#історія #події
🏛️ Маестро бароко: Лоренцо Берніні – Людина, яка виліпила Рим.
Сьогодні, 7 грудня, ми згадуємо день народження генія, чиє ім'я стало синонімом динаміки, драми та пишності італійського бароко — Джованні Лоренцо Берніні (1598–1680). Він був не просто художником, а універсальною фігурою: архітектором, скульптором, живописцем, драматургом та сценографом. У Римі, де ви на нього не глянете, ви обов'язково побачите його руку.

Улюбленець пап і творець простору

Берніні провів у Римі все своє життя і став улюбленцем восьми послідовних пап. Саме він перетворив «Вічне місто» на центр барокової архітектури та скульптури, домінуючи на художній сцені протягом цілого століття. Його талант полягав у тому, щоб поєднати архітектуру, скульптуру і навіть джерела світла та води в єдину театральну композицію. 🎭

Головні шедеври, які треба побачити:
Площа Святого Петра, Ватикан: Це, мабуть, його найграндіозніший архітектурний твір. Берніні спроєктував знамениту колонаду, яка охоплює площу «обіймами церкви». Він хотів, щоб колонада символізувала материнські руки, які запрошують вірних до храму.
Скульптура «Екстаз святої Терези»: Розміщена в Каплиці Корнаро. Це драматичний, емоційний та неймовірно реалістичний твір, де мармур, здається, перетворюється на повітря і хмари. Це вершина барокової скульптури.
Бальдахин у соборі Святого Петра: Гігантська бронзова споруда (заввишки 28,5 м), розташована над головним престолом собору, безпосередньо над могилою Святого Петра. Це монументальний шедевр, який став еталоном для мистецтва бароко.
Фонтан Чотирьох Річок (П'яцца Навона): Ефектний фонтан, де кам'яні фігури символізують чотири головні річки відомого тоді світу: Ніл, Ганг, Дунай та Ріо-де-ла-Плата. ⛲

Берніні володів унікальною здатністю передавати в камені рух, емоції та навіть звук. Його спадщина є живою, і вона продовжує притягувати мільйони туристів, доводячи, що він був справжнім «другим Мікеланджело». ✨

День невролога
Кожного року 1 грудня світ відзначає День невролога. Свято не є офіційним та широко відомим, проте здатне об’єднувати людей цієї професії.

Хто такий невролог?
Неврологія як самостійна медична дисципліна виникла у 1860 році, до цього неврологію вважали частиною психіатрії та педіатрії.


Невролог (до 1980-х років невропатолог) – це лікар, який спеціалізується на хворобах, пов’язаних з нервовою системою. Сюди відносяться: невралгія, інсульт, епілепсія, пухлина мозку, остеохондроз, радикуліт тощо. Неврологічні захворювання дуже розповсюджені, бо, як-то кажуть: «Усі хвороби від нервів».

Як відзначають День невролога?
До Дня невролога організовуються різноманітні благодійні акції, які містять в собі консультації з рекомендаціями. Україна, наприклад, проводить щорічну акцію «Зупинимо інсульт разом», де учасникам видають магніти відповідно до артеріального тиску кожного, а потім з цих магнітів складається загальна скульптура. Стосовно самих неврологів, 1 грудня лікарні нагороджують найкращих спеціалістів, проводяться науково-медичні конференції, семінари тощо.

#історія #події
Свіча пам'яті, що освітлює правду: Відкриття Меморіалу Голодомору в Києві 🕯️🌾💔
Історія України пронизана болем і трагедіями, однією з найглибших серед яких є Голодомор 1932-1933 років. Пам'ять про мільйони невинних жертв, знищених радянським тоталітарним режимом, є священною. І саме 24 листопада 2012 року у Києві відбулася подія, яка назавжди закарбувала цю пам'ять у камені – було завершено будівництво та урочисто відкрито другу чергу Національного музею "Меморіал пам'яті жертв Голодоморів в Україні" у його сучасному вигляді.

