🔊 Вмикайте "Out of Dawn" і дозвольте собі загубитися в музиці, яка ніби з іншого світу! Поєднання ретро-впливів та сучасного звучання створює неповторну атмосферу. Пісня ідеально підходить для медитації або просто для того, щоб відключитися від буденності та насолодитися якісною музикою.

#Коло_Музики

🌸 Пісня "Квітну з тобою" від чарівної Krutь — це справжня ода коханню та гармонії! Її мелодія ніжно огортає, а слова проникають прямо в серце, змушуючи відчувати щастя та радість. Цей трек, наче теплий весняний день, наповнює кожну мить світлом і теплом.

#Коло_Музики #українське

Вітаємо, друзі! Сьогодні у нас довгий, але дуже важливий пост. На цій інформації базується дуже багато наступних кроків до усвідомленого та щасливого життя. Тому радимо сфокусуватись та уважно прочитати до кінця 🤓

Отже, перший крок до усвідомленості - це ВИЙТИ ЗІ СТАНУ ЖЕРТВИ. Це поняття походить з моделі стосунків, відомої як трикутник Карпмана - психологічної та соціальної моделі взаємодії між людьми, розробленої Стівеном Карпманом у 1968 році на основі концепцій транзакційного аналізу.

Трикутник Карпмана демонструє, як люди часто застрягають у повторюваних, непродуктивних взаємодіях, які підтримують негативні емоційні стани. Він складається з трьох ролей:
- Жертва: "Мені так погано, я нічого не можу зробити"
- Переслідувач: "Це все твоя вина!"
- Рятівник: "Я мушу тебе врятувати"

Ці ролі постійно змінюють одна одну в замкненому циклі, допоки хтось не вирветься з нього.
Роль жертви є найдеструктивнішою, оскільки в цьому стані людина:
- відмовляється від особистої відповідальності,
- вважає себе безпорадною перед зовнішніми обставинами,
- очікує, що хтось інший вирішить її проблеми,
- постійно шукає виправдання своїм невдачам.

Допоки ми залишаємося в ролі жертви та бігаємо трикутником, ми не можемо повноцінно керувати своїм життям та розвиватися як особистості.

Давайте розглянемо, як це працює на життєвих ситуаціях

👫 У СТОСУНКАХ:
Марія і Петро - подружжя.

Початкова ситуація:
Марія (Жертва): "Петро ніколи не допомагає вдома, я так втомилася Петро (Переслідувач) -> "Ти завжди скаржишся, нічого тобі не подобається" -> Олена (подруга Марії, Рятівник): "Бідолашна, давай я тобі допоможу з прибиранням"

Зміна ролей:
Марія стає Переслідувачем: "Ти, Олено, завжди лізеш у чужі справи!" -> Олена стає Жертвою: "Я лише хотіла допомогти, а ти на мене кричиш" -> Петро стає Рятівником: "Олено, не звертай уваги, Марія просто втомилася"


👩‍💻В РОБОТІ:
Команда розробників працює над проєктом.

Початкова ситуація:
Анна (розробник, Жертва): "Цей проект занадто складний, я не впораюся" -> Борис (менеджер, Переслідувач): "Ви повинні працювати швидше, ми зриваємо терміни" -> Віктор (технічний лідер, Рятівник): "Не хвилюйся, Анно, я допоможу тобі з кодом"

Зміна ролей:
Анна стає Переслідувачем: "Віктор, твій код лише все ускладнив!" -> Віктор стає Жертвою: "Я лише намагався допомогти, а тепер всі на мене нападають" -> Борис стає Рятівником: "Давайте я перерозподілю завдання, щоб зменшити навантаження"


📛 Як вийти з трикутника:
-Усвідомлення: визнайте, яку роль ви граєте в цій динаміці.
-Відповідальність: прийміть відповідальність за свої дії та емоції.
-Здорова комунікація: висловлюйте свої потреби та почуття прямо, без звинувачень.
-Встановлення меж: навчіться казати "ні" і поважати межі інших.
-Емпатія: спробуйте зрозуміти перспективу інших, не беручи на себе їхні проблеми.

