Українська
English
#поезія
Мандрувала тихо, ДОБРОТА по світу,
Стукала в оселі, щоб десь відпочити,
Люди відчиняли, та не всі впускали,
Бо не всі зуміли, її розпізнати.
ДОБРОТА всміхалась та не ображалась,
Щастя і любові, людям всім бажала,
Забирала речі, що були в торбинці,
Далі прямувала, хоча і стомилась.
Ось прийшла неспішно, до сільської хати,
Й стала на подвір'ї, людей виглядати,
Та не видно було, нікого надворі,
Відчинила хвіртку, і ввійшла неспішно.
Оглянулась знову, може де-хто вийде,
Може господиня, чи хазяїн прийде,
Двері відчинились, вибігли з них діти,
Гомінкі й веселі, щирі та завзяті.
ДОБРОТА зраділа, дітлахам курносим,
Які щебетали, мов ті пташенята,
Підійшли до неї, мило привітались,
Запросили в хату, там є дід й бабуся.
ДОБРОТА привітно й щиро посміхнулась,
Дякую, сказати, дітям не забула,
Діткам цим маленьким, була дуже рада,
Та й попрямувала, до сільської хати.
В хаті щось бабуся, мила й прибирала,
З дідусем стареньким, щось там газдували,
ДОБРОТА тихенько, увійшла до хати,
Щоб людей стареньких, та й не налякати.
Привіталась з ними, мило посміхнулась,
Людям пояснила, як сюди попала,
Слухали уважно, ДОБРОТУ старенькі,
Кожне слово й фразу, чули з розумінням.
Смачненьким обідом, щиро частували,
Гостю подорожню, як свою прийняли,
,,Відпочинь з дороги"-бабця говорила,
Мабуть притомилась, з дальньої дороги.
ДОБРОТА раділа, було так приємно,
Люди ці зуміли, її розпізнати,
Впустили до хати, ще й нагодували,
Вирішила щиро, все їм розказати.
,,ДОБРОТА я любі, мандрую по світу,
І стараюсь людям, хто я, пояснити,
Та нажаль чимало, мене проганяли,
І не розуміли, та й не впізнавали.
,,Залишайся з нами"-тут дідусь всміхнувся,
Буде нам всім в радість, старим та онукам",
ДОБРОТА зраділа, залишилась з ними,
Витягла з торбинки, людям цим гостинці.
А в торбинці були щастя та повага,
Любов й розуміння, турбота й увага,
Тож довайте, щиро добро цінувати,
Людей розуміти й просто поважати.
Мілі
Мандрувала тихо, ДОБРОТА по світу,
Стукала в оселі, щоб десь відпочити,
Люди відчиняли, та не всі впускали,
Бо не всі зуміли, її розпізнати.
ДОБРОТА всміхалась та не ображалась,
Щастя і любові, людям всім бажала,
Забирала речі, що були в торбинці,
Далі прямувала, хоча і стомилась.
Ось прийшла неспішно, до сільської хати,
Й стала на подвір'ї, людей виглядати,
Та не видно було, нікого надворі,
Відчинила хвіртку, і ввійшла неспішно.
Оглянулась знову, може де-хто вийде,
Може господиня, чи хазяїн прийде,
Двері відчинились, вибігли з них діти,
Гомінкі й веселі, щирі та завзяті.
ДОБРОТА зраділа, дітлахам курносим,
Які щебетали, мов ті пташенята,
Підійшли до неї, мило привітались,
Запросили в хату, там є дід й бабуся.
ДОБРОТА привітно й щиро посміхнулась,
Дякую, сказати, дітям не забула,
Діткам цим маленьким, була дуже рада,
Та й попрямувала, до сільської хати.
В хаті щось бабуся, мила й прибирала,
З дідусем стареньким, щось там газдували,
ДОБРОТА тихенько, увійшла до хати,
Щоб людей стареньких, та й не налякати.
Привіталась з ними, мило посміхнулась,
Людям пояснила, як сюди попала,
Слухали уважно, ДОБРОТУ старенькі,
Кожне слово й фразу, чули з розумінням.
Смачненьким обідом, щиро частували,
Гостю подорожню, як свою прийняли,
,,Відпочинь з дороги"-бабця говорила,
Мабуть притомилась, з дальньої дороги.
ДОБРОТА раділа, було так приємно,
Люди ці зуміли, її розпізнати,
Впустили до хати, ще й нагодували,
Вирішила щиро, все їм розказати.
,,ДОБРОТА я любі, мандрую по світу,
І стараюсь людям, хто я, пояснити,
Та нажаль чимало, мене проганяли,
І не розуміли, та й не впізнавали.
,,Залишайся з нами"-тут дідусь всміхнувся,
Буде нам всім в радість, старим та онукам",
ДОБРОТА зраділа, залишилась з ними,
Витягла з торбинки, людям цим гостинці.
А в торбинці були щастя та повага,
Любов й розуміння, турбота й увага,
Тож довайте, щиро добро цінувати,
Людей розуміти й просто поважати.
Мілі
#поезія
Мандрувала тихо, ДОБРОТА по світу,
Стукала в оселі, щоб десь відпочити,
Люди відчиняли, та не всі впускали,
Бо не всі зуміли, її розпізнати.
ДОБРОТА всміхалась та не ображалась,
Щастя і любові, людям всім бажала,
Забирала речі, що були в торбинці,
Далі прямувала, хоча і стомилась.
Ось прийшла неспішно, до сільської хати,
Й стала на подвір'ї, людей виглядати,
Та не видно було, нікого надворі,
Відчинила хвіртку, і ввійшла неспішно.
Оглянулась знову, може де-хто вийде,
Може господиня, чи хазяїн прийде,
Двері відчинились, вибігли з них діти,
Гомінкі й веселі, щирі та завзяті.
ДОБРОТА зраділа, дітлахам курносим,
Які щебетали, мов ті пташенята,
Підійшли до неї, мило привітались,
Запросили в хату, там є дід й бабуся.
ДОБРОТА привітно й щиро посміхнулась,
Дякую, сказати, дітям не забула,
Діткам цим маленьким, була дуже рада,
Та й попрямувала, до сільської хати.
В хаті щось бабуся, мила й прибирала,
З дідусем стареньким, щось там газдували,
ДОБРОТА тихенько, увійшла до хати,
Щоб людей стареньких, та й не налякати.
Привіталась з ними, мило посміхнулась,
Людям пояснила, як сюди попала,
Слухали уважно, ДОБРОТУ старенькі,
Кожне слово й фразу, чули з розумінням.
Смачненьким обідом, щиро частували,
Гостю подорожню, як свою прийняли,
,,Відпочинь з дороги"-бабця говорила,
Мабуть притомилась, з дальньої дороги.
ДОБРОТА раділа, було так приємно,
Люди ці зуміли, її розпізнати,
Впустили до хати, ще й нагодували,
Вирішила щиро, все їм розказати.
,,ДОБРОТА я любі, мандрую по світу,
І стараюсь людям, хто я, пояснити,
Та нажаль чимало, мене проганяли,
І не розуміли, та й не впізнавали.
,,Залишайся з нами"-тут дідусь всміхнувся,
Буде нам всім в радість, старим та онукам",
ДОБРОТА зраділа, залишилась з ними,
Витягла з торбинки, людям цим гостинці.
А в торбинці були щастя та повага,
Любов й розуміння, турбота й увага,
Тож довайте, щиро добро цінувати,
Людей розуміти й просто поважати.
Мілі
583views