📍 Місце скорботи та правди

Розташований на Печерських пагорбах, звідки відкривається краєвид на Дніпро та лівобережну частину міста, Меморіал став не просто архітектурним ансамблем. Це – місце національної пам'яті, скорботи та утвердження правди про геноцид українського народу.
Центральним елементом меморіалу є "Свіча пам'яті" — велична вежа у формі палаючої свічки, що пронизує небо. Вона символізує душі загиблих і незгасну пам'ять про них. Навколо "Свічі" розташовані скульптурні композиції, що розповідають моторошні історії жертв, серед яких особливо зворушлива — скульптура дівчинки з колосками.

🕯️ Біль і єднання

Відкриття другої черги відбулося під час заходів до 79-х роковин Голодомору. Ця подія зібрала найвищих представників держави, іноземних дипломатів, духовенство та сотні українців, які прийшли вклонитися пам'яті невинних. Меморіал став важливим кроком у національному усвідомленні трагедії, утвердженні її як акту геноциду, а також у зміцненні ідентичності українського народу.

Сьогодні Музей Голодомору є не лише місцем вшанування, але й потужним просвітницьким центром, який розповідає правду про злочини тоталітарного режиму мільйонам відвідувачів, нагадуючи світу: "Голодомор – це не просто історія, це попередження".

Нова мініскульптура проєкту «Шукай!» з’явилася на київському Подолі. Це — вже 51-ша. Скульптурка у формі сточеного олівця — присвята всім, хто працює зі словом: поетам і письменникам, журналістам, сценаристам, видавцям.

«Головна ідея — пишіть, бо ваше слово має силу. Олівці, справжні й символічні, мають «сточуватися» — адже саме так формуються сенси», — зазначила авторка проєкту Юлія Бевзенко.

Скульптуру розміщено на фасаді видавництва «Смолоскип» — символічного місця для української культури.

Фото: проєкт «Шукай!»
#Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #Київ_війна

«Перепічка назавжди!»
У Києва з’явився ще один бронзовий символ — перепічка в руці, тепла на дотик! Це вже 45-та мініскульптура проєкту «Шукай!» Юлії Бевзенко — і вона присвячена легендарному стрітфуду столиці.
38 років, одна черга і незмінний смак дитинства. Сотні людей на Богдана Хмельницького, 3 — в очікуванні тієї самої сосиски в тісті.
Ця мініскульптура — не просто про їжу. Вона — про Київ, який живе, гріє і смачно пахне.
Проєкт «Шукай!» - це історія Києва у бронзових мініскульптурках.
Кияни гуляють Києвом та дізнаються історію свого міста.
Скульптурки шукай, історію Києва пізнавай.
#short #проєктшукай #шукай #shorts #КиївськаПерепічка #перепічка #мініскульптури #кудипітикиїв

https://www.youtube.com/shorts/MupkdRJCWkk

День художника України
Щорічно у другу неділю жовтня митці України святкують День художника.

Історія започаткування Дня художника України
Свято було затверджено Указом Президента в 1998 році. Ініціатором святкування стала Спілка художників України. Метою є підтримка представників мистецтва та нагадування про його роль у культурному розвитку людини.

Хто такий художник?
Художник – творчий фахівець, що працює у різних галузях образотворчого мистецтва. Це може бути не лише малювання картин, але й фотозйомка, скульптура, графіка, стріт-арт, кіно, декоративно-ужиткове мистецтво тощо.


Фахівці впевнені, що без споглядання художньої творчості неможливо виховати повноцінно розвиту особистість. Тому прямим обов’язком художника є донесення свого бачення краси, правдиве відтворення історичних подій, розвиток почуття прекрасного в людях і спонукання до думок над суттю буття.