#всенсі #ноудрама #психотерапія

Окей, народ, Дедпул на зв’язку! Приготуйтеся до справжньої української нецензурної подорожі. Отже, ось вам 15 перлів. Готові? Погнали!

🖤 Висерки, йдіть до біса! — для всіх, хто вам докучає.
❤️ Ідіть у сраку! — коли не хочеш бачити чи чути певних осіб.
🖤 Напийся з гівна юшки! — класичне побажання «всього найкращого».
❤️ Насеру твоїй матері! — вишуканий спосіб показати, наскільки ти незадоволений.
🖤 Ми вас відфайдолимо! — коли хочеш когось залякати покаранням статтєвим актом.
❤️ Заший ротяку по саму сраку! — епічний варіант, щоб змусити когось заткнутись.
🖤 Бодай би-м тя мати була радше на кропиву висцяла, ніж мала-м тя нещастя породити! — прокльон для тих, хто взагалі не мав би народитися.
❤️ В сраці більше розуму маю, ніж ти в голові — груба зневага, але з певним шармом.
🖤 Відкрив рота як шпак сраку — коли хтось ляпає дурниці.
❤️ Не бзди! — простий спосіб сказати: "Припини брехати".
🖤 Зарікалася свиня гівно їсти, біжить — аж дві лежить! — про тих, хто знову робить ті ж самі помилки.
❤️ От бздюха/бздюх — недостойна, низька людина.
🖤 Не виродок, а викидень — ще один спосіб показати крайнє презирство.
❤️ Вкурвлювати — роздратувати до білого каління.
🖤 Насрав у торбу та й ся гонорує — коли хтось хвалиться дрібницею.

Пам’ятайте, друзі, використовуйте ці перлини мудро і відповідально. І не забувайте, хто ваш улюблений персонаж коміксів! 😉

#fan_art #українське

Чудова стаття про видатних акторок Голівуду, впевнена, ви не знаєте цих фактів.

Відкриттям для мене стала Геді Ламар, надихнувшись її біографію вже переглянула один з її фільмів і можу сміливо порадити - "Леді в тропіках" 1939 року.

https://www.nine.com.ua/uk/blog/post/zhinky-iaki-zminyly-khid-istorii

🔊Жадан і Собаки завжди відрізняються своєю чесністю та гострими текстами, і "Виживи" – не виняток. Вмикайте пісню на повну і відчуйте потужний заряд енергії та мотивації! Діліться своїми враженнями та підтримуйте наших музикантів! ✊❤️

#Коло_Музики #українське

🌌 Ви вже слухали епічну "High Hopes" від легендарного Pink Floyd? Ця пісня переносить слухачів у незабутню подорож, викликаючи сильні емоції та глибокі роздуми.

🔊 Пориньте в глибини "High Hopes" і відчуйте, як музика Pink Floyd відкриває нові горизонти вашої свідомості. 🚀✨

#Коло_Музики

Як ми на нуль потрапили.

Про всяк наголошу, що я не дуже пам‘ятаю де ставив підписи, тому будь-які збіги з реальними персонажами це виключно збіги. Численні: то було не так від моїх побратимів тому доказ. Ну, це ми прояснили.

Я промовчу про той факт, що ТРО в принципі не мали попадати на фронт. Промовчу бо львівське тро (63-64 батальйон) кинули з автоматами на танки. Товариш казав, що дехто був без броні і касок. Результат прогнозований.

Я промовчу, бо війна. Промовчу до кінця війни. Бо повернувся живий і відносно здоровий.

Говоритиму потім.

Приїхали ми в Орестопіль на третю лінію. Поки доїхали – наші посунули орків на 30км і лінія переїхала. Перед тим правда казали: один з нашої бригади вирішив висунути голову з окопу глянути на вибух від снаряду.

