Яскраве мовчання Путіна і Трампа красномовне. Трамп і Путін, як єдині політики у своїй країні, базікають з будь-якого приводу, змушуючи аудиторію ковтати потік порожніх заяв, погроз і самовихвалянь, а тут раптом обидва замовкли і не можуть говорити про Україну.

Віктор Небоженко

Дивна тиша. Здавалося б, коли Україна завдала удару по стратегічних авіабазах у глибині Росії, знищивши десятки літаків — саме тих, які здатні нести ядерну зброю, — реакція Заходу мала би бути гучною. Але її немає. Лише поодинокі голоси — Джонсон, кілька експертів. І все.

Європейські партнери зберігають стратегічну мовчанку. Причина в тому, що після української операції «Павутина» західна військова доктрина пережила тектонічний зсув. Усе, що будували десятиліттями — зламалось за одну ніч.

Збройні сили України за допомогою FPV-дронів знищили літаки вартістю понад $100 млн кожен. Пристроями, які коштують кількасот доларів. І не тільки літаки. Під удар потрапила сама концепція великої військової бази — як гаранта безпеки. Адже тепер відомо: вразити її може будь-хто. Достатньо 3D-принтера, доступу до маркетплейсу й трохи технічних знань.

За словами західних військових, українські атаки змушують НАТО переосмислювати власну вразливість. Бази, які здавались недоторканними, виявились відкритими до дешевого, масового і точного удару.

Іронія в тому, що саме Захід створив передумови для цього зсуву. Саме він:

• наполягав, аби Україна відмовилась від ядерної зброї;

• не давав Києву достатньо засобів захисту на початку війни;

• затягував постачання далекобійних ракет;

• забороняв використовувати надані ракети по території Росії, навіть якщо саме звідти вилітали бомбардувальники, що знищували українські міста.

Після кожної трагедії — після кожного зруйнованого пологового будинку, кожної загиблої дитини — українці просили: дайте змогу вдарити по злітним смугам, з яких здіймаються літаки, що несуть смерть. Відповідь залишалась незмінною: ні.

І тому Україна почала розробляти власне. Не тому, що хотіла — а тому, що мусила. І тепер у неї є своя технологія, своя зброя, свої рішення. Українські інженери створили те, що у США чи Європі не могли (або не хотіли) створити десятиліттями. Бо не мали потреби. Бо не стояли перед загрозою зникнення.

Тепер, коли ці дрони з’явились, виникла паніка. Західні аналітики кажуть: якщо так змогла Україна — зможе й будь-хто. Терористичне угруповання, божевільний фанатик, невизнаний режим — усі вони можуть застосувати те саме проти цивільної або військової інфраструктури Заходу.

Системи протиповітряної оборони виявились непристосованими до нової реальності. Громіздкі проєкти на кшталт американського «Золотого купола» за $175 млрд не гарантують захисту від рою дешевих дронів, які летять не з космосу, а з найближчого сараю.

Ізраїльські експерти назвали 1 червня — день операції «Павутина» — початком нової епохи. Епохи, коли держава без ядерної зброї, без стратегічної авіації, без гарантій колективної безпеки, але з гострою потребою вижити, змогла зламати глобальні уявлення про силу.

Україна не просто змінила хід війни. Вона змінила саме поняття війни. І тепер світ, хоч і мовчки, але усвідомлює: майбутнє вже настало. І вигадали його не в Пентагоні. А в українському гаражі.