Найвідоміші українські художники
Класика ХІХ — поч. ХХ ст.
Тарас Шевченко (1814–1861) — живописець і графік, майстер психологічного портрета й історичних сцен. «Катерина», офорти з «Живописної України».
Іван Айвазовський (1817–1900) — народжений у Криму мариніст світової слави. «Дев’ятий вал», «Чорне море».
Архип Куїнджі (1842–1910) — новатор світла й повітряної перспективи. «Місячна ніч на Дніпрі», «Березовий гай».
Сергій Васильківський (1854–1917) — поет степового пейзажу. «Козацький двір», «Український пейзаж».
Микола Пимоненко (1862–1912) — реаліст побутового жанру. «Святочне ворожіння», «Проводи рекрутів».
Олександр Мурашко (1875–1919) — яскравий колорист, з’єднав реалізм та модерн. «Дівчина в червоному капелюсі», «Карусель».
Олекса Новаківський (1872–1935) — львівський експресивний колорист. «Святий Юр», портрети.
Микола Самокиш (1860–1944) — баталіст і майстер анімалістики. Кінно-батальні сцени, ілюстрації до класики.
Український авангард
Казимир Малевич (1879–1935) — засновник супрематизму. «Чорний квадрат», «Біле на білому».
Олександра Екстер (1882–1949) — авангард, сценографія, кубофутуризм. Ескізи костюмів і декорацій.
Олександр Богомазов (1880–1930) — «київський сезаніст», теоретик і практик авангарду. «Пилярі», «Лісопилка».
Соня Делоне (Гончар) (1885–1979) — орфізм, дизайн і мода. Серії «Симультанності».
Давид Бурлюк (1882–1967) — «батько російського футуризму» з українським корінням. Футуристичні полотна, маніфести.
Георгій Нарбут (1886–1920) — графік і шрифтовик, творець стилю УНР. «Українська абетка», банкноти та герби УНР.
Федір та Василь Кричевські — живопис і дизайн. Василь — автор проєкту державного герба УНР, Федір — портрет і історичний жанр.
Народне мистецтво та неонаїв
Катерина Білокур (1900–1961) — квіткові композиції з ювелірною деталізацією. «Квіти за тином», «Півонії».
Марія Примаченко (1909–1997) — наїв, фантастичні «звірі» та казкові сюжети. «Звіриний світ» (численні варіації).
Ганна Собачко-Шостак (1883–1965) — декоративні розписи, витинанки, «квіткові» композиції.
ХХ століття (модернізм, соцреалізм і поза ним)
Тетяна Яблонська (1917–2005) — гуманістичний реалізм, пізній ліричний модерн. «Хліб», «Вечір. Стара Флоренція».
Віктор Зарецький (1925–1990) — декоративно-орнаментальні образи, вплив сецесії. «Світлана», жіночі портрети.
Микола Глущенко (1901–1977) — експресивний пейзажист, колорист. Карпати, міські краєвиди.
Ала Горська (1929–1970) — монументалістка й шістдесятниця, громадянська сміливість. Мозаїки, вітражі.
Сучасне українське мистецтво
Іван Марчук (нар. 1936) — автор техніки «пльонтанізм», один із найвідоміших сучасників. Серії «Голос моєї душі», пейзажі.
Анатолій Криволап (нар. 1946) — неоекспресіоніст, великі кольорові поля. Серія «Кінь. Вечір».
Олександр Ройтбурд (1961–2021) — постмодерн, іронія й міфології сучасності. «П’єта», інтерпретації класики.
Владислав Шерешевський (нар. 1964) — гротеск і соціальні алюзії.
Влада Ралко (нар. 1969) — гостра графіка і живопис про тіло, війну, повсякдення.
Нікіта Кадан (нар. 1982) — концептуаліст, робота з пам’яттю й простором.
Роман Минов (нар. 1983) — живопис і медіа, дослідження ідентичності.
Микита Шалений (нар. 1982) — мультимедіа, відеоарт і архівні наративи.

