"December`ські миттєвості"
чай гарячий дає наснагу,
наливає душу по вінця теплістю.
грудень скрадливо моститься під ковдру,
застеляє вулиці м'якою сніжністю.
оживають спогади в іскрах сонячних,
вже на скронях біліє паморозь.
відголоски дитинства тримаю в долонях,
прикладаю до серця, переживаю наново:
перші кроки твої по хрумкому снігу,
перші падіння на замерзлій калюжі,
перші хапання за руку мами - підтримка,
перше "я сама" в ковзанах на крижанці.
сніговія December'ська
занурює в спомини...
кожна згадка — нова миттєвість у казці.
13.12.2025 Ірина Вірна 💙💛

В ЗАПОРІЖЖІ ВІДБУЛАСЯ ФОТОВИСТАВКА ПРО БЕРДЯНСЬК
На ній зібрали 400 робіт юнацького руху «Байда» та вихованців бердянського Палацу дітей та молоді
Виставка «Очима Юності» складається з чотирьох тематичних локацій. Тут є світлини про команду бердянської «Байди» та її подорожі, пейзажі різних міст України, зокрема Бердянська та Запоріжжя, фото з тваринами. Четвертою локацією стали спогади молодих фотографів про рідне місто. Загалом виставка зібрала 400 світлин. Про це «Бердянськ 24» дізнався з матеріалу на сайті Конгресу місцевих та регіональних влад.
«Для нас ця подія особлива, адже в кожному кадрі – наша щирість, наша праця і наше бачення майбутнього України. Ми хотіли показати, що молоде покоління не втрачає віри в добро та силу нашої країни. Через світлини ми говоримо про волонтерство, єдність, любов до природи та будні нашого юнацького руху. Це голос молоді, яка зростає у складний час, але не втрачає віри в те, що ми здатні змінювати світ», – розповіла Олена, учасниця руху «Байда Бердянськ».
Молодь говорила про волонтерські ініціативи, спортивні досягнення, мандрівки та спільні проєкти. Про те, як через спільну справу формуються цінності, народжується відчуття єдності та взаємопідтримки.
«Ми пишаємось нашою молоддю. Байдівці – це приклад того, як підлітки беруть на себе відповідальність за майбутнє нашої країни. Вони не просто фотографують – вони документують нашу історію, зберігають пам’ять про Бердянськ і формують образ України, яку ми відбудуємо разом. Такі ініціативи дають нам впевненість: наше майбутнє в надійних руках», – зазначив начальник Бердянської міської військової адміністрації Микола Матвієнко.
Виставку присвятили померлому медійнику з Бердянську Андрію Чепрасову. Про це на своїй сторінці у Фейсбук написала викладачка студії журналістики Палацу дітей та молоді (колишній ЦДЮТ – ред.) Анжеліка Бабич.
«Андрій Чепрасов, нашу фотовиставку присвячую тобі. Там все, що ти любив: Бердянськ, усміхнені діти, дивовижні краєвиди, життя. Дякую…», – йдеться в дописі.
https://t.me/brd24_official

https://t.me/Ukraineaboveallelse

#поезія
Я згадую тебе... і твої руки,
Солодкі, мов нектар, п'янкі вуста.
Без тебе я терплю душевні муки
І скриня щастя зовсім щось пуста.

Мені давав ти неосяжні крила.
Для мене ти цілий безмежний світ.
Тебе сама, сама я відпустила
Та мрії линуть знову у політ.

І знов приходять в сни минулі весни
І наші романтичні вечори.
Здається, в серці все от-от воскресне,
Як знову не нагрянуть холоди.

Я згадую тебе... вже тільки згадки.
На все давно поставлена печать.
Не думалось колись, не було й гадки,
Що прийде в серце туга і печаль.

Що згубляться десь почуття любові,
Які раніш палали, мов вогонь.
Були ми вдвох на все в житті готові.
Мої не випускав з своїх долонь.

Тулив мене до серця, наче квітку,
Яка для тебе розцвіла в саду.
Було нам добре разом взимку... влітку...
...Лиш спогади у серці бережу.

