• в постель ей утром нёс он кофе... ей оставалось лишь сварить • с годами красота исчезнет, а глупость с нами навсегда • ложь очень многих раздражает, причём, когда она - глагол • нельзя же быть настолько чёрствым, жуя заметил людоед • в глухом лесу глухих согласных у гласных шансов выжить нет • опять нагуглился он где-то и выкипедиваться стал • когда мечтал я о высоком, давленье не имел в виду • спросил француз, борща отведав, зачем вы варите салат? • "мне, как обычно" - раньше в баре, теперь в аптеке говорю • вот у растений всё банально... кто рядом вырос, тот и муж • застой мы как-то пережили, теперь отстой бы пережить • её на первом же свиданьи он поразил - пришёл с женой • о, как ты выглядишь шикарно, наверно, снова начал пить? • в мужчинах есть геном мальчишек, а в девочках - сварливых баб • узнал на пенсии, что тюря -вполне приличная еда • без макияжа муж увидел, как мне теперь с заикой жить? • на шпильках туфли с вашим весом украсят дырками паркет • когда мне выспаться удастся, цель в жизни потеряю я • ты что орёшь, как ненормальный? Ори нормально, как и все • когда Иван налил шестую, ганс стал под мёртвого косить • она красиво одевалась, но раздевалась красивей • и даже с лучшими друзьями не делят женщину и власть • я только с психами общаюсь, от остальных с ума сойдёшь • хотел обидеть вас, но вижу... жизнь это сделала сама • пойдя по батиной дорожке, банкиром сын бандита стал • чем грандиозней ваши планы, тем неизбежней их провал • коль врать всё время, то добраться до правды можно наконец • а без труда уже не вынуть то, что замкнуто с трудом © bazzlan

Міжнародний жіночий день: історія 8 Березня без радянських міфів #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини https://brovaryregion.in.ua/?p=47843

#історія #постаті Леонід Осика: Той, хто зафіксував душу українського каменю 🎬 ​8 березня 1940 року народився Леонід Осика — людина, чиє ім'я вписане золотими літерами в історію «українського поетичного кіно». Якщо Параджанов — це колір і магія, то Осика — це графічна лаконічність, сувора правда та глибинний психологізм. Його фільми не просто дивляться, їх відчувають на дотик, як шорстку поверхню скелі. 🪨🎥 ​Найвищим досягненням майстра став фільм «Камінний хрест» (1968), знятий за новелами Василя Стефаника. Уявіть собі: чорно-біле полотно, де кожен кадр вибудуваний як довершена гравюра. Історія про селянина, який покидає рідну землю, щоб емігрувати за океан, перетворилася під рукою Осики на біблійну трагедію прощання з власним корінням. 🌾🛶 ​Осика мав рідкісний хист — він умів мовчати в кадрі так, що це мовчання кричало сильніше за будь-які монологи. Його герої — це люди сильних характерів і трагічних доль. Навіть у часи жорсткої радянської цензури він примудрявся проносити на екран справжню Україну — не ту, «шароварну» з листівок, а справжню, болючу, сповнену гідності та внутрішньої сили. 🏛️🇺🇦 ​Окрім «Камінного хреста», режисер подарував нам такі стрічки, як «Захар Беркут», «Тривожний місяць вересень» та «Подарунок на іменини». Кожна його робота — це спроба розібратися в генетичному коді нашого народу: чому ми такі, звідки в нас ця незламність і водночас цей нескінченний сум? 🤔🎞️ ​Леонід Осика пішов від нас у 2001 році, але його кіномова залишилася сучасною. Він навчив нас, що справжнє мистецтво не потребує зайвих спецефектів — достатньо лише правдивого погляду актора та каменя, який пам'ятає все. 🕯️📜

