• РІК ПРИЙДЕ - СВЯТ НАВЕДЕ

    Стрітення (2 лютого). Із цим святом пов'язували надії на весну. Вважалося, що в цей день зустрічається зима з літом. Із цього приводу казали: «Прийшла громниця - зими половиця», оскільки «в цей день лютий до березня приїхав». На честь Стрітення в церквах робили відправи, святили воду й свічки. Традиційно побутувало повір'я, що «громниці» вельми помічні від грому. Їх спеціально тримали в господарстві, і коли наближалася гроза, то запалювали, щоб «грім хати не підпалив». У цей день посвяченою водою лікували хворі місця й пристріт. Навіть чумаків, які вирушали в далеку дорогу, господар, давши хліб та сіль, скроплював кожного стрітенською водою, приказуючи: «Боже тобі поможи!» Кожен господар на Стрітення уважно спостерігав за погодою, оскільки зустрічається зима з літом. При зустрічі літо казало: «Помагай тобі Бог, зимо!» «Дай Боже здоров'я, відказувала вона. «Бач, зимо, говорило літо, що я наробило й напрацювало, ти все поїла й попила!» Відтак повадки природи народжували численні прислів'я й прикмети.

    З відривного календаря "Криниченька" за 2 лютого.
    ----------
    РІК ПРИЙДЕ - СВЯТ НАВЕДЕ Стрітення (2 лютого). Із цим святом пов'язували надії на весну. Вважалося, що в цей день зустрічається зима з літом. Із цього приводу казали: «Прийшла громниця - зими половиця», оскільки «в цей день лютий до березня приїхав». На честь Стрітення в церквах робили відправи, святили воду й свічки. Традиційно побутувало повір'я, що «громниці» вельми помічні від грому. Їх спеціально тримали в господарстві, і коли наближалася гроза, то запалювали, щоб «грім хати не підпалив». У цей день посвяченою водою лікували хворі місця й пристріт. Навіть чумаків, які вирушали в далеку дорогу, господар, давши хліб та сіль, скроплював кожного стрітенською водою, приказуючи: «Боже тобі поможи!» Кожен господар на Стрітення уважно спостерігав за погодою, оскільки зустрічається зима з літом. При зустрічі літо казало: «Помагай тобі Бог, зимо!» «Дай Боже здоров'я, відказувала вона. «Бач, зимо, говорило літо, що я наробило й напрацювало, ти все поїла й попила!» Відтак повадки природи народжували численні прислів'я й прикмети. З відривного календаря "Криниченька" за 2 лютого. ----------
    23views
  • РІК ПРИЙДЕ - СВЯТ НАВЕДЕ

    Стрітення (2 лютого). Із цим святом пов'язували надії на весну. Вважалося, що в цей день зустрічається зима з літом. Із цього приводу казали: «Прийшла громниця - зими половиця», оскільки «в цей день лютий до березня приїхав». На честь Стрітення в церквах робили відправи, святили воду й свічки. Традиційно побутувало повір'я, що «громниці» вельми помічні від грому. Їх спеціально тримали в господарстві, і коли наближалася гроза, то запалювали, щоб «грім хати не підпалив». У цей день посвяченою водою лікували хворі місця й пристріт. Навіть чумаків, які вирушали в далеку дорогу, господар, давши хліб та сіль, скроплював кожного стрітенською водою, приказуючи: «Боже тобі поможи!» Кожен господар на Стрітення уважно спостерігав за погодою, оскільки зустрічається зима з літом. При зустрічі літо казало: «Помагай тобі Бог, зимо!» «Дай Боже здоров'я, відказувала вона. «Бач, зимо, говорило літо, що я наробило й напрацювало, ти все поїла й попила!» Відтак повадки природи народжували численні прислів'я й прикмети.

