Це рішення треба розглядати не як окремий крок, а як сигнал: США більше не будуть автоматично утримувати східноєвропейський оборонний пояс, створений після 2022 року.
Рішення щодо скорочення контингенту – це не про "мінус тисячу солдатів", а про зміну моделі безпеки. Європа вперше за кілька десятиліть стоїть перед реальністю, де американська військова "парасолька" перестає бути автоматичною. Можна впевнено сказати, що більшість європейців не помітять, коли США виведуть армійську бригаду з Румунії, але можна бути впевненим, що диктатор Володимир Путін це помітить.Своїми думками щодо цих та інших питань в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA поділився надзвичайний і повноважний посол України в США та Франції Олег Шамшур.
– Офіційно оголошено: з Румунії буде виведено до тисячі американських військових. Маємо перший реальний крок щодо скорочення американської військової присутності на континенті. Зазначається, що надалі планується виведення усіх підрозділів, які залишилися. Уже в грудні на черзі Болгарія, Угорщина і Словаччина. Яка стратегічна логіка Вашингтона щодо цих кроків?
– Про наміри відомо вже давно, але всі сподівалися, що цей процес розпочнеться якомога пізніше. Зараз для чинної американської адміністрації є щонайменше дві основні географічні сфери, котрі визначені як пріоритети. По-перше, це Азійсько-Тихоокеанський регіон. Саме там будуть зосереджені ключові стратегічні та безпекові інтереси США. Це ще президент США Обама формулював, а потім ми це чули за Байдена, і зараз це було підтверджено. Зокрема, чинний військовий міністр США Гегсет про це говорив на кількох форумах абсолютно відверто: фокус уваги із Європи переноситься на Азійсько-Тихоокеанський регіон. Там, де Китай – основний супротивник, основний конкурент Сполучених Штатів.По-друге – Латинська Америка. Ще до інаугурації Трампа аналітики говорили, що він приділятиме значно більше уваги регіону. І ми це бачимо. Зараз – Венесуела, можливо, і Колумбія. Тобто такий собі новий варіант доктрини Монро від Трампа. Доктрина "Трамп-Монро". Тобто концентрація на від Мексики до кінця Південної Америки. Отже, це все очікувано. Якщо для Трампа Україна не належить до стратегічно важливих країн, то логічно, що регіон Центральної і Східної Європи теж втрачає для нього значення. Як буде з іншими країнами Європи – побачимо, але що стосується Центральної та Східної Європи, це майже доконаний факт: процес уже почався.– У новій Стратегії національної оборони чітко сформульовано: пріоритет – внутрішні та регіональні завдання. Внутрішні – це міграція, боротьба з нелегалами, а регіональні – це, наприклад, Венесуела й частково Колумбія. Трамп демонструє, що боротьба з картелями для нього зараз важливіша.
– Так, безумовно. І тут є дуже важливий момент – персоналізація зовнішньої політики. Зовнішня політика зараз у США фактично підганяється під особисті політичні інтереси Трампа. Ви зачепили важливе питання – використання збройних сил для вирішення внутрішніх проблем або для імітації їх вирішення. І це, на жаль, ми будемо бачити протягом усього його перебування при владі. Ще недавно в американському істеблішменті це було абсолютне табу. А тепер – норма. І ця тенденція посилюється. Це треба розглядати у контексті зміцнення авторитарних тенденцій у способі управління Трампа.
Це рішення треба розглядати не як окремий крок, а як сигнал: США більше не будуть автоматично утримувати східноєвропейський оборонний пояс, створений після 2022 року.
Рішення щодо скорочення контингенту – це не про "мінус тисячу солдатів", а про зміну моделі безпеки. Європа вперше за кілька десятиліть стоїть перед реальністю, де американська військова "парасолька" перестає бути автоматичною. Можна впевнено сказати, що більшість європейців не помітять, коли США виведуть армійську бригаду з Румунії, але можна бути впевненим, що диктатор Володимир Путін це помітить.Своїми думками щодо цих та інших питань в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA поділився надзвичайний і повноважний посол України в США та Франції Олег Шамшур.
– Офіційно оголошено: з Румунії буде виведено до тисячі американських військових. Маємо перший реальний крок щодо скорочення американської військової присутності на континенті. Зазначається, що надалі планується виведення усіх підрозділів, які залишилися. Уже в грудні на черзі Болгарія, Угорщина і Словаччина. Яка стратегічна логіка Вашингтона щодо цих кроків?
– Про наміри відомо вже давно, але всі сподівалися, що цей процес розпочнеться якомога пізніше. Зараз для чинної американської адміністрації є щонайменше дві основні географічні сфери, котрі визначені як пріоритети. По-перше, це Азійсько-Тихоокеанський регіон. Саме там будуть зосереджені ключові стратегічні та безпекові інтереси США. Це ще президент США Обама формулював, а потім ми це чули за Байдена, і зараз це було підтверджено. Зокрема, чинний військовий міністр США Гегсет про це говорив на кількох форумах абсолютно відверто: фокус уваги із Європи переноситься на Азійсько-Тихоокеанський регіон. Там, де Китай – основний супротивник, основний конкурент Сполучених Штатів.По-друге – Латинська Америка. Ще до інаугурації Трампа аналітики говорили, що він приділятиме значно більше уваги регіону. І ми це бачимо. Зараз – Венесуела, можливо, і Колумбія. Тобто такий собі новий варіант доктрини Монро від Трампа. Доктрина "Трамп-Монро". Тобто концентрація на від Мексики до кінця Південної Америки. Отже, це все очікувано. Якщо для Трампа Україна не належить до стратегічно важливих країн, то логічно, що регіон Центральної і Східної Європи теж втрачає для нього значення. Як буде з іншими країнами Європи – побачимо, але що стосується Центральної та Східної Європи, це майже доконаний факт: процес уже почався.– У новій Стратегії національної оборони чітко сформульовано: пріоритет – внутрішні та регіональні завдання. Внутрішні – це міграція, боротьба з нелегалами, а регіональні – це, наприклад, Венесуела й частково Колумбія. Трамп демонструє, що боротьба з картелями для нього зараз важливіша.
– Так, безумовно. І тут є дуже важливий момент – персоналізація зовнішньої політики. Зовнішня політика зараз у США фактично підганяється під особисті політичні інтереси Трампа. Ви зачепили важливе питання – використання збройних сил для вирішення внутрішніх проблем або для імітації їх вирішення. І це, на жаль, ми будемо бачити протягом усього його перебування при владі. Ще недавно в американському істеблішменті це було абсолютне табу. А тепер – норма. І ця тенденція посилюється. Це треба розглядати у контексті зміцнення авторитарних тенденцій у способі управління Трампа.
Українська
English
