#історія #події Урок 17 січня 1918 року. ​Січень 1918-го був часом, коли політичний романтизм Української Центральної Ради нарешті зустрівся з холодним металом більшовицької реальності. Поки інтелектуали в кабінетах дискутували про «загальне роззброєння» та «світове братерство», червона орда зі сходу вже активно демонструвала власне бачення «любові» через артилерійські обстріли. ​Саме 17 січня було ухвалено Закон про створення українського війська. Звучить гордо, якби не одне пікантне «але»: замість регулярних частин із жорсткою дисципліною, законотворці вперто просували концепцію «народної міліції». Соціалістичний уряд патологічно боявся професійного «мілітаризму», тому вирішив, що захищати молоду республіку мають вільні ополченці у вільний від основної роботи час. 🧐 ​Це була класична спроба загасити пожежу паперовими деклараціями. Закон передбачав територіальний принцип комплектування та виборність старшин — ідея, яка в умовах війни виглядає як поганий анекдот, але тоді сприймалася як вершина демократії. Поки в Києві шліфували формулювання юридичних норм, Муравйов уже готував свої ешелони для кидка на українську столицю. 🚂💥 ​Іронія долі полягала в тому, що найкращі кадри — кадрові офіцери та щирі патріоти — часто опинялися поза процесом через свою «недостатню революційність» або «буржуазність». В результаті, замість залізного кулака, держава отримала складну бюрократичну конструкцію, яку за кілька тижнів довелося нашвидкуруч підпирати грудьми київських студентів під Крутами. 🕯️ ​Цей документ став пам’ятником запізнілому прозрінню. Він наочно довів, що коли на порозі стоїть росія з гвинтівкою, писати закони про «мирне ополчення» — це все одно, що намагатися заговорити зуби голодному вовку. Історія не прощає пацифістських ілюзій, особливо тих, що завірені печаткою державного секретаріату в розпал інвазії. 📜⚔️

🇺🇦 Львів’яни ображають російськомовних, нікуди не поспішають і дуже ліниві, — мешканці Львова розповіли кореспондентам «УС" про найпоширеніші стереотипи щодо їхнього міста

🐵 Через сильні морози та відключення світла в київських супермаркетах просто на полицях замерзають продукти #Новини_Україна #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #війна_наслідки

😨 Вікна квартир на Лівому березі повністю покриваються кригою

Судитимуть киянина, який через ревнощі вдарив ножем нового обранця колишньої дружини Зловмисник перебував у гостях у своєї колишньої дружини та її нового співмешканця. Невдовзі між чоловіками стався конфлікт, в ході якого «гість» кухонним ножем вдарив у груди нового обранця жінки. Поліцейські оперативно затримали 42-річного підозрюваного та наразі скерували обвинувальний акт до суду. За вчинене йому загрожує до 8 років позбавлення волі. #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #кримінал

Реалії сьогодення у столиці. Опалення немає, рве труби, світла немає по 20 годин. Київ, Оболонь, проспект Івасюка

#історія #події Як інтелектуальна еміграція кинула виклик забуттю. 17 січня 1921 року у Відні відбулася подія, що виглядала водночас і як акт відчаю, і як прояв найвищої національної самовпевненості. Поки армія та уряд УНР облаштовувалися в таборах для інтернованих, українська професура вирішила, що відсутність власної території — зовсім не привід не мати власної вищої школи. Так народився Український вільний університет (УВУ). 🎓 Заснування УВУ у Відні було відповіддю на закриття українських кафедр у Львові та тотальну русифікацію вищої освіти в радянській росії та підконтрольній їй Україні. Професори Олександр Колесса, Іван Горбачевський та Станіслав Дністрянський зрозуміли: якщо ми не можемо виховувати еліту вдома, ми виховаємо її в центрі Європи. Це був «університет у валізах», де лекції читалися в орендованих залах, а наукові дискусії велися в кав’ярнях, але за академічним рівнем він не поступався старим європейським грандам. 🏛️☕ Іронія ситуації полягала в тому, що новонароджений університет став чи не єдиним місцем, де українська думка залишалася вільною від цензури комісарів чи тиску окупаційної адміністрації. Проте Відень з його захмарними цінами та прохолодним ставленням австрійського уряду до «політичних екзилів» виявився не найкращим майданчиком для тривалого забігу. Вже восени того ж року, на запрошення Томаша Масарика, УВУ переїхав до Праги, де отримав і державну підтримку, і справжній розквіт. 🇨🇿📜 Критично оцінюючи ті події, варто визнати: створення УВУ було стратегічним маневром. В умовах, коли фізична боротьба була тимчасово програна, українці перейшли до боротьби інтелектуальної. Це був прецедент — перша приватна українська установа такого рівня за кордоном, що не просто «виживала», а формувала порядок денний для майбутніх поколінь. 🧠🛡️ Сьогодні історія УВУ — це нагадування про те, що держава починається не з кордонів, а з університетських конспектів та людей, які відмовляються ставати «мовчазною меншістю» в чужих академічних коридорах. Навіть якщо цей університет починається з кількох папок під пахвою в холодному віденському січні. ❄️✍️

