#світ Крокоїт — рідкісний мінерал з яскраво-червоними кристалами, який вперше відкрили у Сибіру в XVIII столітті. Його колір зумовлений сполуками хрому, а справжні гігантські зразки знаходять у шахтах Тасманії, Австралія. Через крихкість і рідкість крокоїт майже не використовують у ювелірних виробах. 🧠 ЦІКАВО ЗНАТИ: 📏 Довжина окремих кристалів може сягати 30 см — це рекорд серед крокоїтів. 🌍 Найвідоміші родовища — у Дандес-Хілл, Тасманія, де кристали утворюються у старих свинцевих жилах. 💎 Мінерал надзвичайно крихкий: навіть легкий дотик може зламати кристал. ⚠️ Містить свинець, тому потребує обережного зберігання та не придатний для носіння на тілі.

#тварини 🦎 Scorpaenopsis diabolus — отруйна риба-«камінь». Майстер маскування: лежить нерухомо, зливається з дном. Але зачепиш — вжалить отруйними шипами. 🔸 Назва означає «диявол-скорпена» 🔸 Живе в Тихому та Індійському океанах 🔸 Її укус — болісний і небезпечний Обережно на рифах: не все, що схоже на камінь, безпечне!

😳 Знесиленого лося знайшли в Деснянському районі Києва Бідолашна тварина просто лежала на узбіччі. Фахівці з Центру порятунку диких тварин обережно приспали тварину, щоб транспортувати її без стресу, та відправили до ветеринарної клініки на обстеження. #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news

ГАРМОНІЯ Світло єдиного дня запалало навколо безмежно, Мов би заграви весни, що торкаються серця вустами. Скільки не дай, не згорить ця жаринка добра так бентежно, Серце, що щастям живе, не боїться зимової драми. Руки простерті в пітьмі відгук знайдуть у небі далеко, Вогнище згасне в грозі, та зостанеться іскра у слові. Навіть коли ворожба у повітрі дає небезпеку — Добрість надії завжди виростає у крихтах любові. Щастя, мов стиглий гранат, розділи зерна — кожному стане, Сонце ж не менше дає, в час коли нас по черзі торкає. Вогник у слові живе, у веселощах та у пошані, В згадці, що в серці сидить, світлячком по природі літає. Щастя не просить відплат, витрачає себе обережно, Прагне лише тих широт, де відкрито для нього серденько. Сотні сердець заіскрять від одного заряду безмежно. Радість, мов полум'я, знов виростає доволі швиденько. Доки на світі є той люд, котрий не боїться любові, Доти не гасне свіча наша навіть у чорну годину. Промінь, що з серця іде, він долає похмурість у слові, І повертає нам все єство, що із нас робить людину. Мирослав Манюк 30.07.2025

❗️Обережно! Шахраї масово вкидають фейкові оголошеннями про оренду житла, штучно створюють попит, а коли люди вносять завдаток – кидають їх на гроші. До нас звернувся підписник, якого ошукали під час пошуку житла. Як розповіла нам Олена Гайдамаха, президент Асоціації Фахівців з Нерухомості України, зараз це носить масовий характер. ТОП найбільш розповсюджених шахрайських схем зараз: ▪️Шахраї винаймають квартиру на добу, а потім здають третій стороні нібито на тривалий термін, отримуючи плату за перший та останній місяць). На ранок стає зрозуміло, що власник інший і квартира здається виключно на добу; ▪️Схема з нібито купівлею бази номерів телефонів власників, які здають квартири. Людина в соцмережах оплачує тисячу гривень за нібито10 номерів, які виявляються недіючими. Ані грошей, ані квартири; ▪️Внесення завдатку, бо «ми одне одному сподобались». Мовляв, сплатіть 2, 3, 5 тисяч, і квартира ваша. Після переказу Вами грошей, шахрай зникає. Більше – у відео 👆

#поезія Літо поволі розчинялося... у свіжоскошеному сіні, що мало запах раю, у прив'ялому зіллі, між сивих полинів та щіток вічнобілесого деревію, у жовто-абрикосових акварелях панських настурцій, що манірно виставляли свої каптурики коло ґанку, у гривастих соняхах, подібних до левів, що крадуть потай сонячне вариво з небесного ковша. Літо віддавалося... По краплині. До останку. До забуття... Шелестіло стиглими колосками, скубало вусаті житà, гралося у хованки, як маля... Випускало під ранок з антикварного глека молочне марево - густе й вологе, з присмаком моху та палених очеретів. А, може, те марево тікало саме? Дзбанок був тріснутий... Літо прощалося... млосним парфумом гостродзьобих жоржин та розкішних гортензій, в ягіднім шлейфі перестиглих вишéнь, стишеною піснею підстаркуватих цвіркунів у зарослих хащах забутого саду, де чутися перше "гуп-гуп" червонястих яблук в обіймах пожухлої трави, терпкими нотками екзотичних тютюнів між пістрявих ряден чубатих чорнобривців, дірявим загубленим листочком, закрученим у вальсі теплими вітрами, схожим на маленьку телеграму, що так і не віднайшла свого адресата, стиглим колобком, запашним та свіжим, спеченим з перших цьогорічних врожаїв... Літо втікало... Обережно. Тихо. Непомітно... Крадучись між колючкàми нашорошеної ожини. Як злодюжка, що забрав щось надто дороге та цінне... Те, що гріло душу та серце всупереч дощам та негоді... Літо втікало... До осені... Людмила Галінська

🐦обережно, мартини можуть бути вкрай небезпечними😵🤚🏻 ШІ чи ні?🙃

📦 Сюрприз-посилка? Обережно, це може бути шахрайство! Шахраї не втомлюються. То “виграш” у 2000 грн, який треба “викупити”, то посилка з чаєм за 1000 грн, яку ти не замовляв. А ще телефонують з історіями про “незабрані ліки” і штрафи від “держорганів”. Особливо б’ють на жалість і цим маніпулюють літніми людьми. ❗️ #КіберФоксі радить: •Не оплачуй посилки, які не замовляв. •Не ведись на “виграші” й “штрафи” – перевіряй інформацію через офджерела. •Перед оплатою будь-якого "виграшу" переконайся, що це не обман. Захист у простих діях. Не дай себе ошукати. Уже було щось схоже? 😱 — повівся на “виграш” 😎 — знаю всі ці схеми 👀 — ледь не забрав “посилку”

#світ #тварини Звучить як жарт, але в деяких штатах США є фахівці, що працюють прибиральниками алігаторів. Вони виловлюють рептилій, що залізли в басейни, супермаркети або просто розгулюють по трасі 😅 ❓ ЩО ВХОДИТЬ У ЇХНІ ОБОВ'ЯЗКИ? Підійти до 300-кілограмової рептилії, не злякатися, не дати їй вкусити тебе за п’яту точку — і обережно переселити її назад у дику природу.

#поезія Ще в небо рано, а до прірви крок, Тож я ступаю дуже обережно.. Я не збирала в пригорщі зірок, Та вдячна вмію бути я безмежно. У небі тихо, на землі гроза, Але, чомусь, у тишу я не хочу. Хоч серце обпіка гірка сльоза, Набутися бажаю тут досхОчу. Не хочу в небо, але прийде мить, Мене ніхто про те і не спитає.. Я лиш відчую, як душа летить, Й заплачу, що навіки я зникаю.. ВІТА ІГНАТКО