    З відривного календаря "Криниченька" за 2 лютого.
    ----------
    РІК ПРИЙДЕ - СВЯТ НАВЕДЕ Стрітення (2 лютого). Із цим святом пов'язували надії на весну. Вважалося, що в цей день зустрічається зима з літом. Із цього приводу казали: «Прийшла громниця - зими половиця», оскільки «в цей день лютий до березня приїхав». На честь Стрітення в церквах робили відправи, святили воду й свічки. Традиційно побутувало повір'я, що «громниці» вельми помічні від грому. Їх спеціально тримали в господарстві, і коли наближалася гроза, то запалювали, щоб «грім хати не підпалив». У цей день посвяченою водою лікували хворі місця й пристріт. Навіть чумаків, які вирушали в далеку дорогу, господар, давши хліб та сіль, скроплював кожного стрітенською водою, приказуючи: «Боже тобі поможи!» Кожен господар на Стрітення уважно спостерігав за погодою, оскільки зустрічається зима з літом. При зустрічі літо казало: «Помагай тобі Бог, зимо!» «Дай Боже здоров'я, відказувала вона. «Бач, зимо, говорило літо, що я наробило й напрацювало, ти все поїла й попила!» Відтак повадки природи народжували численні прислів'я й прикмети. З відривного календаря "Криниченька" за 2 лютого. ----------
    25views
  • #історія #факт
    Невидима опора «батька» психології: Таємна жертовність Марти Фройд 🧠☕
    Зигмунд Фройд, творець психоаналізу, відомий своєю революційною працею, що змінила уявлення про людську психіку. Його біографії рясніють історіями про пацієнтів, теорії та боротьбу за визнання. Проте за лаштунками цієї інтелектуальної драми стояла жінка, чиє життя було повністю присвячене створенню ідеальних умов для генія — його дружина Марта Фройд.
    Маловідомим фактом є те, що Марта не просто була домогосподаркою. Вона була «тіньовим архітектором» його повсякденного життя, забезпечуючи такий рівень побутової підтримки, який дозволяв Фройду повністю занурюватися у свою роботу. Її жертовність була настільки повною, що вона практично зникла з публічного простору, ставши невидимою опорою великого вченого. 🏡

    Щоденна рутина «ідеальної дружини»

    Зигмунд Фройд був людиною з дивовижними звичками і високими вимогами до порядку. І Марта ретельно їх виконувала:
    Вона вставала раніше за нього, щоб приготувати сніданок, і завжди подавала його в певний час, у певній кімнаті.
    Приватний ритуал: Кожного ранку вона самостійно готувала його зубну щітку з пастою. Ця, здавалося б, дрібниця, була частиною її турботи, щоб Фройд не відволікався від думок про науку.
    Вона вела всі фінансові справи, керувала будинком, виховувала шістьох дітей і забезпечувала тишу, необхідну для його роботи, водночас створюючи атмосферу гостинності для його учнів та колег.

    Без власного голосу

    Марта Фройд була інтелектуальною жінкою, донькою видатного рабина, але вона свідомо обрала роль помічниці. У їхньому листуванні до весілля Зигмунд недвозначно писав їй про те, що жінка має бути «милою, люблячою і покірною», а чоловік — її «паном». Марта повністю прийняла це бачення. Вона не брала участі в його наукових дискусіях, її ім'я рідко згадувалося в його публічних роботах.

    Ціна генія

    Саме завдяки невтомній праці Марти, Фройд мав можливість працювати по 18 годин на добу, не турбуючись про побут. Вона стала тим фундаментом, на якому будувалася монументальна будівля психоаналізу. Її історія — це нагадування про тисячі жінок, чиї приватні життя були розчинені у підтримці чоловіків-геніїв, чий внесок залишається недооціненим.

