Сторож центру переливання крові виглядає підозріло блідо та молодо для людини, яка пам’ятає розпад СРСР. Колегам смішно, а поліції — ні.

Контекст: минулої ночі у Запорізькому обласному центрі переливання крові сталася подія, яка ставить у глухий кут навіть досвідченого детектива — зникло рівно 10 літрів донорської крові першої групи. Камеру зберігання відчиняли рідним ключем, жодних слідів зламу, жодних сторонніх слідів. Окрім одного — охоронця лабораторії.

Єдиний свідок і головний підозрюваний в одній особі

Тієї ночі на зміні перебував лише Валентин Маркусович — штатний сторож, людина-загадка і, за свідченнями колег, людина-легенда. Чоловік працює в центрі ще з середини 1980-х років, чітко пам’ятає часи, коли донорам після здачі крові давали талончики на гречку та червоне вино.

Але ось що цікаво: попри його майже сорокарічний стаж, Валентин Маркусович виглядає так, ніби на роботу влаштувався нещодавно — визначити його вік дуже важко. Шкіра бліда, як стіна реанімаційної палати, погляд пронизливий, але у вічі дивитися не любить — відводить убік і починає розповідати про «специфіку нічних чергувань».

— Він у нас такий… колоритний, — обережно формулює медсестра Оксана Дригайло. — Ми його між собою «упирем» кличемо.

Зі слів колег, його ніколи не бачили вдень — чоловік уникає яскравого світла, ніколи не відкриває штори, а нещодавно зняв та заховав старе дзеркало, що висіло на стіні.

Проникнення не було: кров «випили» на місці

Поліція зафіксувала: слідів зовнішнього зламу немає. Камеру зберігання відчинили рідним ключем — тим самим, що зберігається на посту чергового. Десять літрів донорської крові першої групи зникли так охайно й тихо, що навіть сигналізація не спрацювала. Власне, про те, що кров зникла, вранці повідомив сам Валентин Маркусович — чи то з чистої совісті, чи то з надлишку самовпевненості.

На запитання слідчих, де він перебував у час між 2:00 і 4:00 ночі, чоловік замислився і сказав, що «дрімав». На уточнення, чи не чув підозрілих звуків, відповів, що вночі взагалі дуже добре чує — навіть краще, ніж удень.

Кров зникає регулярно

Окремої уваги заслуговує та обставина, що для центру переливання крові кров, що зникає, — явище, на жаль, не зовсім нове. Пацієнти роками скаржаться на дивну закономірність:

— Я здавала кров тричі, — розповідає запоріжанка Тетяна Кривошия, — кожного разу казали, що аналізи загубилися. Питаю — де? Кажуть: «десь у лабораторії» і мовчать…

Схожі скарги — від кількох десятків пацієнтів. Аналізи губляться, зразки переплутуються, цілі партії крові «не доходять до місця призначення». В офіційних поясненнях фігурують «людський фактор», «технічні труднощі» та класичне українське «так сталося».

Дехто з персоналу неофіційно припускає, що за кожним із цих випадків стоїть одна й та сама «нічна зміна».

Чому саме перша група крові?

Не виключено, що злодій (або злодійка, або… хтось інший) підійшов до справи з науковою підготовкою. Перша група крові (0(І)) — це не випадковий вибір.

Перша група є універсальною донорською: її можна переливати людям з будь-якою іншою групою. Саме тому її запаси є стратегічними — вона завжди в дефіциті, завжди потрібна і завжди зберігається окремо.

З медичної точки зору, донорська кров зберігається за температури +2…+6°C і придатна до використання не довше 42 діб (для еритроцитарної маси). Після цього — утилізація. Саме тому крадіжка свіжої крові — це або акт відчаю, або дуже конкретний попит.

Куди подіти 10 літрів? Або продати на чорному ринку (так, він існує), або… Редакція не наважується дописувати версії, бо одна з них надто нагадує сюжет румунського фольклору, а ми не хочемо вірити, що серед нас живуть вампіри.

Поліція продовжує розслідування. Валентин Маркусович залишається на робочому місці — бо, як пояснило керівництво центру, «замінити його нема ким». З 1984 року.

Редакція «Запорізьких сенсацій» не робить остаточних висновків. Це зробить поліція. Але якщо наступного разу здаватимете кров — можливо, варто уточнити, яка саме зміна чергує. Бо, недай боже, ще хтось ненароком вип’є ваші аналізи, як компот.