Україна та РФ погодились припинити вогонь біля ЗАЕС — МАГАТЕ МАГАТЕ домовилося з Україною та Росією про тимчасове припинення вогню біля Запорізької атомної електростанції, що дозволить почати ремонт останньої резервної лінії електропередач. Очікується, що технічні фахівці України вже найближчими днями розпочнуть ремонтні роботи. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news

#історія #події Дипломатичний «Blitz» 1992 року. 17 січня 1992 року відбулася подія, яку можна назвати офіційним початком виходу України з тіні «старшого брата» на європейську авансцену: Україна та Німеччина встановили повноцінні дипломатичні відносини. Це був момент, коли Берлін, зазвичай обережний та схильний до нескінченних консультацій, вирішив діяти рішуче, визнавши, що нова геополітична реальність — це не марево, а цілком відчутний факт. 🇩🇪🤝🇺🇦 Іронія ситуації полягала в тому, що Німеччина, яка десятиліттями вибудовувала свою «східну політику» через москву, раптом виявила, що в Києві теж є з ким розмовляти. Буквально за кілька тижнів до цього, у грудні 1991-го, німецьке керівництво ще зважувало ризики, але вже 17 січня підписані папери перетворили вчорашню «радянську провінцію» на повноправного партнера. Німеччина стала першою країною «Великої сімки», яка не просто висловила «глибоку стурбованість» чи симпатію, а відкрила в Києві перше серед західних держав повноцінне посольство. 🏛️📜 Сама атмосфера тих днів нагадувала дипломатичний стартап. Перше німецьке представництво, що виросло з консульства 1989 року, починалося ледь не з одного письмового столу та кількох стільців. Проте амбіції були куди масштабнішими. Для України це було визнання її суб'єктності одним із головних локомотивів Європи. Для Німеччини — спроба назавжди закрити похмурі сторінки спільної історії XX століття через нове партнерство. 🏗️✨ Звісно, не обійшлося без скепсису: багато хто в Бонні (тодішній столиці ФРН) все ще озирався на те, що скаже росія. Але юридичний факт 17 січня став точкою неповернення. Саме тоді було закладено фундамент того складного, іноді надто повільного, але стратегічно неминучого діалогу, який сьогодні визначає безпеку всього континенту. Україна перестала бути «об’єктом» німецької політики і почала болісний шлях до того, щоб стати її повноцінним гравцем. 🛡️🇪🇺

Олександр Дубінський — один із найскандальніших медійників, який перетворився на народного депутата, а згодом став фігурантом кримінальних справ СБУ та ДБР. У цьому відео розповідаємо, як журналіст із телеканалу 1+1, відомий фейками часів Майдану, перетворився на політика з проросійською риторикою, персональними санкціями США та підозрою у державній зраді. Мільйонні статки родини, 24 квартири та 17 автівок, зв’язки з оточенням Коломойського, поїздки до Міндіча, «плівки», підозра у роботі на спецслужби РФ та позивний «Буратіно» — уся хронологія падіння Дубінського в одному розслідуванні. Де зараз Олександр Дубінський, у яких умовах він перебуває, за що судять екснардепа і чому його історія стала символом того, як медійники можуть перетворюватися на інструмент російського впливу в українській політиці