Українські війська звільнили приблизно 440 кв. км на межі Дніпропетровської та Запорізької областей, проте ситуація на ділянці залишається динамічною, тому говорити про остаточне звільнення зарано Про це розповів "Телеграфу" військово-політичний оглядач Олександр Коваленко. Ключовим пунктом російської оборони він називає село Березове. Також під контролем окупантів можуть залишатися Тернове, Новомиколаївка, частково Вороне та Январське, а на межі областей — Маліївка. Більшість із цих населених пунктів — невеликі та сильно зруйновані. Експерт зазначає: якщо Березове буде повністю зачищене, то повне звільнення Дніпропетровської області може стати лише питанням часу. Операція триває, а детальніші дані з’являтимуться поступово. ⚔️ #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news

Чоловічий светр з круглим вирізом на весну та осінь – повсякденний легкий пуловер для щоденного носіння Чоловічий топ з круглим вирізом GENIO LAMODE на весну/осінь, модний однотонний універсальний пуловер для універсального стилю 👉 Посилання на товар: https://temu.to/k/euoi0eejo30 🎉 Ціна купона 11.07$ ⚠️ Знижка може змінюватися, будь ласка, зверніться до відображення на сторінці. ⭐️ Отримайте пакет купонів вартістю 100$ у додатку Temu!🛍 Натисніть 👇👇👇 https://temu.to/k/upwafgxyfdz Ще один сюрприз для вас! Натисніть, щоб заробити гроші разом зі мною https://temu.to/k/ek0tfo9a7rz! Подарунок для нового користувача $5 #мода #стиль #одяг #тренди #моднийобраз #жіночаодежа #украінськамода #Мода2025 #подарунок #хобі #шопінг #покупки #купити #купую #торгівля #магазин #шопоголік #онлайншопинг #товар #модель #мужчина

https://www.youtube.com/live/vKK2FajFiis?si=RFk45qKazLdbdgyt

#дати #свята 11 березня щороку відзначається Міжнародний день сантехніка, також відомий як World Plumbing Day. Це міжнародне свято, започатковане у 2010 році Всесвітньою радою сантехніків(World Plumbing Council, WPC) — організацією, яка об'єднує представників сантехнічної галузі з понад 30 країн світу. Мета дня — привернути увагу суспільства до критичної ролі сантехніки в сучасному житті. Якісні системи водопостачання, каналізації, опалення та вентиляції безпосередньо впливають на громадське здоров'я, запобігають поширенню хвороб, забезпечують гігієну та сприяють сталому розвитку. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), доступ до чистої води та безпечної санітарії досі залишається проблемою для мільярдів людей: близько 2 мільярдів не мають безпечної питної води, а відсутність належної каналізації спричиняє сотні тисяч смертей щороку, переважно серед дітей. Свято підкреслює, що сантехніка — це не лише "ремонт труб", а глобальна мережа фахівців, стандартів і технологій, яка з'єднує людей з здоров'ям, безпекою та можливостями. Тема 2026 року — **"Plumbing Connects the World"** ("Сантехніка з'єднує світ"), що акцентує на тому, як професіонали галузі створюють єдину систему, яка об'єднує країни та континенти. Щороку 11 березня проводяться семінари, конкурси (наприклад, на найкращий постер), освітні заходи, виставки, акції "Go Blue for Plumbing" (одягайте синє та діліться фото), щоб підвищити престиж професії та привернути молодь до навчання в цій сфері. У багатьох країнах сантехнічні асоціації організовують відкриті дні, майстер-класи та нагородження кращих майстрів.