#історія #постаті Олександр Таранець: Голос, що виткав «Рідну мати мою» 🎙️ 8 березня 1924 року народився Олександр Таранець — людина, чий голос став саундтреком для цілих поколінь українців. Якщо ви хоч раз чули «Пісню про рушник», то, найімовірніше, у вашій пам’яті звучить саме його оксамитовий баритон. Він не просто співав — він сповідався на сцені, роблячи кожне слово зрозумілим і близьким. 🎶❤️ Таранець був першим виконавцем багатьох шедеврів, які ми сьогодні вважаємо народними. «Рідна мати моя», «Моя стежина», «Ясени», «Марічка» — ці пісні стали символами української душі саме завдяки його інтелігентній та щирій манері виконання. Уявіть собі: 1950-ті роки, розквіт радянської естради, а Таранець виходить на сцену і співає про маму, про вишитий рушник, про кохання, яке не знає кордонів. Це була справжня культурна дипломатія всередині імперії. 🏛️🇺🇦 Його творчий дует із Петром Ретвицьким став легендарним. Їхні голоси зливалися в ідеальну гармонію, створюючи той самий «український мелос», за яким сумували емігранти по всьому світу. Таранець мав дивовижну здатність: він міг співати перед тисячною залою так, ніби звертався до кожного слухача особисто. Це не був пафос великої сцени, це була розмова по душах. 🗣️🌟 Попри величезну популярність, Олександр Таранець залишався надзвичайно скромною людиною. Він багато гастролював, виступав у найвіддаленіших селах, перед шахтарями та будівельниками, вважаючи, що справжнє мистецтво належить не лише академічним залам. Його внесок у розвиток української пісні важко переоцінити — він фактично сформував канон сучасної української ліричної естради. 🛤️🎤 Сьогодні, коли ми чуємо знайомі акорди «Рушника», ми згадуємо не лише авторів слів та музики, а й ту неповторну інтонацію, яку подарував нам Олександр Таранець. Його голос — це пам'ять про дім, про тепло материнських рук і про те, що справжня краса завжди проста. ✨🕯️ https://youtu.be/cq5TAqzhq5U?si=7sejrpFo4iuwSDIx

#історія #постаті Джуана де Ібарбуру: Муза Латинської Америки, що стала легендою при житті ✍️🇺🇾 8 березня 1892 року народилася Джуана де Ібарбуру — жінка, чиє ім'я в Уругваї вимовляють із таким же благоговінням, як у нас ім'я Лесі Українки. Вона була не просто поеткою, а справжнім культурним феноменом. У 1929 році в залі законодавчих зборів Монтевідео її офіційно проголосили «Джуаною Америки» — титул, який визнав її лідерство в усій іспаномовній літературі континенту. 🏛️🌟 Її ранні вірші були вибухом радості, чуттєвості та любові до життя. Вона оспівувала природу, молодість і красу так щиро, що її поезія здавалася ковтком свіжого повітря в епоху складного модернізму. Джуана писала про те, що близько кожній людині: про трепет першого почуття, про аромат диких квітів та про магію повсякденності. 🌿🌸

Вітаю всіх жінок з чудовим весняним святом 8 Березня! Хай над вашою головою буде мирне небо, а серце турбують тільки позитивні емоції. Впевненість у собі, затишне родинне гніздечко, здорові та самодостатні члени сім’ї — нехай все це буде у вашому житті. Зі святом, дорогі наші!

#історія #постаті Ансельм Кіфер: Художник, що будує собори з попелу та свинцю 🎨🔥 8 березня 1945 року, за два місяці до краху Третього рейху, народився Ансельм Кіфер. Його поява на світ у підвалі під час бомбардувань ніби зумовила всю його подальшу творчість: він став митцем, який не боїться розгрібати руїни історії, щоб знайти там зерна істини. Кіфер — це не про затишні натюрморти, це про монументальне протистояння забуттю. 🏛️🌑 Його роботи вражають масштабом і матеріалами. Замість звичних фарб Кіфер використовує свинець, солому, попелясту землю, сухі квіти та навіть іржаве залізо. Він буквально «ліпить» свої полотна, створюючи тривимірні ландшафти, що нагадують місця катастроф або занедбані храми. Свинець для нього — особливий метал: важкий, отруйний, але здатний, згідно з алхімією, перетворитися на золото духу. ⚗️⛓️ Кіфер став одним із перших німецьких художників повоєнного покоління, хто наважився відкрито говорити про табуйовані теми нацистського минулого. Його ранні акції та пізніші циклопічні картини — це спроба зрозуміти, як культура Гете та Бетховена могла породити Аушвіц. Він не дає відповідей, він лише змушує глядача відчути тягар історії на власних плечах. 📜👣 Сьогодні Ансельм Кіфер живе і працює у Франції, перетворивши величезну територію старої шовкової фабрики в Баржаку на тотальну інсталяцію з вежами, що хитаються, та підземними лабіринтами. Його мистецтво — це безкінечна книга, де кожен шар матеріалу є сторінкою нашої спільної пам'яті. Він доводить: навіть якщо світ перетвориться на попіл, мистецтво знайде спосіб прорости крізь нього. 🌱🏗️

🌿🌷💐❤️З 8 БЕРЕЗНЯ ВІТАЮ🌿🌷💐