Оксана Козак

#історія #події
Неймовірне Різдвяне Перемир'я 1914: Коли Війна Замовкла заради Миру 🕊️
Перша світова війна – одна з найкривавіших сторінок історії людства. Мільйони солдатів, безкінечні траншеї, газ і кулемети… Але серед усього цього жаху, напередодні Різдва 1914 року, сталася подія, яка досі вражає своєю людяністю та символізмом: Різдвяне перемир'я. 🎄✨

Уявіть собі: холодний зимовий вечір, Західний фронт. З одного боку – німецькі солдати, з іншого – британські, французькі, бельгійські. Ще вчора вони стріляли одне в одного, а сьогодні… щось змінилося. З німецьких траншей почали доноситися звуки різдвяних пісень, а над ними з’явилися крихітні ялинки зі свічками. 🕯️

Британці спочатку були обережні, але невдовзі відповіли своїми колядками.
І тоді сталося неймовірне: солдати з обох сторін почали виходити зі своїх укриттів, повільно, з піднятими руками. Вони зустрілися на нічийній землі, там, де ще кілька годин тому проливалася кров. 🤝 Вони обмінювалися подарунками – цигарками, шоколадом, навіть гудзиками від мундирів. Деякі грали у футбол, використовуючи каски як ворота! ⚽ Це було не просто припинення вогню, це було повернення людяності посеред пекла.

Історики досі сперечаються, наскільки масштабним було це явище, але численні листи солдатів додому, газетні публікації та спогади підтверджують: Різдвяне перемир'я дійсно мало місце. Це був спонтанний прояв миру, ініційований простими солдатами, які на мить забули про накази та ненависть, згадавши про спільні людські цінності.

💔 На жаль, це перемир'я було короткочасним. Командування з обох сторін не схвалило "братання" і незабаром відновило бойові дії. Але історія Різдвяного перемир'я назавжди залишилася яскравим свідченням того, що навіть у найтемніші часи люди здатні знайти спільну мову та проявити співчуття. Це нагадування про силу миру та людяності, яке актуальне й досі. 🙏

День вічнозеленого дерева

День вічнозеленого дерева (Look for an Evergreen Day) або День пошуку ялинки відзначається 19 грудня. Це день, присвячений вшануванню вічної краси вічнозелених дерев. Це не просто день пошуку ідеальної різдвяної ялинки, це день визнання важливості вічнозелених дерев у нашому довкіллі та культурі.

Вічнозелені дерева України
Україна з її різноманітним кліматом та багатими ґрунтами є домівкою для різноманітних вічнозелених дерев.


Ці дерева не лише додають природної краси країні, але й відіграють важливу роль в її екосистемі. Розгляньмо список деяких найпоширеніших вічнозелених дерев, що ростуть в Україні:

Ялина звичайна (Picea abies). Родом з Європи, це дерево широко поширене в Україні. Вона відома своєю високою, конічною формою і часто використовується як різдвяна ялинка.
Сосна звичайна (Pinus sylvestris). Цей вид сосни широко розповсюджений в Україні й впізнається завдяки своїй характерній оранжево-коричневій корі та довгій, тонкій хвої.
Ялиця срібляста (Abies alba). Відома своїм високим і прямим стовбуром, ялиця срібляста має пірамідальну форму з густим темно-зеленим листям.
Сосна сибірська (Pinus sibirica). Це дерево схоже на сосну звичайну, але з товстішим стовбуром і міцнішими гілками. Вона пристосована до холодного клімату і росте в північних регіонах України.
Модрина європейська (Larix decidua). Хоча модрина європейська не є справжнім вічнозеленим деревом (це листопадне хвойне дерево), вона заслуговує на увагу. Вона зберігає хвою протягом більшої частини року, втрачаючи її пізньої осені.
Сосна Веймутова (Pinus strobus). Цей вид, що походить з Північної Америки, був інтродукований в Україні. Вона відома своїми м’якими, гнучкими голками та використовується для виробництва деревини та декоративних цілей.
Сосна чорна європейська (Pinus nigra): Цей вид сосни відомий своїм густим, темним листям і сильним ростом. Її часто використовують у ландшафтному дизайні та для вітрозахисту.
Сосна гірська (Pinus mugo). Гірська сосна, менший вид сосни, часто зустрічається в Карпатах і відома своїм кущистим виглядом та стійкістю до суворих погодних умов.
Ялівець (Juniperus). Різні види ялівцю, відомі своєю ароматною деревиною та ягодами, зустрічаються по всій Україні, особливо на Кримському півострові.
Тис (Taxus baccata). Тис європейський — це повільно зростаюче дерево або кущ, який часто використовується в живоплотах та декоративних насадженнях. Він відомий своїм темно-зеленим голчастим листям і червоними ягодами.
Ці вічнозелені дерева роблять значний внесок у лісові ландшафти України, забезпечуючи середовище існування диких тварин, сприяючи екологічному балансу та додаючи мальовничої краси регіону.