Баварський лев

Баварський лев - це велична скульптура, висічена прямо у скелі в районі Проня, неподалік від кладовища на вулиці Михайла Ятру в Нафпліо. Це одна з перших відкритих скульптур нової грецької держави, створена німецьким професором Афінського університету, скульптором Крістіаном Зігелем. Пам'ятник був зведений в 1836 році на замовлення короля Баварії Людвіга I в пам'ять про баварських солдатів, які супроводжували його сина - першого короля Греції Оттона, - і загиблих від епідемії тифу в 1833-1834 роках. Кам'яний лев, зображений сплячим, був виконаний за зразком знаменитого «Люксембурзького лева» датського майстра Бертеля Торвальдсена, присвяченого швейцарським гвардійцям, полеглим під час Французької революції. Його спокійний сон символізує смерть і вічний спокій, а потужна фігура уособлює силу і мужність. Сьогодні це тихе місце міста, де історія поєднується з мистецтвом. Лев став символом пам'яті і вдячності, а також однією з незвичайних визначних пам'яток Нафпліо, яку варто відвідати під час прогулянки.

Джерело https://psahno.com/uk/places/bavarskii-lev

#пелопонесс #арголіда #греція #нафпліо #історіянафпліо #історіяостровакос #історичнімісця #цікавімісця #кудипоїхатинафпліо #щоподивитисявнафпліо
#нафпоіон #море #пляж #відпочинок #туризм #подорож #давнягреція

"Прочитано» - скульптура, що світиться надією"

Дві бронзові галочки. Звичний символ у месенджерах. Але коли війна стає фоном кожного дня, вони перетворюються на щось більше - на знак життя, на подих, на відповідь без слів.

Ця мініскульптура присвячена тим, хто пише - і тим, хто чекає.
Військові надсилають кілька слів побратимам,
діти - батькам у тимчасово окупованих містах,
рідні - найріднішим, які перебувають під обстрілами.

І кожен раз - чекають.
На ці дві прості галочки.
Довгі години. Безсонні ночі. Дні мовчання.
Бо іноді «Прочитано» означає - живий.

Ця скульптура - як оберіг. Натисніть кнопку - і галочки спалахнуть.
Хай у ту ж мить десь там, у зонах тривог і темряви, чиїсь повідомлення теж набудуть статусу «Прочитано».
І хтось, хоч на мить, видихне зі словами: «Все добре. Він бачив. Вона тут».

Проєкт «Шукай!» - це історія Києва у бронзових мініскульптурках.
Кияни гуляють Києвом та дізнаються історію свого міста.
Скульптурки шукай, історію Києва пізнавай.

#short #проєктшукай #шукай #shorts #прочитано #грамофон #мініскульптури #кудипітикиїв

https://youtube.com/shorts/qrkoVRgJg6I

☄️ на Московії черговий витвір мистецтва - скульптура "Маша и медведь".
✈️ @a_shtirlitz

Київський грамофон: музика, що пам’ятає місто.
Ця мініскульптура — присвята київським підприємцям, які на межі століть відчиняли мешканцям міста вікно у світ новітніх технологій. Серед них — і магія звуку. Саме завдяки їм до Києва дійшло одне з найромантичніших технічних див свого часу — грамофон.
Винайдений наприкінці XIX століття Емілем Берлінером у США, грамофон швидко оселився на київських вечірках, балконах і вітальнях. На початку XX століття з’явилось «Депо музичних інструментів», де можна було не лише купити, а й полагодити улюблений пристрій. А трохи згодом фірма «Екстрафон» почала масово виготовляти грамплатівки — завдяки енергії і наполегливості чеського іммігранта Їндржиха Їндржишека, одного з піонерів київської музичної індустрії.
Грамофон, що на скульптурі, не лише декоративний — він оживає. Натисніть кнопку — і почуєте знайому мелодію: «Як тебе не любити, Києве мій». Пісня Ігоря Шамо на слова Дмитра Луценка, що вже майже 60 років звучить як ніжне зізнання у коханні до столиці.
Це не просто пристрій — це музична пам’ять Києва.
Проєкт «Шукай!» – це історія Києва у бронзових мініскульптурках.
Кияни гуляють Києвом та дізнаються історію свого міста.
Скульптурки шукай, історію Києва пізнавай.
https://youtube.com/shorts/rIKePIHWZgY