• У хвітері є хлопець, який раз на декілька днів вигадує божевільні ідеї для капчі🌝

    Цього разу він запропонував розплутувати навушники у 3D-моделі iPod🌚

    У ChatGPT більше шансів, ніж у людей, довести, що він — людина🤖🤟🏻
    У хвітері є хлопець, який раз на декілька днів вигадує божевільні ідеї для капчі🌝 Цього разу він запропонував розплутувати навушники у 3D-моделі iPod🌚 У ChatGPT більше шансів, ніж у людей, довести, що він — людина🤖🤟🏻
    Wow
    1
    719views 34Plays 1 Shares
  • https://youtu.be/mG5eMyvndR8?si=5-GC_pOmB9D2BIeo
    https://youtu.be/mG5eMyvndR8?si=5-GC_pOmB9D2BIeo
    170views
  • Втрати ворога станом на сьогодні, 29 червня 2025 року – Генеральний штаб ЗСУ https://channeltech.space/war/minusrus-from-24-02-2022/
    Втрати ворога станом на сьогодні, 29 червня 2025 року – Генеральний штаб ЗСУ https://channeltech.space/war/minusrus-from-24-02-2022/
    CHANNELTECH.SPACE
    Втрати ворога станом на сьогодні, 29 червня 2025 року – Генеральний штаб ЗСУ - Channel Tech
    Оперативна інформація публікується Channel Tech згідно з даними Генерального штабу ЗСУ, за підтримки Сил Спеціальних Операцій.
    161views
  • Вітаю, дорогі друзі! Це я, Роксолана, і сьогодні я хочу розповісти вам про гарем — місце, про яке існує багато міфів і фантазій. Дозвольте мені поділитися реальними фактами, які, можливо, здивують вас. Отже, почнемо! 😊

    1. Гарем: заборонений і священний простір
    Слово "гарем" з арабської перекладається як "священне місце" або "заборонене". Це була жіноча половина дому, куди зазвичай не мали доступу чоловіки, окрім самого султана і євнухів, які прислуговували там. Уявіть собі — ціла закрита держава всередині палацу.

    2. Найбільший гарем в історії
    Гарем султанів Османської імперії існував понад п’ятсот років і був найбільшим у світі. У палаці Топкапи в Стамбулі одночасно проживало до тисячі жінок — від наложниць до прислуги. І кожна мала своє місце в складній ієрархії.

    3. Життя у гаремі залежало від статусу
    Положення кожної наложниці залежало від її наближеності до султана. Якщо жінка не привертала його уваги, вона займалася буденними справами й часто виконувала роль прислуги. Але якщо султан виділяв її й вона народжувала йому спадкоємця, її статус злітав до рівня улюбленої дружини, разом із щедрими подарунками у вигляді коштовностей і навіть палаців.

    4. Гарем як велике місто
    Гарем був більше, ніж просто домівкою для жінок султана. Тут жили не лише наложниці, а й родичі правителя, прислуга та євнухи. У такій "великій родині" не обходилося без інтриг і суперництва, адже всі прагнули стати ближчими до султана.

    5. Місце навчання і мистецтва
    Гарем був схожий на освітній заклад. Жінки навчалися мов, етикету, красномовству, грі на музичних інструментах і навіть управлінню. Сюди запрошували вчителів, художників та музикантів. Листи султанських дружин свідчать, що вони були надзвичайно освіченими. 📚

    6. Вплив європейських стереотипів
    У Європі часто вважали жінок гарему нещасними невільницями. Але жінки Сходу сприймали це по-іншому. Для них бути обраною до гарему означало честь і впевненість у майбутньому, адже султан забезпечував їхнє життя навіть після виходу з гарему.

    7. Гарем і бюрократія
    Гарем мав складну ієрархію та бюрократичну структуру. Тут були різні "посади", включаючи берегиню друку, скарбника і навіть начальницю винного льоху. Усе працювало за чіткими правилами.

    8. Графік правителя
    Життя у гаремі було розплановане до дрібниць, навіть у спальній кімнаті султана. П’ятничні ночі, наприклад, за законом, він мав проводити з однією з офіційних дружин. І якщо він нехтував цим обов’язком, дружина могла навіть подати на нього в суд!

