#поезія Осінь приходить у душу тихенько. На пальчиках. Так, ніби злодюжка якась... Десь у середині серпня, коли сонце славно припікає, а по обіді блаженно ніжить , пестить, заколисує... І ти геть її не згадуєш. Ще не час Не та пора. Та вона вже тут. Сидить під старим горіхом на дитячій гойдалці, колихаєтья... Смакує чорні ожини твого занедбаного саду. Лащиться рудим кошам попід ногами. Стишує спеку. Малює перші жовтаві прожилки на лапатому листі тополі. І ти навіть не встигаєш осягнути всім своїм єством простоти її хитрого задуму, як опиняєшся в заручниках. Вона стає володаркою твоєї душі. Ще в серпні... Коли все довкола зелене, погідне та пахуче. Заходить без запрошень. Лишається надовго. Пробуджує нові чуття та емоції. І ти піддаєшся на її умови. Впокорюєшся... Заварюєш липовий чай у глиняному кухлику, чекаєш кислих ранетів, аби скуштувати шматочок шарлотки з корицею. Споглядаєш як жовтіє сад і коротшають дні. Чекаєш затяжних дощів у обіймах сивої мряки. Збираєш кольорове листя, брунатні каштани, пізню малину та клаптики літніх спогадів... І вже не хочеш її відпускати. Вона стає рідною. Вона стає частиною тебе. Чи ти стаєш її клаптиком... Людмила Галінська

Ювелірні вироби

Сину, я не завжди кажу це в голос , але кожного дня думаю про це... Як же мені пощастило, що Ти - мій син. Ти виріс-і став чоловіком, але для мене ти завжди будеш тим хлопчиком якого я тримала за руку, а тепер тримаю- у серці. Коли тобі радісно - я щаслива. Коли тобі важко- я молюся. Знай, щоб не сталося- я завжди поруч. Без зайвих слів, просто поруч . Люблю тебе. Твоя мама.

Наступний розділ Скарбів Мігеля Барбадоського, вже на Аркуші: Так гуляючи між рядами, я настільки захопився цим різнобарвним хаосом, що ледь не зіткнувся з літньою сеньйорою в довгій темній спідниці. Вона несла важкий кошик, і кілька фруктів ледь не випали з нього, коли я раптово зупинився. — Вибачте, я не зачепив вас? — поспіхом запитав я, сподіваючись, що вона не почне сварку. — Ні, все добре, — спокійно відповіла жінка уважно мене роздивляючись. — Зачекай! Чи не ти гостював у нас разом із товаришем? Я здивувався, не розуміючи, звідки вона мене знає. Але придивившись, зрозумів, що це кухарка з маєтку маркіза. — Так, я мав честь гостювати у вас. Передайте сеньйору Жозе мою шану і скажіть, що мої друзі дякують його світлості за харчі, — щиро промовив я. Я кинув погляд на повний кошик та запропонував допомогти. Вона ледь усміхнулася, проте відмовилась. — З радістю передам. До речі, сеньйор Жозе сьогодні разом з донькою повернулися. А з продуктами впораюся сама. — Луїзо, я знайшла чудову крамницю, — пролунав дзвінкий дівочий голос. Я повернув голову, та відчув, як прискорюється серце. Переді мною стояла сеньйорита Селена. Цього разу вона була в простій коричневій сукні, яка анітрохи не приховувала її фігуру. Навіть у цьому, звичайному вбранні, вона виглядала привабливіше за двох шляхетних жінок, які вибирали прикраси неподалік. — Рада вас бачити, — промовила вона, її очі блиснули теплом, — давно в місті? — Від учора, — відповів я, не відриваючи від неї погляду. — А ми тільки сьогодні вранці дісталися, — сказала вона с ледь помітною усмішкою, — добре, що цей піжон Лоренцо поїхав раніше. Набридли його нескінченні вихваляння. Донья Луїза похитала головою, скривившись. — Як вам не соромно таке казати, — її голос затремтів від обурення. — Лоренцо — найшляхетніша людина! Якби ви слухали батька, як годиться дівчині вашого кола, ви погодилися б, що він чудова партія для вас. Потім трохи заспокоївшись додала: — Взагалі не слід вам будо йти зі мною. Селена пирхнула і взялася за край кошика — Те, що я донька маркіза зовсім не означає, що я не можу допомогти тобі, Луїзо! — А якщо вас хтось побачить? Та вирішить, що ви служниця? — Якось переживу, — зухвало усміхнулась Селена. — Ви невиправні, моя дівчинко. — Я чула, що ти відмовилася від допомоги, цього юнака. Сама ж учора скаржилась на болі в спині. Я ледве втримався від посмішки, спостерігаючи за їхньою розмовою. Луїза буркнула щось нерозбірливе, проте цього разу не протестувала, коли я взяв кошик у руки. Читати повністю за посиланням: https://arkush.net/book/18589/14

Подружки...

https://www.youtube.com/@LodmacEdition

"НАДІЙНА" ГРА В ЗАХИСТІ #спорт @спорт #спорт_sports #спорт_відео #Brovarysport @Brovarysport #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news