АГНІПАТ: ОРИГІНАЛ ТА РИМЕЙК
Фільм 2012 року "Аґніпат" (Вогненний шлях) був для продюсера Карана Джохара дуже особистим проектом. У 1990 році його батько, Яш Джохар, випустив фільм з такою самою назвою і, власне, таким самим сюжетом.
Фільм схвально прийняла критика, але в прокаті він провалився. Яш Джохар не витримав цього стресу і невдовзі помер. Така ото історія.
Якщо ви зберетеся з духом подивитись оригінал (він є на Ютубі як з англійськими субтитрами, так і в огидній російській озвучці), ви зрозумієте, чому він провалився. Власне, ви зрозумієте все про кризу 90-х років у бхаратському кіно.
Якщо порівняти цей фільм з "Занджіром", то ми побачимо, що кінематографічна мова в ньому не змінилася. Фільми 1973 та 1990 року виглядають майже однаково, хіба що Амітабх Баччан постарів, і вже ніяк не тягне на 28 років, які начебто виповнилися його персонажеві.
“Аґніпат” 1990 року — це той випадок, коли міцний сюжет було зіпсовано неадекватним виконанням майже на всіх рівнях. Навіть Амітабх Баччан, Рохіні Хаттанґаді та Мітхун Чакраборті нічого не рятують, бо в них максимально крінжові репліки, та й діють вони за сценарієм, як ідіоти. Наприклад, в одній сцені вороженьки розстрілюють машину головного героя, якого грає Баччан. Але в нього самого вони при цьому не влучають. Замість того, щоб радіти своєму щастю і вшиватися, цей йовбак вилазить з машини і кричить: “Чого ви стріляєте в машину, жалюгідні боягузи? Стріляйте в мене!” Вгадайте, що трапляється далі? Правильно вгадали. Якби не придуркуватий Крішнан, якого грає Мітхун Чакраборті, це було б дуже коротке кіно.
До того ж, фільм ще на момент створення застарів морально. Це треба буквально розуміти: мораль кіна виглядала неприйнятною навіть для 1990 року, а Бхарат 1990 року був ще проблемніший в цьому плані, ніж зараз. Наприклад, батько головного героя, вчитель Дінанат Чаван, не виглядає не те щоб високоморальною, а й навіть ментально здоровою людиною. Він дріб'язковий прискіпливий бундючний праведник, і коли односельці забивають його насмерть, особисто я відчувала не співчуття, а зловтіху: от дядько просив і напросився. Коли Чаван входить у конфлікт з місцевим кримінальним лордом Канчею, абсолютно зрозуміло, чому село встало на бік Канчі: праведний Дінанат всіх заманав.
Причому видно, що сценарист реально намагається показати діда хорошою людиною, але в нього самого такі кострубаті уявлення про те, що таке "хороша людина", що виходить самий крінж. Наприклад, Дінанат хоче відшмагати свою маленьку дочку за те, що вона не вивчила уроків, і тут вступається його старший син Віджай, майбутній головний герой: відшмагай мене, тату, я приймаю її покарання на себе! І дядько розчулюється в шмарклі: синку, ти хочеш іти вогненним шляхом, як мило! Ей, дядьку, а у вас вмикається вапще опція НЕ БИТИ ДІТЕЙ?!!
І майже весь фільм так: герої роблять те, що, на думку автора, має характеризувати їх як хороших людей, але характеризує як мудил. Воно, на перший погляд, начебто й органічно, бо кіно ж таки про гангстерів, але за ідеєю, ми маємо співчувати тому ж Віджаєві, який став гангстером не заради наживи, а щоб помститися за батька. Але не виходить. Віджай виглядає повним неадекватом, його мати — ханжею, його сестра — тупою писюхою, Крішнан — повним придурком.
На додачу, Амітабх Баччан в цьому фільмі вирішив надихнутися образом Тоні Монтани у втіленні Аль Пачіно, і це додає фільмові 100 балів крінжа додатково. Плюс 10 балів за те, що Баччан там схожий на Фрунзіка Мкртчяна.
https://youtu.be/hMt_VO6edRs
АГНІПАТ: ОРИГІНАЛ ТА РИМЕЙК
Фільм 2012 року "Аґніпат" (Вогненний шлях) був для продюсера Карана Джохара дуже особистим проектом. У 1990 році його батько, Яш Джохар, випустив фільм з такою самою назвою і, власне, таким самим сюжетом.
