"філософ — це вільна людина"

чому саме так? Тому, що якщо звернутися саме до філософів античності, то вони полягають в взаємодії та спостерігання за світом. Як на мене сучасні роздуми, більше про стороннє або не в змозі досягнення, але є інша крайнощ: гіперреалізм. Під гіперреалізм я маю на увазі, що занадто сильна концентрація на дійсності. А тому й народжуються думки відчаю та безумства про те що "політики повсюди" чи "симуляції", які межують з конспірологією. В кінці такої філософії ми приходимо до "свободи волі нема! Й крапка", це не звільнення й не осаяння, це навпаки, плутанина та зневіра яка несе велику небезпеку на суспільну думку.

Тому я звертаюся до античності, навіть, такі як Епікур який бачив наше існування "як рух атомів" знаходив "атоми душі, які коли відхиляються в своєму русі — це й є наша воля". Тобто, навіть, самі давні ствердження про нашу не свободу, навпаки кажуть про нашу волю, волю до вибору.

Також згадаємо будизм. Який пропагує свою свободу, до того щоб не слідкувати за кимось та досліджувати себе медитаціями. Звідси психологи взяли купу терапевтичних практики.

Повертаючись до початку. Філософ — це вільна людина. Тому що колись ті, хто написав про "симклякри", сам знайшов свою волю та свободу щоб про це написати. Той, хто стверджує інстиктивізмом що "свободи волі нема, бо ми пішли від тварин й нами керують інстинкти" колись знайшов волю дослідити чи знайти цю тему.

Це не означає, що ті, хто живе в демократії це філософи. Тому, що демократія це свобода вибору, але не завжди ти контролюєш які варіанти тобі дають, й завжди требують що цю можливість ти створював сам. Якраз в змозі створювати умови для особистого вибору, є справжня свобода й філософський роздум.