Роль вічнозелених рослин у нашому житті
Символ стійкості
Вічнозелені рослини символізують стійкість і непохитність, оскільки вони залишаються зеленими і яскравими навіть у суворих зимових умовах. Вони нагадують нам про неминущу красу природи та важливість збереження нашого природного середовища.
Джерело радості та свята
У святковий сезон вічнозелені рослини стають джерелом радості та атрибутом свята. Прикрашання ялинки — це добра традиція для багатьох, яка об’єднує сім’ї та створює незабутні спогади.
День вічнозеленого дерева — це водночас свято підготовки до святкового сезону, це також день, коли ми можемо оцінити красу і значення вічнозелених дерев у нашому житті. Обираючи різдвяну ялинку, досліджуйте також місцеві вічнозелені рослини або просто насолоджуєтеся зеленню навколо, цей день дає можливість з’єднатися з природою і відсвяткувати її всебічну цілорічну красу.

❄️ Зима в Україні сто років тому

Сто років тому зима приходила тихо й ґрунтовно. Вона не поспішала — засипала села пухким снігом, стелила білі дороги, змушувала час сповільнюватися. Сани рипіли під копитами коней, мороз малював на вікнах химерні візерунки, і здавалося, що сама природа прикрашає кожну хату.

У домівках тріщали печі, дрова пахли лісом, а свіже житнє тісто — теплом і затишком. Зима збирала всіх разом: родину, розмови, спогади. Вона не лякала — до холоду звикали змалку, як до чогось неминучого й навіть потрібного.

Люди куталися в кожухи, взували валянки, пов’язували хустки й виходили надвір без поспіху. Діти сміялися на гірках, ганяли сніжки, ліпили кривобоких сніговиків, а ввечері притихали біля каганця, слухаючи казки й старі історії. Світло було тьмяне, але від того — ще тепліше.

Зима приносила свята. Колядки пливли нічними вулицями, вертепи заходили з хати в хату, а разом із ними — щирі побажання миру, хліба й достатку. У ті дні кожне слово мало вагу, а кожна зустріч — значення.

Життя взимку було повільнішим, але не біднішим. Навпаки — воно наповнювалося тишею, сміхом і близькістю. Зима вчила радіти простому: теплу дому, живому слову, відчуттю плеча поруч.
Бо коли разом — жоден мороз не страшний.

#поезія
Ох і біжать ті роки без упину...
Не спинити цей час ні на мить.
Проминає життя швидкоплинно,
Як лелеки у вирій, летить.
Вже, мов іній, посріблені скроні,
На душі чомусь смутку печать.
А роки — неприборкані коні,
В синю даль все летять і летять...
Залишають лиш спогади в серці.
Про батьків завжди пам'ять жива,
Інший світ вже відкрив для них дверці...
А для нас ще в цім світі — жнива.
Промайнуло дитинство казкове,
Промчалась і юності світла пора...
Життя хай дарує майбутнє чудове
У радості, в щасті, в промінні добра!
Хай всміхається сонце ласкаве
І чарує красою цей світ,
І життя нехай буде яскраве
Ще багато і весен, і літ!

Оксана Козак