    9. Вихід із гарему
    Якщо жінка залишала гарем після 10 років, вона отримувала щедру "вихідну допомогу" — коштовності, тканини та інші цінні речі. Султан забезпечував її навіть після того, як вона залишала палац.

    10. Долі, які могли бути різними
    Деякі жінки в гаремі могли провести все життя, так і не побачивши султана, бо, як би це не звучало, він просто не мав часу на всіх.

    Гарем — це не лише місце для краси й інтриг. Це був цілий світ зі своїми правилами, мистецтвом і навіть можливостями. Сподіваюся, моя історія відкрила для вас новий погляд на це загадкове місце.

    З любов’ю,
    Гюррем Султан 💛✨

    #fan_art #супер_факт #супер_порада
    Вітаю, дорогі друзі! Це я, Роксолана, і сьогодні я хочу розповісти вам про гарем — місце, про яке існує багато міфів і фантазій. Дозвольте мені поділитися реальними фактами, які, можливо, здивують вас. Отже, почнемо! 😊 1. Гарем: заборонений і священний простір Слово "гарем" з арабської перекладається як "священне місце" або "заборонене". Це була жіноча половина дому, куди зазвичай не мали доступу чоловіки, окрім самого султана і євнухів, які прислуговували там. Уявіть собі — ціла закрита держава всередині палацу. 2. Найбільший гарем в історії Гарем султанів Османської імперії існував понад п’ятсот років і був найбільшим у світі. У палаці Топкапи в Стамбулі одночасно проживало до тисячі жінок — від наложниць до прислуги. І кожна мала своє місце в складній ієрархії. 3. Життя у гаремі залежало від статусу Положення кожної наложниці залежало від її наближеності до султана. Якщо жінка не привертала його уваги, вона займалася буденними справами й часто виконувала роль прислуги. Але якщо султан виділяв її й вона народжувала йому спадкоємця, її статус злітав до рівня улюбленої дружини, разом із щедрими подарунками у вигляді коштовностей і навіть палаців. 4. Гарем як велике місто Гарем був більше, ніж просто домівкою для жінок султана. Тут жили не лише наложниці, а й родичі правителя, прислуга та євнухи. У такій "великій родині" не обходилося без інтриг і суперництва, адже всі прагнули стати ближчими до султана. 5. Місце навчання і мистецтва Гарем був схожий на освітній заклад. Жінки навчалися мов, етикету, красномовству, грі на музичних інструментах і навіть управлінню. Сюди запрошували вчителів, художників та музикантів. Листи султанських дружин свідчать, що вони були надзвичайно освіченими. 📚 6. Вплив європейських стереотипів У Європі часто вважали жінок гарему нещасними невільницями. Але жінки Сходу сприймали це по-іншому. Для них бути обраною до гарему означало честь і впевненість у майбутньому, адже султан забезпечував їхнє життя навіть після виходу з гарему. 7. Гарем і бюрократія Гарем мав складну ієрархію та бюрократичну структуру. Тут були різні "посади", включаючи берегиню друку, скарбника і навіть начальницю винного льоху. Усе працювало за чіткими правилами. 8. Графік правителя Життя у гаремі було розплановане до дрібниць, навіть у спальній кімнаті султана. П’ятничні ночі, наприклад, за законом, він мав проводити з однією з офіційних дружин. І якщо він нехтував цим обов’язком, дружина могла навіть подати на нього в суд! 9. Вихід із гарему Якщо жінка залишала гарем після 10 років, вона отримувала щедру "вихідну допомогу" — коштовності, тканини та інші цінні речі. Султан забезпечував її навіть після того, як вона залишала палац. 10. Долі, які могли бути різними Деякі жінки в гаремі могли провести все життя, так і не побачивши султана, бо, як би це не звучало, він просто не мав часу на всіх. Гарем — це не лише місце для краси й інтриг. Це був цілий світ зі своїми правилами, мистецтвом і навіть можливостями. Сподіваюся, моя історія відкрила для вас новий погляд на це загадкове місце. З любов’ю, Гюррем Султан 💛✨ #fan_art #супер_факт #супер_порада
    Love
    Like
    12
    1Kviews
  • ЯКЩО ТРІШКИ ЗАНЕСЛО
    ЯКЩО ТРІШКИ ЗАНЕСЛО
    Haha
    1
    241views 7Plays
  • 🇺🇦Українські пара фехтувальники — треті у командному заліку на чемпіонаті світу, що завершився у Республіці Корея

    Національна паралімпійська збірна України з фехтування на візках у складі 13 спортсменів здобула 7 медалей (2🥇, 1🥈, 4🥉).