    Ця історія — про приватну жертовність, яка дозволила світу отримати одні з найглибших знань про себе. Марта Фройд, невидима, але незамінна, була справжньою опорою «батька» психології. ✨
    #історія #факт Невидима опора «батька» психології: Таємна жертовність Марти Фройд 🧠☕ Зигмунд Фройд, творець психоаналізу, відомий своєю революційною працею, що змінила уявлення про людську психіку. Його біографії рясніють історіями про пацієнтів, теорії та боротьбу за визнання. Проте за лаштунками цієї інтелектуальної драми стояла жінка, чиє життя було повністю присвячене створенню ідеальних умов для генія — його дружина Марта Фройд. Маловідомим фактом є те, що Марта не просто була домогосподаркою. Вона була «тіньовим архітектором» його повсякденного життя, забезпечуючи такий рівень побутової підтримки, який дозволяв Фройду повністю занурюватися у свою роботу. Її жертовність була настільки повною, що вона практично зникла з публічного простору, ставши невидимою опорою великого вченого. 🏡 Щоденна рутина «ідеальної дружини» Зигмунд Фройд був людиною з дивовижними звичками і високими вимогами до порядку. І Марта ретельно їх виконувала: Вона вставала раніше за нього, щоб приготувати сніданок, і завжди подавала його в певний час, у певній кімнаті. Приватний ритуал: Кожного ранку вона самостійно готувала його зубну щітку з пастою. Ця, здавалося б, дрібниця, була частиною її турботи, щоб Фройд не відволікався від думок про науку. Вона вела всі фінансові справи, керувала будинком, виховувала шістьох дітей і забезпечувала тишу, необхідну для його роботи, водночас створюючи атмосферу гостинності для його учнів та колег. Без власного голосу Марта Фройд була інтелектуальною жінкою, донькою видатного рабина, але вона свідомо обрала роль помічниці. У їхньому листуванні до весілля Зигмунд недвозначно писав їй про те, що жінка має бути «милою, люблячою і покірною», а чоловік — її «паном». Марта повністю прийняла це бачення. Вона не брала участі в його наукових дискусіях, її ім'я рідко згадувалося в його публічних роботах. Ціна генія Саме завдяки невтомній праці Марти, Фройд мав можливість працювати по 18 годин на добу, не турбуючись про побут. Вона стала тим фундаментом, на якому будувалася монументальна будівля психоаналізу. Її історія — це нагадування про тисячі жінок, чиї приватні життя були розчинені у підтримці чоловіків-геніїв, чий внесок залишається недооціненим. Ця історія — про приватну жертовність, яка дозволила світу отримати одні з найглибших знань про себе. Марта Фройд, невидима, але незамінна, була справжньою опорою «батька» психології. ✨
    Like
    1
    50views
  • #історія #факт
    Листи з-під обстрілів: Приватний щоденник Антуана де Сент-Екзюпері ✈️🌊
    ​Для всього світу Антуан де Сент-Екзюпері — це автор безсмертного «Маленького принца» та відважний пілот. Проте за фасадом героїчного авіатора ховалася людина, яка переживала глибоку приватну кризу. Його останні листи та щоденникові записи 1944 року відкривають нам іншого «Екзю» — втомленого від війни та розчарованого в тому, куди котиться людство.
    ​Маловідомим фактом є те, що Сент-Екзюпері взагалі не мав літати під час Другої світової. Через численні травми від попередніх аварій він ледь міг самостійно одягнути комбінезон, а лікарі категорично забороняли йому підніматися в небо. Проте він наполіг на своєму, бо відчував: його приватна честь не дозволяє йому залишатися в безпеці, коли інші гинуть. 🕯️

    ​«Я ненавиджу свій час»

    У своєму останньому приватному листі, написаному за день до зникнення, Антуан висловив думки, які різко контрастували з офіційною пропагандою перемоги: «Я ненавиджу свій час. Сьогодні людина помирає від спраги в оточенні пральних машин... Якщо я повернуся живим з цієї неминучої, але невдячної війни, мені буде лише одне питання: що можна сказати людям?». Він відчував, що світ стає занадто механічним, і в ньому все менше місця для «маленького принца», що живе в кожному.

    ​Приватна втеча в небо

    Для Антуана кожен політ був не просто військовим завданням, а можливістю побути наодинці зі своїми думками. На висоті 10 000 метрів він відчував спокій, якого не міг знайти на землі серед політичних інтриг та шуму війни. Колеги-пілоти згадували, що він часто забував про курс, заглибившись у роздуми або читання книги прямо за штурвалом. 🌌

    ​Останній обрій

    31 липня 1944 року він вилетів з Корсики у свій останній розвідувальний політ і не повернувся. Лише через десятиліття було знайдено уламки його літака на дні Середземного моря. Його смерть стала такою ж загадковою, як і зникнення його маленького героя на планеті Земля.

