, Що почує – ми надію Лиш на нього маєм. Поховали і повстали, І рвемо кайдани, Ллється крівця на землицю, Скрізь суцільні рани. Незлим словом, наш Кобзарю, Тебе поминаєм, За Вкраїну й солов’їну В могили лягаєм. Сподіваємось, Тарасе, Що мине це лихо, Буде наша ПЕРЕМОГА, Буде у нас тихо. 18.03.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026 ID: 1059323
    1
    251переглядів