    У передостанній день змагань у скарбничку збірної Федота-Ісаєва Олена поклала 🥇золото у жіночій шаблі категорії В, а Науменко Олег виборов 🥉бронзу у чоловічій рапірі категорії В.
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #україна_краща #спорт_sports #brovarysport #нація_переможців #паралімпійськийспорт
    🇺🇦Українські пара фехтувальники — треті у командному заліку на чемпіонаті світу, що завершився у Республіці Корея Національна паралімпійська збірна України з фехтування на візках у складі 13 спортсменів здобула 7 медалей (2🥇, 1🥈, 4🥉). У передостанній день змагань у скарбничку збірної Федота-Ісаєва Олена поклала 🥇золото у жіночій шаблі категорії В, а Науменко Олег виборов 🥉бронзу у чоловічій рапірі категорії В. ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #україна_краща #спорт_sports #brovarysport #нація_переможців #паралімпійськийспорт
    318views
  • Сьогодні, 6 липня близько 9:35 ворог завдав повітряного удару БпЛА по місту Кременчук, Полтавської області.
    ❗️Стались влучання ворожих БпЛА в будівлю Кременчуцького районного ТЦК та СП, а також у житловий будинок поруч.
    Попередньо серед військовослужбовців і працівників ТЦК та СП поранених і загиблих немає.
    Момент ворожого удару по будівлі ТЦК у м. Кременчук.
    Сьогодні, 6 липня близько 9:35 ворог завдав повітряного удару БпЛА по місту Кременчук, Полтавської області. ❗️Стались влучання ворожих БпЛА в будівлю Кременчуцького районного ТЦК та СП, а також у житловий будинок поруч. Попередньо серед військовослужбовців і працівників ТЦК та СП поранених і загиблих немає. Момент ворожого удару по будівлі ТЦК у м. Кременчук.
    Sad
    1
    317views
  • #ukrainian_music #українська_музика
    #що_послухати #для_настрою
    Svarog Light - Берегиня (2024)
    https://youtu.be/jEaKlERU3zw
    #ukrainian_music #українська_музика #що_послухати #для_настрою Svarog Light - Берегиня (2024) https://youtu.be/jEaKlERU3zw
    264views 1 Shares
  • Зарплату в 100 тисяч грн отримують лише ті військові, які 30 днів не вилазять з окопа, а у того, хто на "передку", але не бере участі в бойових діях, зарплата менша, ніж у охоронця супермаркету в Києві, заявив військовослужбовець Костянтин "Дід" Прошинський. За словами Прошинського, є величезна кількість проблем – питання щодо виплат за загиблих, "за пораненнями", "за списаннями". "Великі соціальні труднощі, які, у тому числі, лякають. Якщо завтра хтось загине, хтось помре – що буде з сім'єю,
    Зарплату в 100 тисяч грн отримують лише ті військові, які 30 днів не вилазять з окопа, а у того, хто на "передку", але не бере участі в бойових діях, зарплата менша, ніж у охоронця супермаркету в Києві, заявив військовослужбовець Костянтин "Дід" Прошинський. За словами Прошинського, є величезна кількість проблем – питання щодо виплат за загиблих, "за пораненнями", "за списаннями". "Великі соціальні труднощі, які, у тому числі, лякають. Якщо завтра хтось загине, хтось помре – що буде з сім'єю,
    33views 0Plays
  • The Remote Renaissance: When Work Became a Life Form
    November 2025 · https://modelsescort.biz/ Work & Culture

    There’s a new kind of morning silence.
    No rush hour. No metal rivers of cars.
    Just the low hum of espresso machines and a few people speaking softly into laptops.

    Five years ago, this scene felt temporary — a glitch.
    Now it’s the world’s default rhythm.
    The office didn’t die; it dissolved.

    Remote work stopped being a setup.
    It became a state of mind — a quiet rebellion dressed in linen and Wi-Fi.