#дати #свята 11 березня в православному церковному календарі (за новоюліанським стилем, який використовує Православна Церква України) відзначається день пам’яті святителя Софронія, патріарха Єрусалимського (бл. 560–638 рр.), а також преподобного Софронія, затворника Києво-Печерського (XIII ст.). Саме тому в українській традиції цей день часто називають Днем пам’яті Софроніїв — двох святих з однаковим ім'ям, пов'язаних з важливою духовною спадщиною. Святитель Софроній, патріарх Єрусалимський — один з видатних отців Церкви VII століття. Народився близько 560 року в Дамаску (Сирія), здобув блискучу освіту, за що отримав прізвисько "Софроній Софіст" (тобто мудрець, знавець). У молодості разом з другом Іоаном Мосхом (автором "Лимонаря", або "Луга духовного") вів аскетичне життя: спочатку в монастирях Палестини, потім у Єгипті, а згодом у Римі та Константинополі через переслідування персів і арабів. У 634 році Софроній був обраний патріархом Єрусалимським. Він став рішучим захисником православного вчення проти єресі монофелітства (вчення про одну волю в Христі), яке тоді підтримували імператор Іраклій та патріарх Сергій Константинопольський. Софроній скликав помісний собор у Єрусалимі, де засудив єресь, і розіслав соборне послання до інших Церков — цей документ став важливим для VI Вселенського собору (680–681 рр.), який остаточно засудив монофелітство. Софроній також відомий як гімнограф: він склав канони (трипіснці) на Великий піст, які й досі входять до Тріоді Постної, а також житіє святої Марії Єгипетської, яке читається у четвер 5-го тижня Великого посту. У 637–638 рр., під час арабського завоювання, патріарх особисто зустрічав халіфа Омара в Єрусалимі, намагаючись захистити християнські святині. Помер 11 березня 638 року, за переказами, від горя через падіння міста та неможливість відсвяткувати Різдво у Вифлеємі. Преподобний Софроній, затворник Києво-Печерський — інший святий, якого згадують того ж дня. Він жив у XIII столітті, був ченцем Києво-Печерської лаври, подвизався в Дальніх печерах як затворник. Відомий суворим аскетизмом: щодня читав увесь Псалтир, проводив життя в молитві, пості та мовчанні. За подвиги сподобився чути ангельський спів. Його мощі перебувають у Дальніх печерах Лаври. У цей день віряни моляться про зміцнення віри, захист від єресей та помилок, про духовну мудрість і стійкість у випробуваннях — як у житті патріарха Софронія, так і в подвигах печерського затворника.

#дати #свята 11 березня у Литві відзначається як День відновлення незалежності Литви (литовською: Lietuvos nepriklausomybės atkūrimo diena) — одне з найважливіших національних свят країни. Цей день присвячений історичній події 1990 року, коли Литва стала першою радянською республікою, яка офіційно проголосила вихід зі складу СРСР та відновлення своєї незалежності. 11 березня 1990 року Верховна Рада Литовської РСР (яка невдовзі стала Верховною Радою — Відновним Сеймом Республіки Литва), на чолі з рухом «Саюдіс» та головою Вітаутасом Ландсбергісом, одноголосно (124 голоси «за», 0 «проти», 6 утрималися) ухвалила Акт про відновлення незалежної держави Литви (Aktas dėl Lietuvos nepriklausomos valstybės atstatymo). Документ проголошував: «Виконання суверенних повноважень держави Литви, припинене чужинськими силами в 1940 році, відновлюється, і відтепер Литва знову є незалежною державою». Акт підкреслював юридичну спадкоємність з міжвоєнною Литовською Республікою (незалежність якої була проголошена 16 лютого 1918 року та втрачена через радянську окупацію 1940 року). Було відновлено дію Конституції 1938 року, змінено назву держави на Литовська Республіка, затверджено національний герб Вітіс та піднято триколірний прапор у залі парламенту (о 18:08 замість герба Литовської РСР). О 22:44 після голосування Вітаутас Ландсбергіс оголосив: Литва — вільна держава. Це стало початком «співочої революції» в Балтійських країнах. Литва зіткнулася з жорсткою реакцією Москви: економічна блокада, штурм Вільнюської телевежі 13 січня 1991 року (14 загиблих), спроби силового повернення. Але саме сміливий крок Литви 11 березня 1990 року прискорив розпад СРСР і надихнув інші республіки (Латвію, Естонію, Україну тощо) на подібні рішення. Повне міжнародне визнання незалежності Литви відбулося після серпневих подій 1991 року. З 1991 року 11 березня — офіційне державне свято та вихідний день у Литві (з 1996 року за законом). Традиційно проводяться урочисті засідання Сейму в історичній Залі Акту 11 березня, підняття прапора, концерти, марші з факелами, молодіжні акції, виставки. У містах майорять національні прапори, люди згадують підписантів Акту та захисників свободи. Цей день має особливе значення для України: Литва була першою, хто показав, що радянська система не вічна, і її досвід боротьби за незалежність став прикладом для багатьох пострадянських народів.