Так ту голову і відірвало.

Ну так ось: приїхали ми копати на третю лінію, а то вже не третя і ми не на фронті. По тобі вже не летить, тому ти спостерігаєш за градами, піонами, касетними і фосфором. Воно здалеку виглядає, як феєрверк. Міг би й переплутати. Але то все було здалеку.

Тож, мабуть, (я припускаю, а не стверджую) в погоні за орденами командування вирішило послати нас на першу лінію на підсилення. А раптом приїдемо, а перша лінія перетвориться на третю. Гляди проканає.

Не проканало.

На зборах я випадково покурив на ящику з гранатами, і також дізнався, що наступ в Гуляйполі провалився. Орки розвалили частину зсу перед нами. Казали десять танків наших поклали.

І ми, доблесна перша рота опиняємось за кілька км від орків. З автоматами і чотирма гранатометниками на всю роту. А напрям рахується танконебезпечний.

Протитанкові гранати в тебе є. Одноразові мухи в тебе є. Але є нюанс. Муха летить на 400 метрів. Гранату треба кидати на танк в безпосередній близкості. А от танк тебе розвалює з кількох кілометрів.

Ну та вже. Попали то попали. Почали швидко збирати на тепловізори. Перший день сиділи в гаражах, де колись тримали трактори. Прибігає Генерал (позивний такий у сержанта):

— Розвідка доповіла, що зараз будуть гради.

Діватись нема куди, окопи не вириті, бо не було часу. Сидимо в гаражах слухаємо. Падало за нами. Падало ближче. Падало по 128-ій бригаді позаду. Але ми того не знали, бо падало ближче.

Фурик заліз десь під стару сівалку і копав саперною лопаткою, як по книжці. Тобто лежачи і з під себе. Казав потім: що з кожним прильотом сил в нього лише додавалось. Я потім дивився на ту яму. Як пивниця.

Мішель плювався, якого хера ми з автоматами без нічого важкого.

Сергій спав.

Толік казав, що все буде добре.

Я ржав зі свого майбутнього кума і вмовляв переспати з нашою медичкою, бо та кинула на нього оком. Казав, якщо погодиться, то по нас не прилетить.

— То все на благо взводу, — переконував.

Майбутній кум не переконувався. Звісно, його впертість похитувалась від того, як снаряди прилітали все ближче. Але він встояв. Обстріл таки зарано закінчився.

В Гуляйполі за нами стояли чорні дими. А ми раділи, бо розвідка спрацювала. То потім я дізнався, що коли бригада чи батальйон переїжджає на нове місце, ворожа артилерія шле привітальне бомбардування.

Майбутній кум теж вирішив пожартувати і в нічний наряд він поліз корчами. Я подумав, що його силует то вороже дрг. Він нехотячи підіграв і діалог був такий.

— Стій, хто йде?!

— Я.

— Хто я?!

— Я це я.

І пішов ближче. Як виявилось, патрон в патронник досилається за долі секунди і майбутній кум вперше стикнувся з тим, що йому в обличчя дивиться дуло зарядженого Ак-74 89-го року випуску.

Заради збережння лиця куму я перефразую наш настпний діалог.

— Гиря (то позивний у мене), ти, чорт забирай, зовсім очманів?!

— Ще раз питаю, хто, трясця, я?!

— Кум твій, нахолєру, майбутній.

Колись він з цього сміятиметься. Мабуть.

Ще раз нас привітали вночі. То я дізнався, коли Сергій прибіг з наряду і розповів про обстріл по нас. Перед тим він пірнув до Фурика в пивницю і виявилось, що там де вміщається один – спокійно влізають двоє.

Зранку розглядав уламки. Але свій перший обстріл я проспав. Навіть не чув. І розумію, що я не один такий, бо втрат не було. Плювала наша перша рота на обстріл. От так от.

Далі буде…