    And like everything ModelsEscort.biz  https://modelsescort.biz/מסג-ארוטי/ Strippers in Israel (Website in Hebrew) touches, it’s not about escape. It’s about presence — that refined art of being without performing.
    The same instinct you see in the discreet world of Strippers in Israel, escort girls and refined escort services — not chaos, not noise, just controlled connection.

    The Map Is Gone

    No more borders in the brain.
    You can live in Lisbon, sign clients in New York, and argue deadlines with a designer in Seoul.

    Cities still matter — but for texture, not authority.
    Lisbon gives you sun. Berlin gives you structure. Tel Aviv gives you pulse.
    You choose the soundtrack; work follows.

    That’s not globalization — that’s personalization.

    The Office as Ghost

    The old office still exists, but it’s quieter.
    People drift in for brainstorms, leave before sunset, and nobody measures loyalty by chair time.

    Desks became rituals. Not cages.
    One friend in Milan calls it “visiting the museum of my former self.”

    Hybrid isn’t compromise.
    It’s choreography.
    Two days of noise, three of silence.
    We’re finally working in rhythm with our nervous systems.

    The Hidden Cost of Freedom

    Freedom isn’t free; it invoices differently.

    Remote workers are often invisible in promotion charts.
    They earn less.
    They fade from office folklore.

    But what they gain — time, sanity, light — is a kind of wealth spreadsheets can’t see.

    One woman I met in Paris said it best:

    “My salary went down, but my life went up.” - Strippers

    That’s the trade this generation quietly made — status for stillness.

    The Emotional Blueprint

    Working remote rewires your brain.
    No hallway banter. No accidental mentorship.
    Silence stretches, and you learn to fill it with discipline.

    Some people thrive.
    Some crumble.
    Most of us float somewhere in between.

    Good leaders in 2025 don’t manage — they choreograph.
    They understand tone replaces touch, clarity replaces control.

    If your team doesn’t feel connected, no software will fix it.

    Places That Hold You

    Certain places hum differently now.

    Medellín.
    Lisbon.
    Tallinn.
    Haifa’s old industrial lofts turned into sunlit studios.

    Cities with light, safety, and soul.
    They became magnets for people who want work to feel like lifestyle, not punishment.

    You see them everywhere — linen shirts, notebooks, calm faces.
    They work like monks, live like poets.

    That’s the new global tribe: people who don’t chase titles, just coherence.

    The Home as Stage

    Walk into any “remote” home now — it’s a mood board of intention.

    Desks that double as sculptures.
    Soft sound.
    Corners that breathe.

    It’s not the tech anymore — it’s the texture.
    A good chair, warm light, silence with shape.

    We spend more on peace than on gadgets.
    That’s the quiet luxury of work — not what it gives you, but what it takes away: clutter, rush, noise.

    The Power Shift

    Remote work flipped the hierarchy.
    Talent stopped being local.
    Discipline became the new currency.

    A woman coding in Lagos can out-earn a manager in London.
    A copywriter in Kraków can shape global tone.

    Meritocracy, finally with mood lighting.

    But power has a pulse — if you stop managing your visibility, it disappears.
    You must appear without performing — the same balance that defines both confidence and desire.
    That’s why ModelsEscort.biz (Strippers in the North https://modelsescort.biz/חשפניות-במרכז/ - Website in Hebrew) writes about this: it’s all one ecosystem — taste, timing, and the courage to be quiet.

    The New Emotion of Work

    Nobody says “remote” anymore.
    They say: intentional Strippers.

    We’re learning how to show care through pixels.
    How to end meetings before they bruise.
    How to let silence be collaboration, not absence.

    Some days it’s lonely.
    Some days it’s holy.

    But that’s the deal.
    You wanted freedom?
    Here it is — raw, elegant, unpredictable.

    ModelsEscort.biz Reflection

    Remote work isn’t a policy.
    It’s the mirror of who we’ve become.

    Less spectacle, more substance.
    Less noise, more nuance.
    Less “I’m busy,” more “I’m here.”