    ​Ця історія — про приватну ціну гуманізму. Сент-Екзюпері загинув не за територію, а за право людини залишатися людиною навіть у найтемніші часи. Його листи — це не просто хроніка війни, це крик душі, яка шукала сенс там, де панував хаос. ✨
    #історія #факт Листи з-під обстрілів: Приватний щоденник Антуана де Сент-Екзюпері ✈️🌊 ​Для всього світу Антуан де Сент-Екзюпері — це автор безсмертного «Маленького принца» та відважний пілот. Проте за фасадом героїчного авіатора ховалася людина, яка переживала глибоку приватну кризу. Його останні листи та щоденникові записи 1944 року відкривають нам іншого «Екзю» — втомленого від війни та розчарованого в тому, куди котиться людство. ​Маловідомим фактом є те, що Сент-Екзюпері взагалі не мав літати під час Другої світової. Через численні травми від попередніх аварій він ледь міг самостійно одягнути комбінезон, а лікарі категорично забороняли йому підніматися в небо. Проте він наполіг на своєму, бо відчував: його приватна честь не дозволяє йому залишатися в безпеці, коли інші гинуть. 🕯️ ​«Я ненавиджу свій час» У своєму останньому приватному листі, написаному за день до зникнення, Антуан висловив думки, які різко контрастували з офіційною пропагандою перемоги: «Я ненавиджу свій час. Сьогодні людина помирає від спраги в оточенні пральних машин... Якщо я повернуся живим з цієї неминучої, але невдячної війни, мені буде лише одне питання: що можна сказати людям?». Він відчував, що світ стає занадто механічним, і в ньому все менше місця для «маленького принца», що живе в кожному. ​Приватна втеча в небо Для Антуана кожен політ був не просто військовим завданням, а можливістю побути наодинці зі своїми думками. На висоті 10 000 метрів він відчував спокій, якого не міг знайти на землі серед політичних інтриг та шуму війни. Колеги-пілоти згадували, що він часто забував про курс, заглибившись у роздуми або читання книги прямо за штурвалом. 🌌 ​Останній обрій 31 липня 1944 року він вилетів з Корсики у свій останній розвідувальний політ і не повернувся. Лише через десятиліття було знайдено уламки його літака на дні Середземного моря. Його смерть стала такою ж загадковою, як і зникнення його маленького героя на планеті Земля. ​Ця історія — про приватну ціну гуманізму. Сент-Екзюпері загинув не за територію, а за право людини залишатися людиною навіть у найтемніші часи. Його листи — це не просто хроніка війни, це крик душі, яка шукала сенс там, де панував хаос. ✨
    Like
    1
    38views
  • БАЖАННЯ І РЕАЛЬНІСТЬ

    Так хочеться, щоб осінь вальсувала,
    Але орда стріляє звідусіль,
    Щоб ки́лими барвисті простеляла,
    Але на рану сипле ворог сіль.

    Так хочеться в багрянець заквітчатись,
    Жоржинами побути в квітнику…
    З героями доводиться прощатись,
    Бо долю нам написано таку.

    Так хочеться пташиною літати,
    Вітання слать на землю з висоти́,
    Та й го́лови доводиться складати,
    Й нести́ важкі болючії хрести.

    Так хочеться всміхатися, радіти,
    Лебідкою на ставі пропливать –
    Береться більше ворог скаженіти
    Й продовжує життя в нас забирать.

    Так хочеться проснутись на світанку
    Й дізнатися, що вже кінець війні,
    В росу вступити, посидіть на ґанку,
    Та тілопади в нас щодня рясні.

    Так хочеться у щасті потонути
    Й позбутися рашистського сміття,
    Живими всіх із фронту повернути,
    І щоб не бу́ло з крові вишиття.

    08.09.2023 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
    ID: 993539
    БАЖАННЯ І РЕАЛЬНІСТЬ Так хочеться, щоб осінь вальсувала, Але орда стріляє звідусіль, Щоб ки́лими барвисті простеляла, Але на рану сипле ворог сіль. Так хочеться в багрянець заквітчатись, Жоржинами побути в квітнику… З героями доводиться прощатись, Бо долю нам написано таку. Так хочеться пташиною літати, Вітання слать на землю з висоти́, Та й го́лови доводиться складати, Й нести́ важкі болючії хрести. Так хочеться всміхатися, радіти, Лебідкою на ставі пропливать – Береться більше ворог скаженіти Й продовжує життя в нас забирать. Так хочеться проснутись на світанку Й дізнатися, що вже кінець війні, В росу вступити, посидіть на ґанку, Та тілопади в нас щодня рясні. Так хочеться у щасті потонути Й позбутися рашистського сміття, Живими всіх із фронту повернути, І щоб не бу́ло з крові вишиття. 08.09.2023 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023 ID: 993539
    24views
  • ⚡️ Київ і Київщина — аварійні відключення світла

    У столиці та області запроваджено режим екстрених (аварійних) відключень електроенергії через системну аварію в енергомережі та критичний дефіцит потужності.

    🔌 Що відомо:
    сталася одночасна аварія високовольтних ліній (зокрема на напрямках Румунія – Молдова);
    є збої між західною та центральною частинами енергосистеми;
    енергетики вже проводять масштабні аварійно-відновлювальні роботи;
    у пріоритеті — 🏥 лікарні, 🚰 водо- та 🔥 теплопостачання;
    після стабілізації — поступове повернення світла побутовим споживачам.

