Тиждень моди у Парижі знову став дзеркалом не лише стилю, а й психіки епохи. Колекція «Весна–літо 2026» дому Готьє, створена дюраном Лантінком, викликала подив, сміх і шок. На подіум вийшли жінки в трико і боді, що імітували чоловіче оголене тіло — з волохатими грудьми, пахвами, ногами, навіть з принтами пенісів, таких самих волохатих. Хтось назвав це скандалом. Але якщо відкинути перший емоційний шар, відкривається щось глибше — інтуїтивне відчуття того, що називають духом часу.

Десятиліттями європейська культура робила все, щоб приборкати чоловіче тіло. Волосся — це залишок тваринного, дике, небезпечне, тому його голили, прибирали, шліфували. Чоловіка робили «чистим», гладким, контрольованим. Так з’явився образ метросексуала — не воїна, не працівника, не мисливця, а ніжного партнера, який більше піклується про шкіру, ніж про силу. Європа виховала покоління цивілізованих чоловіків, але разом із тим — роззброїла себе символічно.

І ось тепер, коли над континентом знову нависає небезпека — не лише військова, а й цивілізаційна — з підсвідомості проривається інший архетип. Повертається образ звіра, дикого, волохатого, того, хто не боїться крові. І митці, як завжди, відчувають цей рух раніше за всіх. Лантінк не малює війни, але його колекція говорить про неї тілом. Про брак чоловіків, здатних воювати. Про жінок, які вимушені нести в собі їхню відсутню силу. І ось вони вдягають волохаті тіла — не як пародію, а як заклик, як заклинання: поверніть інстинкт.

У цій іронії є фаталізм. Європа, яка довго знецінювала чоловіче як джерело насильства, тепер змушена шукати його відновлення — хоч би й у формі модного принта. Волохате тіло стає символом виживання, а не варварства. Мода, як завжди, говорить мовою метафор, але її знаки — реальні. Вони свідчать: за блиском подіумів стоїть тривога цивілізації, яка втратила рівновагу між красою й силою.