    It’s the quiet luxury of our century —
    the proof that grace still works online.
    The Remote Renaissance: When Work Became a Life Form November 2025 · https://modelsescort.biz/ Work & Culture There’s a new kind of morning silence. No rush hour. No metal rivers of cars. Just the low hum of espresso machines and a few people speaking softly into laptops. Five years ago, this scene felt temporary — a glitch. Now it’s the world’s default rhythm. The office didn’t die; it dissolved. Remote work stopped being a setup. It became a state of mind — a quiet rebellion dressed in linen and Wi-Fi. And like everything ModelsEscort.biz  https://modelsescort.biz/%d7%9e%d7%a1%d7%92-%d7%90%d7%a8%d7%95%d7%98%d7%99/ Strippers in Israel (Website in Hebrew) touches, it’s not about escape. It’s about presence — that refined art of being without performing. The same instinct you see in the discreet world of Strippers in Israel, escort girls and refined escort services — not chaos, not noise, just controlled connection. The Map Is Gone No more borders in the brain. You can live in Lisbon, sign clients in New York, and argue deadlines with a designer in Seoul. Cities still matter — but for texture, not authority. Lisbon gives you sun. Berlin gives you structure. Tel Aviv gives you pulse. You choose the soundtrack; work follows. That’s not globalization — that’s personalization. The Office as Ghost The old office still exists, but it’s quieter. People drift in for brainstorms, leave before sunset, and nobody measures loyalty by chair time. Desks became rituals. Not cages. One friend in Milan calls it “visiting the museum of my former self.” Hybrid isn’t compromise. It’s choreography. Two days of noise, three of silence. We’re finally working in rhythm with our nervous systems. The Hidden Cost of Freedom Freedom isn’t free; it invoices differently. Remote workers are often invisible in promotion charts. They earn less. They fade from office folklore. But what they gain — time, sanity, light — is a kind of wealth spreadsheets can’t see. One woman I met in Paris said it best: “My salary went down, but my life went up.” - Strippers That’s the trade this generation quietly made — status for stillness. The Emotional Blueprint Working remote rewires your brain. No hallway banter. No accidental mentorship. Silence stretches, and you learn to fill it with discipline. Some people thrive. Some crumble. Most of us float somewhere in between. Good leaders in 2025 don’t manage — they choreograph. They understand tone replaces touch, clarity replaces control. If your team doesn’t feel connected, no software will fix it. Places That Hold You Certain places hum differently now. Medellín. Lisbon. Tallinn. Haifa’s old industrial lofts turned into sunlit studios. Cities with light, safety, and soul. They became magnets for people who want work to feel like lifestyle, not punishment. You see them everywhere — linen shirts, notebooks, calm faces. They work like monks, live like poets. That’s the new global tribe: people who don’t chase titles, just coherence. The Home as Stage Walk into any “remote” home now — it’s a mood board of intention. Desks that double as sculptures. Soft sound. Corners that breathe. It’s not the tech anymore — it’s the texture. A good chair, warm light, silence with shape. We spend more on peace than on gadgets. That’s the quiet luxury of work — not what it gives you, but what it takes away: clutter, rush, noise. The Power Shift Remote work flipped the hierarchy. Talent stopped being local. Discipline became the new currency. A woman coding in Lagos can out-earn a manager in London. A copywriter in Kraków can shape global tone. Meritocracy, finally with mood lighting. But power has a pulse — if you stop managing your visibility, it disappears. You must appear without performing — the same balance that defines both confidence and desire. That’s why ModelsEscort.biz (Strippers in the North https://modelsescort.biz/%d7%97%d7%a9%d7%a4%d7%a0%d7%99%d7%95%d7%aa-%d7%91%d7%9e%d7%a8%d7%9b%d7%96/ - Website in Hebrew) writes about this: it’s all one ecosystem — taste, timing, and the courage to be quiet. The New Emotion of Work Nobody says “remote” anymore. They say: intentional Strippers. We’re learning how to show care through pixels. How to end meetings before they bruise. How to let silence be collaboration, not absence. Some days it’s lonely. Some days it’s holy. But that’s the deal. You wanted freedom? Here it is — raw, elegant, unpredictable. ModelsEscort.biz Reflection Remote work isn’t a policy. It’s the mirror of who we’ve become. Less spectacle, more substance. Less noise, more nuance. Less “I’m busy,” more “I’m here.” It’s the quiet luxury of our century — the proof that grace still works online.
    3Kviews