На прикордонні Сумщини росіяни вбили двох цивільних, які намагалися евакуюватися.

Подружжя з одного з прикордонних сіл Краснопільської громади намагалося залишити небезпечну територію. Чоловік прямував у напрямку більш безпечної місцевості, перевозячи поранену дружину на санях.

Під час руху російські військові атакували їх. Спочатку росіяни вбили жінку, згодом спрямували другий FPV-дрон у чоловіка.

НЕ ЗІГНУЛА КОЛІН

Молю́сь за тебе, УКРАЇНО,
За тебе молиться весь світ,
Не знаю кращої країни,
Тобі всього́ лиш тридцять літ.

Красива ти, неначе квітка,
Неначе сонце золоте,
А для врага – немов знахі́дка,
Й такої більше не знайде́.

Госпо́дь моли́тви наші чує
І руку сво́ю подає,
Даремно враг свій час марнує
Й поразки, звісно, зазнає́.

Та ЗБРОЙНІ СИЛИ УКРАЇНИ
Боро́нять мужньо рідний край,
Боро́нять гідно сво́ї сті́ни.
Кріпися, ненько, не палай!

Тебе народ безмежно любить,
Для них ти – ненька дорога́,
Тебе агресор не погу́бить,
Ти не злякалася врага!

Стої́ш, рідненька, як святиня,
В молитві люди всі стоя́ть,
Для нас ти, рідная – єдина,
Тобі, матусе, процвітать!

За тебе всі стоять горою,
І руку світ тобі подав,
ВКРАЇНО, дорожу тобою,
В ці дні весь світ тебе пізнав.

Стаєш ти гордістю Європи,
І - прикладом для багатьох,
Не треба більш тобі окопи,
Бо московитів план вже здох!

Пишаюсь, нене, я тобою,
А нашим воїнам - уклін,
Не склала ти орді тій зброю
І не зігнула ти колін!

27.02.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ДВІ ТОРБИ

У колгоспній конторі
висить торба мук.
У ній повно сухих рук.
Пляшка сліз,
грам на трудодень,
кіло прокльонів,
коробка поту,
гниди і воші,
чуні-калоші.
У Верховній Раді
висить червона торба.
У ній інтернаціоналізм,
“имперская речь”, партквиток,
лицемірство, егоїзм,
гроші своїм лакузам.

1952 Григорій Сагайдак

Біла Церква. Поліція та ТЦК намагались забрати чоловіка, але коли почав збиратись натовп людей – втікали

Щосезонне протистояння!:)
Хто кого?:)

Я город?
Чи город мене?:)
Зазвичай виходить так, що саме я пасу задніх!:)
Сьогодні - не виняток!:)

Нарешті зібралася сіяти огірки та кабачки з гарбузами.

А щоб перейти безпосередньо до сіяння, треба ж було місце підготувати?

Повидрати вгггодовані бурʼяни, якими за дощові дні якісно заросли відьні ділянки?
Відперачити всю ту травищу курям.
Зі старанністю пересапати все пласкорізом.
Й аж потім вже насіннячко пхати в землю!

Бурʼяни взагалі поводять себе геть не чемно!:)
Що хочуть, те й відкаблучують!:)

В один рік щириця пре, як перелякана?
На наступний все заростає портулаком?
Цьогоріч вдалися грицики!
З таким би б ентузіазізьмом щось їстівне росло?:)
До грициків приєдналися ще рути з сокирками!
Ну, ці загарбники хуч красиві!:)
А ще ж в мене квасець вже впевнено за швидкістю розповсюдження до бурʼянів наближається!:)

Пів дня протовклася у тому городі.
Насіяла три километри кабачків.
Километрів пʼять огірків.

Планувала ж сьогодні й закінчити ту посівну?
Та зззздулася!

Сирени волають.
Плллллятське «братерське» залізяччя десь Україною летить.
Спроба переговорів цілком очікувано закінчилася пшиком.
Вітер з ніг здуває.
Сонце палить…

Кинула все та й пішла собі.
На завтра залишилися ще огірки Засолочні та Кущові.

Ну й з гарбузами ще почати та закінчити…

Начебто нещодавно я за день могла легко подужати те, на що зараз мені днів пʼять тре?
Ну та й хай.
Аби всі були живі.
Більш-менш здорові.
Й щоб усі наші вороги хуткенько повиззззздихали.

ЧУЄ ГРІШНУ

Вберіг Госпо́дь життя, вберіг домівку,
В молитві ру́ки зво́дила в сльозах,
Не допустив той мотлох-вибухівку,
Хоч поряд бу́ло гучно… просто жах.

Я про життя в молитві все благала,
Тремтіла, наче листя на вітру,
Та чи почує Го́сподь – я не знала…
А з пам’яті жахіття не зітру.

Не хочеться так рано помирати
Від вражої ординської руки́,
Лишається лиш Господа благати,
Щоб не спинив життєвої ріки́.

Жахливий ранок у сльозах й тремтінні,
В молитві та уявленні про все,
Коли навко́ло все в палахкотінні,
Й будинком від тих вибухів трясе.

Спокійно жити не дає потвора,
І серце України – в нього ціль.
Настала дійсність ось така сувора,
Не закриває ворог цю артіль.

Від вибухів повітря аж дзвеніло,
Здригалась наша матінка-земля,
Та я жива й помешкання вціліло,
Напевно Бог щитами затуля.

Вберіг Госпо́дь життя, вберіг Всевишній,
Я дякую, я дякую за це!
Почув мої́ молитви, чує грішну…
Зберіг моє́ життєве деревце.

23.01.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1003830

Настрій літо

❗️Зруйнований житловий будинок після прильоту у Святошинському районі Києва