    🙏 Мешканців, у кого є електрика, просять максимально обмежити споживання — це допоможе швидше відновити систему.

    🏠 У багатьох районах вже працюють Пункти незламності
    #Новини_news #Kyiv #Новини_Київ_Київщина #News_Kyiv #News_Ukraine @Новини_news @world_news #news @Brovary #Київщина
    ⚡️ Київ і Київщина — аварійні відключення світла У столиці та області запроваджено режим екстрених (аварійних) відключень електроенергії через системну аварію в енергомережі та критичний дефіцит потужності. 🔌 Що відомо: сталася одночасна аварія високовольтних ліній (зокрема на напрямках Румунія – Молдова); є збої між західною та центральною частинами енергосистеми; енергетики вже проводять масштабні аварійно-відновлювальні роботи; у пріоритеті — 🏥 лікарні, 🚰 водо- та 🔥 теплопостачання; після стабілізації — поступове повернення світла побутовим споживачам. 🙏 Мешканців, у кого є електрика, просять максимально обмежити споживання — це допоможе швидше відновити систему. 🏠 У багатьох районах вже працюють Пункти незламності #Новини_news #Kyiv #Новини_Київ_Київщина #News_Kyiv #News_Ukraine @Новини_news @world_news #news @Brovary #Київщина
    90views
  • #історія #факт
    Тінь над генієм: Приватна жертва Мілеви Марич 🔬🎻
    В історії науки Альберт Ейнштейн височіє як одинока фігура, що змінила наше розуміння всесвіту. Проте в роки створення його найважливіших теорій поруч із ним була жінка, чиє ім'я довгий час залишалося в глибокій тіні. Мілева Марич, сербська фізикиня та перша дружина Ейнштейна, була не просто супутницею життя, а його інтелектуальною партнеркою в той самий «рік чудес» (1905), коли народилася теорія відносності.
    Маловідомим та болючим фактом є те, що Мілева була однією з небагатьох жінок того часу, які вивчали фізику та математику в Цюриху. У листах Альберт часто звертався до неї: «Який я щасливий, що знайшов у тобі рівну собі істоту, таку ж сильну та незалежну, як і я сам». Він писав про «нашу роботу» та «нашу теорію рухомих тіл». 🕯️

    Забута співавторка

    Приватна трагедія Мілеви полягала в тому, що після народження дітей та через побутові труднощі її наукова кар'єра почала згасати, тоді як слава Альберта зростала. Існує версія, підкріплена свідченнями друзів, що в оригінальних рукописах деяких статей 1905 року стояло прізвище «Ейнштейн-Маріті» (прізвище Марич на швейцарський манер), проте під час публікації воно зникло.

    Ціна Нобелівської премії

    Стосунки пари завершилися важким розлученням. Приватна угода, яку вони уклали, була безпрецедентною: Ейнштейн пообіцяв Мілеві, що якщо він колись отримає Нобелівську премію, то віддасть їй усі гроші. Це сталося у 1921 році. Мілева витратила ці кошти на лікування їхнього молодшого сина Едуарда, який страждав на шизофренію. 📜

    Тихий фінал

    Поки Ейнштейн ставав світовою іконою, Мілева жила в скромній квартирі в Цюриху, даючи уроки музики та математики, щоб вижити. Вона померла на самоті, так і не висловивши публічно жодних претензій на частину його слави.