#дати 11 березня щороку відзначається як Європейський день пам’яті жертв тероризму (European Remembrance Day for Victims of Terrorism). Ця дата була офіційно встановлена Європейським Парламентом та Радою ЄС у 2004 році безпосередньо після серії терористичних атак у Мадриді того ж дня. У резолюції Європарламенту від 11 березня 2004 року запропоновано обрати саме 11 березня як день вшанування пам’яті всіх жертв тероризму в Європі та світі, а також солідарності з постраждалими та їхніми родинами. Теракт у Мадриді 11 березня 2004 року став приводом для започаткування свята: вранці в чотирьох приміських електропоїздах на станціях Аточа, Ель-Посо-дель-Тіо-Раймундо, Санта-Еухенія та біля вулиці Тельєс у Мадриді пролунали 10 потужних вибухів. Загинуло 191 людина (включаючи двох громадян України), понад 2000 отримали поранення різного ступеня тяжкості. Атаки здійснили ісламістські терористи, пов'язані з «Аль-Каїдою», як помста за участь Іспанії у війні в Іраку. Це був один з наймасштабніших терактів в історії Європи після Другої світової війни. З того часу 11 березня став щорічним днем пам’яті не лише мадридських жертв, а й усіх, хто постраждав від тероризму в ЄС та за його межами: від атак у Лондоні (2005), Норвегії (2011), Парижі (2015), Брюсселі (2016), Ніцці (2016), Барселоні (2017) та багатьох інших. За даними ЄС, з 2004 року в Європі від тероризму загинуло близько 700 людей, тисячі поранені або втратили близьких. У цей день проводяться: офіційні церемонії в Брюсселі (за участю Єврокомісії, Європарламенту, часто з комісаром з внутрішніх справ), заходи в Мадриді (у парку Ретіро біля «Лісу пам’яті»), меморіальні події в країнах-членах ЄС: хвилини мовчання, запалення свічок, покладання квітів, концерти, виставки, освітні заходи про протидію радикалізації, підтримку жертв та сім’ям, заклики до солідарності, боротьби з екстремізмом та захисту прав людини. У 2026 році подія відбувається в Брюсселі (співорганізація з Бельгією) і присвячена 10-річчю терактів у Брюсселі 22 березня 2016 року (32 загиблих). День підкреслює, що тероризм — спільна загроза, а пам’ять про жертв — ключ до єдності та запобігання новим актам насильства. В Україні цей день також відзначають громадські організації, правозахисники та політики, нагадуючи про жертви російського терору (включаючи обстріли цивільних об’єктів, що класифікуються як тероризм).

#історія #постаті Василь Сімович: Людина, яка навчила українців розмовляти за правилами (і не тільки). Коли ми говоримо про «будівничих нації», зазвичай уявляємо гетьманів із шаблями або поетів із трагічними очима. Проте справжня незалежність починається з коми, правильно вжитого відмінка та усвідомлення того, що твоя мова — це не «діалект околиці», а виточена інтелектуальна зброя. 11 березня 1880 року народився Василь Сімович — людина, чиє життя було присвячене саме цій делікатній місії. 🖋️📜 Буковина, Прага та «Граматика» на руїнах імперій Сімович не просто вивчав мову — він її систематизував у часи, коли світ тріщав по швах. Його «Граматика української мови», видана у 1918 році, стала справжнім бестселером. Уявіть: навколо вирує Перша світова, розпадаються імперії, а Сімович спокійно пояснює, як правильно вживати кличний відмінок. Пріоритети здорової людини, чи не так? 🧐🎓 Його діяльність була справжнім мостом між Галичиною, Буковиною та Наддніпрянщиною. Він розумів: якщо ми не випрацюємо єдиний стандарт, нас розтягнуть по фонетичних квартирах. Василь Сімович став одним із тих, хто заклав фундамент сучасної літературної мови, відсікаючи зайві нашарування, якими так щедро намагалася «обдарувати» нас сусідня росія. 🚫🇷🇺 Не лише філологія, а й культурний менеджмент Якби у 1920-х існував LinkedIn, профіль Сімовича виглядав би приголомшливо: * Голова товариства «Просвіта»: займався масовою освітою, коли це ще не було мейнстримом. * Професор у Празі: викладав в Українському високому педагогічному інституті, готуючи кадри для майбутньої держави. * Редактор наукових видань: тримав інтелектуальний рівень української еміграції на європейській висоті. * Упорядник «Кобзаря»: зробив шедевр Шевченка доступним і текстологічно вивіреним для нових поколінь. 📖✨ Скептицизм як чеснота Сімович був відомий своєю прискіпливістю. Він не терпів дилетантства та «шароварщини» в науці. Його праці — це не просто перелік правил, а глибоке філософське осмислення того, як слово формує реальність. Він критикував спроби москви уніфікувати українську мову під імперські лекала, за що, звісно, не був там у фаворі. Але хіба справжній інтелектуал може прагнути схвалення від деспотії? 🎭🤨 Чому це важливо сьогодні? Сьогодні, коли ми знову відвойовуємо свій мовний простір, постать Сімовича нагадує: мова — це не лише засіб комунікації, це кордон. І цей кордон має бути чітким, аргументованим і захищеним фаховими знаннями. Василь Сімович довів, що філолог може бути таким же воїном, як і солдат у траншеї. Тільки його зброя — словник, а поле битви — свідомість нації. 🛡️🇺🇦