Фільм схвально прийняла критика, але в прокаті він провалився. Яш Джохар не витримав цього стресу і невдовзі помер. Така ото історія.
Якщо ви зберетеся з духом подивитись оригінал (він є на Ютубі як з англійськими субтитрами, так і в огидній російській озвучці), ви зрозумієте, чому він провалився. Власне, ви зрозумієте все про кризу 90-х років у бхаратському кіно.
Якщо порівняти цей фільм з "Занджіром", то ми побачимо, що кінематографічна мова в ньому не змінилася. Фільми 1973 та 1990 року виглядають майже однаково, хіба що Амітабх Баччан постарів, і вже ніяк не тягне на 28 років, які начебто виповнилися його персонажеві.
“Аґніпат” 1990 року — це той випадок, коли міцний сюжет було зіпсовано неадекватним виконанням майже на всіх рівнях. Навіть Амітабх Баччан, Рохіні Хаттанґаді та Мітхун Чакраборті нічого не рятують, бо в них максимально крінжові репліки, та й діють вони за сценарієм, як ідіоти. Наприклад, в одній сцені вороженьки розстрілюють машину головного героя, якого грає Баччан. Але в нього самого вони при цьому не влучають. Замість того, щоб радіти своєму щастю і вшиватися, цей йовбак вилазить з машини і кричить: “Чого ви стріляєте в машину, жалюгідні боягузи? Стріляйте в мене!” Вгадайте, що трапляється далі? Правильно вгадали. Якби не придуркуватий Крішнан, якого грає Мітхун Чакраборті, це було б дуже коротке кіно.
До того ж, фільм ще на момент створення застарів морально. Це треба буквально розуміти: мораль кіна виглядала неприйнятною навіть для 1990 року, а Бхарат 1990 року був ще проблемніший в цьому плані, ніж зараз. Наприклад, батько головного героя, вчитель Дінанат Чаван, не виглядає не те щоб високоморальною, а й навіть ментально здоровою людиною. Він дріб'язковий прискіпливий бундючний праведник, і коли односельці забивають його насмерть, особисто я відчувала не співчуття, а зловтіху: от дядько просив і напросився. Коли Чаван входить у конфлікт з місцевим кримінальним лордом Канчею, абсолютно зрозуміло, чому село встало на бік Канчі: праведний Дінанат всіх заманав.
Причому видно, що сценарист реально намагається показати діда хорошою людиною, але в нього самого такі кострубаті уявлення про те, що таке "хороша людина", що виходить самий крінж. Наприклад, Дінанат хоче відшмагати свою маленьку дочку за те, що вона не вивчила уроків, і тут вступається його старший син Віджай, майбутній головний герой: відшмагай мене, тату, я приймаю її покарання на себе! І дядько розчулюється в шмарклі: синку, ти хочеш іти вогненним шляхом, як мило! Ей, дядьку, а у вас вмикається вапще опція НЕ БИТИ ДІТЕЙ?!!
І майже весь фільм так: герої роблять те, що, на думку автора, має характеризувати їх як хороших людей, але характеризує як мудил. Воно, на перший погляд, начебто й органічно, бо кіно ж таки про гангстерів, але за ідеєю, ми маємо співчувати тому ж Віджаєві, який став гангстером не заради наживи, а щоб помститися за батька. Але не виходить. Віджай виглядає повним неадекватом, його мати — ханжею, його сестра — тупою писюхою, Крішнан — повним придурком.
На додачу, Амітабх Баччан в цьому фільмі вирішив надихнутися образом Тоні Монтани у втіленні Аль Пачіно, і це додає фільмові 100 балів крінжа додатково. Плюс 10 балів за те, що Баччан там схожий на Фрунзіка Мкртчяна.
https://youtu.be/hMt_VO6edRs
Українська
English