    Ця історія — не про спробу применшити геній Ейнштейна, а про приватну ціну великих відкриттів. Вона нагадує нам про тисячі жінок у науці, чиї імена були стерті з обкладинок журналів, але чиї думки стали частиною фундаменту нашого світу. ✨
    #історія #факт Тінь над генієм: Приватна жертва Мілеви Марич 🔬🎻 В історії науки Альберт Ейнштейн височіє як одинока фігура, що змінила наше розуміння всесвіту. Проте в роки створення його найважливіших теорій поруч із ним була жінка, чиє ім'я довгий час залишалося в глибокій тіні. Мілева Марич, сербська фізикиня та перша дружина Ейнштейна, була не просто супутницею життя, а його інтелектуальною партнеркою в той самий «рік чудес» (1905), коли народилася теорія відносності. Маловідомим та болючим фактом є те, що Мілева була однією з небагатьох жінок того часу, які вивчали фізику та математику в Цюриху. У листах Альберт часто звертався до неї: «Який я щасливий, що знайшов у тобі рівну собі істоту, таку ж сильну та незалежну, як і я сам». Він писав про «нашу роботу» та «нашу теорію рухомих тіл». 🕯️ Забута співавторка Приватна трагедія Мілеви полягала в тому, що після народження дітей та через побутові труднощі її наукова кар'єра почала згасати, тоді як слава Альберта зростала. Існує версія, підкріплена свідченнями друзів, що в оригінальних рукописах деяких статей 1905 року стояло прізвище «Ейнштейн-Маріті» (прізвище Марич на швейцарський манер), проте під час публікації воно зникло. Ціна Нобелівської премії Стосунки пари завершилися важким розлученням. Приватна угода, яку вони уклали, була безпрецедентною: Ейнштейн пообіцяв Мілеві, що якщо він колись отримає Нобелівську премію, то віддасть їй усі гроші. Це сталося у 1921 році. Мілева витратила ці кошти на лікування їхнього молодшого сина Едуарда, який страждав на шизофренію. 📜 Тихий фінал Поки Ейнштейн ставав світовою іконою, Мілева жила в скромній квартирі в Цюриху, даючи уроки музики та математики, щоб вижити. Вона померла на самоті, так і не висловивши публічно жодних претензій на частину його слави. Ця історія — не про спробу применшити геній Ейнштейна, а про приватну ціну великих відкриттів. Вона нагадує нам про тисячі жінок у науці, чиї імена були стерті з обкладинок журналів, але чиї думки стали частиною фундаменту нашого світу. ✨
    Like
    1
    152views
  • 37-річний мешканець Київської області з липня 2025 по січень 2026 року розміщував на Prom та OLX фейкові оголошення про продаж генераторів, побутівок і складської техніки - товару, на який підвищений попит через проблеми з електропостачанням.

    Покупцям надсилав рахунки на повну передоплату на підконтрольні рахунки. Після отримання коштів, ясна річ, зникав і більше на зв’язок не виходив.

    У такий спосіб він ошукав щонайменше 7 осіб. Загальна сума збитків майже 800 тис. гривень.

    Прокуратура Києва кваліфікувала його дії за ч.ч. 1, 2, 4 ст. 190 КК України.
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    #кримінал
    37-річний мешканець Київської області з липня 2025 по січень 2026 року розміщував на Prom та OLX фейкові оголошення про продаж генераторів, побутівок і складської техніки - товару, на який підвищений попит через проблеми з електропостачанням. Покупцям надсилав рахунки на повну передоплату на підконтрольні рахунки. Після отримання коштів, ясна річ, зникав і більше на зв’язок не виходив. У такий спосіб він ошукав щонайменше 7 осіб. Загальна сума збитків майже 800 тис. гривень. Прокуратура Києва кваліфікувала його дії за ч.ч. 1, 2, 4 ст. 190 КК України. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини #кримінал
    130views
  • #дати #свята
    Єфрем Сирін: «Арфа Духа» та поет покаяння, якого шанують крізь віки.
    За новоюліанським календарем 28 січня вшановують пам'ять одного з найвпливовіших християнських мислителів IV століття — преподобного Єфрема Сиріна. Його називають «сирійським пророком» та «арфою Святого Духа», адже він зумів поєднати суворе богослов’я з неймовірно витонченою поезією. 🙏📜

    Хто він такий?

    Єфрем народився в Месопотамії (сучасна територія Туреччини) на початку IV століття. Він не був високим ієрархом чи єпископом — більшу частину життя він залишався простим дияконом. Проте його авторитет був настільки великим, що його твори читали в церквах одразу після Святого Письма. Єфрем був учителем, який вважав, що найкращий спосіб донести істину до людей — це не нудні трактати, а пісні та гімни. 🎶🏛️

    Майстер покаяння та молитва, яку ми знаємо всі

    Найвідоміший спадок Єфрема Сиріна — його покаянна молитва «Господи і Владико життя мого...», яку віряни читають упродовж усього Великого посту. У ній він просить позбавити його духу лінивства, безнадії, владолюбства й марнослів’я, а натомість дати дух чистоти, смирення, терпіння й любові. Ці рядки стали еталоном духовної аскези, а Олександр Пушкін навіть переклав їх у віршовану форму, настільки вони його вразили. ✨✍️