🖤КУПУЙТЕ ЗАРАЗ!!! В СЕЗОН БУДЕ ДОРОЖЧЕ!!! 🏷️1650 грн ✅✅✅ ✔️ Доставка 1-2 дні ✅ ✔️Замовляйте НП по передоплаті та сплачуйте після примірки✅ ✔️Не забудьте підписатися на мене, щоб не пропустити новинки сезону ✅ Неймовірно красиві босоніжки у широкій палітрі кольорів 😍 Якісна еко шкіра та зручний невисокий каблучок. Ми обожнюємо взуття, що поєднує у собі стиль та зручність. Пасуватимуть під будь-який образ. Арт. 5782 - чорна шкіра Арт. 5783 - чорна замша Арт. 5784 - шоколад шкіра Арт. 5785 - шоколад замша Арт. 5786 - теплий беж Арт. 5787 - холодний беж Арт. 5788 - білий Якісна еко шкіра/замша Фабричний Китай Підбор 8 см Розмірна сітка: 36-23.5 37-24 38-24.5 39-25 40-25.5 🥰 ПІДПИСУЙТЕСЬ ✅✅✅

#історія #постаті Астор П’яццолла: Революціонер, який навчив танго думати 🇦🇷🎻 Якщо ви думаєте, що танго — це лише троянда в зубах і пристрасні погляди в задимленому кабаре, то Астор П’яццолла, який народився 11 березня 1921 року, з вами б категорично не погодився. Він зробив із танго те, що Бах зробив із церковною музикою: вивів його з танцполів у філармонії. Музичний «терорист» Буенос-Айреса П’яццолла не просто грав на бандонеоні (це такий складний родич акордеона, що дихає, як жива істота). Він створив Tango Nuevo — стиль, що поєднав аргентинську пристрасть із джазовими імпровізаціями та класичною складністю Стравінського. 🎷🎹 У рідній Аргентині його спочатку... ненавиділи. Консерватори називали його «вбивцею танго» і навіть погрожували розправою за те, що він посмів змінити традиційний ритм 2/4. На що Астор спокійно відповідав: «Танго — це музика, яку можна слухати, а не лише танцювати». Справжній бунтівник, який знав ціну своїй партитурі. 🤨🔥 Від бідних кварталів Нью-Йорка до світової слави Життя П’яццолли саме нагадувало складну мелодію: * Дитинство в Нью-Йорку: де він бився на вулицях і одночасно вчився грати Баха. * Паризька наука: видатна Надя Буланже (вчителька ледь не всіх геніїв XX століття) сказала йому: «Асторе, твоя класична музика непогана, але справжній П’яццолла — ось тут, у танго». Це змінило все. 🇫🇷✨ * Libertango: цей твір став символом свободи. Його назва — поєднання слів Libertad (свобода) та Tango. Це маніфест людини, яка не боїться ламати рамки. 💃🔓 Чому він актуальний? Музика П’яццолли — це інтелектуальна еротика. Вона трагічна, іронічна і неймовірно технічна. Він довів, що народний інструмент може звучати як цілий оркестр, а «низький» жанр може стати високим мистецтвом, якщо в нього вкласти достатньо скепсису до правил і любові до гармонії. 🎶🖤 Сьогодні його грають усі: від вуличних музикантів до зірок світової класики рівня Йо-Йо Ма. Бо геніальність — це коли твою музику впізнають за першим же вдихом міхів бандонеона. https://youtu.be/P3Sfv-Uyzc0?si=sEKv7-SdHzb0wOo7