Лютневі оновлення
News |
2025-03-01 19:35:17
Language
Українська
English
Other
ПРО УГОДИ, ЯКІ НЕ ВАРТІ НАВІТЬ ПАПЕРУ, НА ЯКОМУ НАПИСАНІ
7 лютого Японія відзначила День північних територій — пам’ятну дату, що нагадує про Сімодський трактат 1855 року. В цей день, зазвичай, японський уряд і громадські організації вкотре критикують росію за незаконну окупацію Курильських островів і вимагають їх повернення.
Всі ми - хтось раніше, хтось пізніше, хтось краще, а хтось майже ніяк, вчили історію. Як колись так і нині підручник (так – навіть український) вчить, що російсько-японська війна стала результатом зіткнення експансіоністських інтересів Московії та Японії на Далекому Сході..
Не будемо сьогодні детально вдаватись у сам характер тієї епохи, другої половини ХІХ та початку ХХ ст., її поголовний (для тих хто був у силі) імперіалізм і намагання урвати останні, що залишились незайнятими «великими державами», шматки неодержавлених територій чи просто слабких державних утворень.
Бо сьогодні лише про стосунки Москви і Токіо.
Довгий час Японія жила собі в ізольованому світі традицій, не допускаючи в нього нікого із-зовні, аж доки американці не вирішили, що хочуть з нею торгувати. При цьому саме бажання японців щодо стосунків з «оплотом свободи» сам цей «оплот» зовсім не цікавило. Бажання нести японцям цивілізацію було таким великим, що дійшло до відправки до їх берегів військової ескадри. Дев'ять військових кораблів, 250 гармат і 1800 матросів стали вагомим аргументом у підписанні 31 березня 1854 року першого японо-американського договору.
Як ми знаємо, Москва завше намагається копіпастити сильних світу цього. Так трапилось і цього разу. Майже одночасно з американцями в Японію прибула і запорєбріковська делегація. Московити хотіли небагато - усього на всього встановлення торговельних відносин, а також визнання російськими володіннями Сахаліну і Курильських островів. Тих островів, які споконвіку населяли одна з японських національних меншин – айни, і які споконвіку були зоною рибальства для японців.
Але нехай. Вочевидь очільник московської делегації Юхим Путятін так дістав за два роки японців, що ті, на початку перемовин заявляючи свої права на всі Курили і Камчатку, врешті погодились на те, що японськими визнавалися лише острови Ітуруп, Кунашир, Шикотан та група островів Хабомаї. Більше того, в намаганні швидше позбутись нав’язливих «нових друзів» вони навіть допомогли збудувати новий корабель московській делегації, оскільки їхній затонув в результаті землетрусу і цунамі 1854 року.
Отже все, як там у Сімодському трактаті – за «постійний мир і щиру дружбу»? Ну...
«Цивілізування» Японії імперським світом розбурхало в середині країни до того часу стримуваний імперський потенціал. Якщо вже витягнули японців зі свого лігва, то і їм закортіло взяти участь у розділі сусіднього Китаю. Але перед цим у 1875 році Московія і Японія підписали так званий «обмінний» Санкт-Петербурзький договір, за яким японці відмовлялись від претензій на Південний Сахалін, за що отримували всю Північну гряду Курильських островів.
Московія в цей час веде активну експансію і на північно-китайських територіях, зокрема в Маньчжурії. Накидає оком і на Корейський півострів, який на кінець ХІХ ст. за результатами японо-китайської війни 1894-1895 років з колонії Китаю перетворився нехай і формально, але незалежну країну. До речі за результатами цієї війни Китай передав Японії Ляодунський півострів зі своєю військовою базою Люйшунь (Порт-Артур).
Однак під тиском Московії, Німеччини та Франції Японія була змушена залишити Ляодун, після чого, як згадує в своїх мемуарах міністр фінансів, голова Ради Міністрів Російської Імперії Сергій Вітте — росія почала вводити війська, під приводом підтримки керівництва Китаю (нічого не нагадує?).
Вітте був досить відвертий у своїх спогадах:
«… За кілька років до захоплення Квантунської області ми змусили піти звідти японців і під гаслом того, що ми не можемо допустити порушення цілісності Китаю, уклали з Китаєм секретний оборонний союз проти Японії, отримавши через це вельми істотні переваги на Далекому Сході, і потім зовсім скоро самі ж захопили частину тієї області, з якої змусили Японію після переможної війни піти…"
При цьому вже тоді московитами активно використовувались методи гібридної війни:
З однієї сторони, за словами Вітте
«… Щоб заспокоїти Японію, 13 квітня 1898 р. було укладено угоду з Японією, в якій ми явно віддали Корею під домінуючий вплив Японії».
З іншої, в той же час, «Російське лісопромислове товариство» вводить на територію Кореї під командою кадрових офіцерів кілька сотень вояків зі знятими знаками розрізнення як «лісорубів». Тому що, як писалося в доповідній царю:
«Для Росії … майже винятковий вплив японців у Кореї очевидно був би небажаним. Було потрібно отримати для Росії такі великі приватні комерційні інтереси в Кореї, захист яких дав би нам право втручатися в корейські справи і, тим самим, встановити противагу японському впливові».
«Їхтамнєти» в Кореї, орієнтовно 1901 рік
«Лісоруби» почали будувати військову інфраструктуру, японці це сприйняли як порушення угоди. Розпочалися перемовини, де Росія, з одного боку, не визнавала порушень, з іншого – вимагала розширити свій вплив у Кореї.
І тут знову відвертість Вітте:
“Оскільки Японія побачила, що на нас ні в чому не можна покластися, що з одного боку ми, прибравши японців із Ляодунського півострову, самі, потім, його захопили, а з іншого боку, уклавши із ними договір, який мав їм компенсувати наше захоплення, — почали потайки, обхідним шляхом, його порушувати — то Японія взагалі перестала нам вірити”.
Японію непокоїло нарощування військової потужності Московії. Тому в 1903 році вона почала проводити із нею перемовини. Проте, як згадує Вітте, Московія їх затягувала. Японія попереджала, що ігнорування їхніх звернень може призвести до війни. Та попри це московити, подекуди, відповідали на запити взагалі через місяць. Офіційному Санкт-Петербургу надто вже хотілось «маленької, але переможної війни». Ну не на підписані ж папірці зважати московитам?
Можливо саме тому, навчені гірким досвідом, на сьогодні японці так і не досягли стадії підписання мирної угоди з Московією за підсумками Другої світової війни.
Бо будь-які угоди з росією не варті навіть паперу, на якому написані.
P.S. Ох вже ці аналогії.
2 лютого 1946 р. без політичного врегулювання результатів війни указом Президії Верховної Ради СРСР всі землі з її надрами, лісами і водами на території Південного Сахаліну і Курильських островів проголошувалися державною власністю Радянського Союзу, було засновано Південно-Сахалінську область з центром у місті Тойохара (Південно-Сахалінськ) з включенням її до складу Хабаровського краю РСФРР.
(Ну тобто тупо віджали, швиденько, доки ніхто не встиг оговтатись, не дивлячись навіть на точку зору союзників, а що вже там про Японію…)
Лише за 5 місяців після підписання Японією Акту про капітуляцію, але ще за 5 років до вирішення власне правового статусу Японії і підписання мирного договору з країнами-переможницями на Сан-Франциській мирній конференції (документи якої СРСР до речі так і не підписав).
Харизма та влада: Як стати лідером, навіть коли тебе не сприймають серйозно
Politics |
2024-08-16 09:33:14
