• #поезія
    #поезія
    1
    238views 6Plays
  • #поезія
    Перш ніж страждати за ним,
    зупинись на мить і згадай…
    Він був тим,
    хто знав, де саме тобі болить.
    Знав — і все ж не торкнувся,
    не спробував зцілити.

    Він знав, що ти потребуєш його.
    Знав — і не прийшов.
    Не тому, що не міг,
    а тому, що не обрав.

    Раз за разом
    він обирав увесь світ,
    усіх інших,
    але не тебе.
    І навіть зараз
    він продовжує жити,
    дихати, сміятися —
    без тебе. Спокійно.

    Ти маєш право на біль.
    Але пам’ятай:
    любов не там,
    де знають твої рани
    і залишають їх відкритими.
    Любов — там,
    де залишаються.

    Калина Прус
    #поезія Перш ніж страждати за ним, зупинись на мить і згадай… Він був тим, хто знав, де саме тобі болить. Знав — і все ж не торкнувся, не спробував зцілити. Він знав, що ти потребуєш його. Знав — і не прийшов. Не тому, що не міг, а тому, що не обрав. Раз за разом він обирав увесь світ, усіх інших, але не тебе. І навіть зараз він продовжує жити, дихати, сміятися — без тебе. Спокійно. Ти маєш право на біль. Але пам’ятай: любов не там, де знають твої рани і залишають їх відкритими. Любов — там, де залишаються. Калина Прус
    1
    124views
  • #поезія
    #поезія
    1
    289views 8Plays
  • #поезія
    Зігрій мої, коханий, руки,
    закрий кватирку у вікні.
    Адже в передчутті розлуки
    тепер так холодно мені.

    Ліна Костенко
    #поезія Зігрій мої, коханий, руки, закрий кватирку у вікні. Адже в передчутті розлуки тепер так холодно мені. Ліна Костенко
    2
    166views
  • #поезія
    #поезія
    1
    330views 6Plays
  • #поезія
    Думками

    Думками малюю тебе коло себе,
    Пишу лиш про тебе й тобі.
    Зізнання й молитви знає лиш небо,
    Ти поруч у кожному сні.

    Всі дні чорно-білі, а ночі безмежні...
    Думками заповнюю щем.
    Мабуть, я занадто від тебе залежна...
    Ти номер один моїх тем.

    Думками малюю, думками цілую,
    Думками я чую твій пульс.
    Думками з тобою, шалено сумую...
    Думками люблю... не здаюсь...

    Тетяна Андреєва
    #поезія Думками Думками малюю тебе коло себе, Пишу лиш про тебе й тобі. Зізнання й молитви знає лиш небо, Ти поруч у кожному сні. Всі дні чорно-білі, а ночі безмежні... Думками заповнюю щем. Мабуть, я занадто від тебе залежна... Ти номер один моїх тем. Думками малюю, думками цілую, Думками я чую твій пульс. Думками з тобою, шалено сумую... Думками люблю... не здаюсь... Тетяна Андреєва
    1
    202views
  • #поезія
    Ти витоптав мої трави,
    Ти витоптав мої луки,
    Ти кидав мене вмирати
    У хащах лісів роззуту...

    Ти пив мою кров гарячу
    І з радості надихався...
    Тобі було крові мало -
    Ти кинув мене, злякався.

    Ти наче дитя примхливе
    Волієш невпинно їжі,
    Коли ж не знаходиш - війни
    Справляєш і пасатижем

    Катуєш мене, морозом
    І холодом дишеш в душу...
    То ось на що заслуговую?
    То он що терпіти мушу?

    Я більше не хочу воєн.
    Не хочу тебе і крапка.
    Але щось доводити? Боже,
    Та краще вже тонку латку

    Нашию легким гобеленом
    На рану аби не кровило -
    Най зійдуть червоні жоржини,
    Відновиться Сила...

    Таня Квітень
    #поезія Ти витоптав мої трави, Ти витоптав мої луки, Ти кидав мене вмирати У хащах лісів роззуту... Ти пив мою кров гарячу І з радості надихався... Тобі було крові мало - Ти кинув мене, злякався. Ти наче дитя примхливе Волієш невпинно їжі, Коли ж не знаходиш - війни Справляєш і пасатижем Катуєш мене, морозом І холодом дишеш в душу... То ось на що заслуговую? То он що терпіти мушу? Я більше не хочу воєн. Не хочу тебе і крапка. Але щось доводити? Боже, Та краще вже тонку латку Нашию легким гобеленом На рану аби не кровило - Най зійдуть червоні жоржини, Відновиться Сила... Таня Квітень
    1
    133views
  • #поезія
    Чим більше за спиною літ...
    Тим більше хочеться спинити ...
    Бо в ці літа життя летить...
    Зникає час, зникає миттю.

    Все менше мрій, твоїх бажань...
    Все менше хочеш поспішати...
    Не зупинити час, на жаль...
    А хочеш більше не страждати.

    Що не здійснилось... не збулось...
    Така вже Доля мабуть в тебе...
    Щоб сумувати не прийшлось...
    Не звинувачуй завжди себе.

    Приймай із вдячністю життя...
    Цінуй хвилину і годину...
    Хай буде в спокої Душа...
    І Ангел серця не покине.

    Чим більше за спиною літ...
    Тим більше спогадів прекрасних...
    І шлеш у думці всім привіт...
    І забуваєш про нещастя...

    І скільки б не минуло літ...

    Галина Адамович
    #поезія Чим більше за спиною літ... Тим більше хочеться спинити ... Бо в ці літа життя летить... Зникає час, зникає миттю. Все менше мрій, твоїх бажань... Все менше хочеш поспішати... Не зупинити час, на жаль... А хочеш більше не страждати. Що не здійснилось... не збулось... Така вже Доля мабуть в тебе... Щоб сумувати не прийшлось... Не звинувачуй завжди себе. Приймай із вдячністю життя... Цінуй хвилину і годину... Хай буде в спокої Душа... І Ангел серця не покине. Чим більше за спиною літ... Тим більше спогадів прекрасних... І шлеш у думці всім привіт... І забуваєш про нещастя... І скільки б не минуло літ... Галина Адамович
    1
    240views
  • 107views
  • 130views