    Соціальний активіст минулого

    Єфрем не лише молився в пустелі. Під час великого голоду в Едессі він проявив неабиякі організаторські здібності: переконав багатіїв відкрити свої комори та особисто розподіляв їжу серед нужденних, стежачи, щоб допомогу отримали справді голодні, а не спритні спекулянти. Він довів, що святість — це не лише споглядання, а й дієва допомога ближньому. 🥖👣

    Покровитель митців та словесності

    Оскільки Єфрем писав сирійською мовою, він вважається засновником сирійської літературної традиції. Його твори наповнені яскравими метафорами: він порівнював віру з кораблем, а людську душу — з дзеркалом, яке потребує постійного очищення. 🕯️🖼️

    Народні прикмети та традиції

    В народі цей день називали «Єфремовим днем» або «днем домовика». Вважалося, що 28 січня потрібно обов'язково задобрити «господаря хати», залишивши йому за піччю миску каші або трохи молока. Вірили, що на Єфрема навіть комахи в хаті стають «іменинниками», тому їх не можна було чіпати. Звісно, церква такі забобони не заохочувала, але в народному побуті вони химерно переплелися з пам’яттю про святого аскета. 🐈🥣
    #дати #свята Єфрем Сирін: «Арфа Духа» та поет покаяння, якого шанують крізь віки. За новоюліанським календарем 28 січня вшановують пам'ять одного з найвпливовіших християнських мислителів IV століття — преподобного Єфрема Сиріна. Його називають «сирійським пророком» та «арфою Святого Духа», адже він зумів поєднати суворе богослов’я з неймовірно витонченою поезією. 🙏📜 Хто він такий? Єфрем народився в Месопотамії (сучасна територія Туреччини) на початку IV століття. Він не був високим ієрархом чи єпископом — більшу частину життя він залишався простим дияконом. Проте його авторитет був настільки великим, що його твори читали в церквах одразу після Святого Письма. Єфрем був учителем, який вважав, що найкращий спосіб донести істину до людей — це не нудні трактати, а пісні та гімни. 🎶🏛️ Майстер покаяння та молитва, яку ми знаємо всі Найвідоміший спадок Єфрема Сиріна — його покаянна молитва «Господи і Владико життя мого...», яку віряни читають упродовж усього Великого посту. У ній він просить позбавити його духу лінивства, безнадії, владолюбства й марнослів’я, а натомість дати дух чистоти, смирення, терпіння й любові. Ці рядки стали еталоном духовної аскези, а Олександр Пушкін навіть переклав їх у віршовану форму, настільки вони його вразили. ✨✍️ Соціальний активіст минулого Єфрем не лише молився в пустелі. Під час великого голоду в Едессі він проявив неабиякі організаторські здібності: переконав багатіїв відкрити свої комори та особисто розподіляв їжу серед нужденних, стежачи, щоб допомогу отримали справді голодні, а не спритні спекулянти. Він довів, що святість — це не лише споглядання, а й дієва допомога ближньому. 🥖👣 Покровитель митців та словесності Оскільки Єфрем писав сирійською мовою, він вважається засновником сирійської літературної традиції. Його твори наповнені яскравими метафорами: він порівнював віру з кораблем, а людську душу — з дзеркалом, яке потребує постійного очищення. 🕯️🖼️ Народні прикмети та традиції В народі цей день називали «Єфремовим днем» або «днем домовика». Вважалося, що 28 січня потрібно обов'язково задобрити «господаря хати», залишивши йому за піччю миску каші або трохи молока. Вірили, що на Єфрема навіть комахи в хаті стають «іменинниками», тому їх не можна було чіпати. Звісно, церква такі забобони не заохочувала, але в народному побуті вони химерно переплелися з пам’яттю про святого аскета. 🐈🥣
    Like
    1
    344views
  • ⚡️ Блогерка Оксана Школа разом із сім’єю задумалась про виїзд за кордон — Instamania
    Причиною таких роздумів стали регулярні відключення електроенергії в Україні.

    Оксана Школа прославилась завдяки відео про сільське життя та побут. У неї 840 тисяч підписників.
    ⚡️ Блогерка Оксана Школа разом із сім’єю задумалась про виїзд за кордон — Instamania Причиною таких роздумів стали регулярні відключення електроенергії в Україні. Оксана Школа прославилась завдяки відео про сільське життя та побут. У неї 840 тисяч підписників.
    100views 0Plays
More Results