💔Пані Галина не стримує сліз. Перед нею — руїни дому в Дніпрі, який залишився у спадок від батька й матері. Тут — усе її життя, спогади, тепло рідних стін. І тепер цього немає. Вона говорить уривками, крізь плач: «Хоч би швидше війна закінчилась… Добре, що ми з дочкою не були тут — інакше нас би вже не було…» І в цих сльозах — не лише біль однієї жінки, а біль тисяч родин, які втратили свій дім через війну.
💔Пані Галина не стримує сліз. Перед нею — руїни дому в Дніпрі, який залишився у спадок від батька й матері. Тут — усе її життя, спогади, тепло рідних стін. І тепер цього немає. Вона говорить уривками, крізь плач: «Хоч би швидше війна закінчилась… Добре, що ми з дочкою не були тут — інакше нас би вже не було…» І в цих сльозах — не лише біль однієї жінки, а біль тисяч родин, які втратили свій дім через війну.
Українська
English
